"11" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/61094/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Лиска Т.О., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.06.2009 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про перерахунок і виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дитині війни» відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007 - 2008 роки в розмірі 2512,71 грн.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.06.2009 позов задоволено частково за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., в задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено частково за період з 22.05.2008 по 31.12.2008, в задоволенні решти позову відмовлено.
З такими рішеннями судів не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій покликається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове рішення.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 та від 22.05.2008 визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки» в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2007, 2008 роки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з того, що пропущення строку звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 99 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період з 09.07.2007 по 31.12.2007.
З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванню та виплаті пенсій в Україні покладені на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається з врахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.06.2009 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 у даній справі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: Т.О. Лиска
І.В. Штульман