15 вересня 2014 року м. Київ К/9991/32476/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Пилипчук Н.Г.
Цвіркун Ю.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 р.
у справі № 2а-7615/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва,
за участю третьої особи - Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області,
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.10.2011 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково - визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.02.2011 р. №0000432305 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22 136,30 грн.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено перевірку магазину, що розташований за адресою: вул.Київський шлях, 2/14, м.Бориспіль та належить позивачу, про що складено акт від 01.02.2011 р. №0005/1004/23/32104254, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.12, 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 4,49 грн.; порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення від 21.02.2011 р. №0000432305 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22 137,30 грн.
У порядку адміністративного узгодження вказаного рішення, скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - без змін.
Спірним вказане рішення є у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22 136,30 грн. за порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», слугував висновок податкового органу про те, що за місцем реалізації товару позивача були відсутні накладні та інші документи, підтверджуючі придбання круп (гречки) на загальну суму 11 068,15 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем належними первинним бухгалтерськими документами підтверджено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
За приписами ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що об'єктом перевірки був магазин у м.Бориспіль, який є структурним підрозділом позивача.
З матеріалів справи вбачається, що первинні документи на паперових носіях з вказаного магазину передаються до бухгалтерії позивача за місцезнаходженням юридичної особи - просп. Науки, 8, м.Київ.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час перевірки позивачем надавалися копії накладних на товари, що реалізовувалися у даному магазині, вказуючи на те, що оригінали їх знаходяться за юридичною адресою позивача.
У пункті 4.3 акту перевірки відповідачем було запропоновано представнику позивача прибути 10.02.2011 р. о 10-00 год. до контролюючого органу для надання пояснень та документів щодо фактів викладених у акті, на що представником у встановлений час надано оригінали первинних облікових документів, що підтверджують облік товарів, зазначених в акті перевірки. Вказане не заперечувалось представником відповідача.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.
При цьому законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні знаходитись оригінали первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до ст. 8 вказаного Закону покладено на уповноважену особу.
Оскільки перевірка господарської одиниці позивача здійснювалась не за місцем зберігання первинних документів, суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги в цій частині правильно виходив з того, що відсутність оригіналів первинних документів на місці реалізації товару, не може розцінюватися як неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
За наведених обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням у сумі 22 136,30 грн., з огляду на що висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог у цій частині відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 р. у справі № 2а-7615/11/2670 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Пилипчук Н.Г.
Цвіркун Ю.І.