08 вересня 2014 року м. Київ К/9991/2201/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Шипуліна Т.М..,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2011 р.
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р.
у справі №2а/0270/3991/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМІНІК 777»
до Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМІНІК 777» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2011 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р., позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011 р. №0003932340 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 575,20 грн., а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину «Мікс», що належить позивачу, щодо порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 05.07.2011 р. №290/02/28/23/34625668, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 12, 13 ст. 3, ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме:
не забезпечення позивачем відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (х-звіті). Невідповідність склала 2,00 грн.;
не забезпечення ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011 р. №0003932340, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 576,00 грн.
Спірним вказане рішення є у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 575,20 грн. за порушення ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність або неналежне оформлення окремих документів не може бути свідченням необлікування товарів, якщо іншими доказами підтверджується, що облік товарів вівся належним чином.
З акту перевірки вбачається, що позивачем під час перевірки надано накладні від 23.03.2011 р. №73 та від 30.06.2011 р. №ІВ-0004121, у яких відсутній підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що на думку податкового органу, вказує на неналежне ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
За приписами ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, на підтвердження ведення обліку товарних запасів позивачем були надані видаткові накладні, отримані від постачальників ПП ОСОБА_4 та ТОВ «Атлантіс», журнал реєстрації накладних, до якого внесені вказані накладні.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що виявлені недоліки окремих документів не можуть бути свідченням неналежного ведення обліку товарів позивачем.
За наведених обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неведення належним чином обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, з огляду на що висновок судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог у цій частині відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.
2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2011 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р. у справі №2а/0270/3991/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Шипуліна Т.М.