23 вересня 2014 року м. Київ К/800/6438/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
на постанову та ухвалуКиївського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року
у справі№ 810/3664/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МЖК БУД БЦ»
до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 року у справі № 810/3664/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року, позов задовлено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 09.07.2013 року № 0003002203.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 215, 216, 228, 656, 662, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 42 Господарського кодексу України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової документальної виїзної перевірки ТОВ «МЖК БУД БЦ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року складено акт від 27.06.2013 року № 2628/22-3/13701218/120, яким зафіксовано порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у серпні, жовтні та листопаді 2010 року, березні, квітні, травні, червні, липні 2011 року, квітні, червні, липні, серпні, вересні 2012 року, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 503 786,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 600 362,00 грн., в тому числі 503 786,00 грн. - за основним платежем, 96 576,00 грн. - за штрафними санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується реальність господарських операцій, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками судів, враховуючи наступне.
Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»
Аналогічні положення визначені в ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Турам», ТОВ «ТД «Трейстар», ТОВ «Белагро 77», ТОВ «Проенергостандарт», ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс», ТОВ «Фалкон 2011», ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Укрпромбуд», ТОВ «СВН-Антарекс» підтверджується первинними документами, зокрема, актами прийому-здачі робіт (послуг), податковими та видатковими накладними, договорами, рахунками-фактурами, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.
Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутність у них обов'язкових реквізитів.
В матеріалах справи відсутні дані про те, що саме на момент надання податкових накладних будь-який з вищезазначених контрагентів позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.
Доводи податкового органу щодо результатів перевірки контрагентів товариства по ланцюгу постачання обґрунтовано відхилені судами першої та апеляційної інстанції, оскільки у разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Вказані посилання не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту в разі підтвердження фактичного виконання договорів відповідними первинними документами.
Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірними контрагентами, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі № 810/3664/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Є. Маринчак