"11" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/82719/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючий - суддя: Стародуб О.П.,
судді: Лиска Т.О., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду від 13.11.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2010 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов'язання провести перерахунок державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду здоров'ю відповідно до ст. ст. 50, 54, ч. 4 ст. 67, ч. 3 ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2008 та в подальшому виплачувати призначену пенсію.
Постановою Снятинського районного суду від 13.11.2009, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2010, позов задоволено частково за період з 22.05.2008 по 13.11.2009. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено
З такими рішеннями судів не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на момент виникнення спірних відносин) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам III групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на момент виникнення спірних відносин) розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Судами встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 24.07.1998 року, інвалідом III групи.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем безпідставно виплачувались позивачу державна та щомісячна додаткова пенсії в меншому розмірі ніж передбачено законом, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині обмеження розміру державної та додаткової пенсії на 2008 рік, а тому при визначенні їх розміру слід керуватись положеннями статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановами Кабінету Міністрів України.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванню та виплаті пенсій в Україні покладені на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, визначається з врахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Снятинського районного суду від 13.11.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2010 у даній справі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: Т.О. Лиска
І.В. Штульман