Справа: № 2а-9805/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
18 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного авіаційного університету на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді до Національного авіаційного університету про стягнення заборгованості, -
Позивач - Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді звернувся до суду з позовом до Національного авіаційного університету про стягнення заборгованості по відшкодуваню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-травень 2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Національний авіаційний університет звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення заяви, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено судом першої інстанції, Державна льотна академія України зареєстрована як юридична особа 30 червня 1994 року та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань зі сплати внесків до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, у Державної льотної академії України утворилась заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»- «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за січень - травень 2012 року у розмірі 45 668,07 грн.
Так, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року № 783, Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України видано Наказ від 14 вересня 201 року № 1060 «Про реорганізацію Державної льотної академії України».
Пунктом 1 Наказу № 1060 визначено припинити Державну льотну академію України шляхом реорганізації (приєднання) до Національного авіаційного університету.
У зв'язку з несплатою Державною льотною академією України заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, позивач звернувся до суду з позовом до Національного авіаційного університету.
Так, задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обов'язок Національного авіаційного університету, як правонаступника, відшкодовувати заборгованість Державної льотної академії України по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Аналогічна норма закріплена в ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року
№ 755-IV.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01 січня 2004 року визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Так, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії вказаним особам призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (абзаци перший і третій підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Згідно абз. 4 п.п. 1 п. 2 Прикінцевих положень вищевказаного Закону, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
З аналізу наведених положень слідує, що з дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями, на яких працювали ці особи.
При цьому, обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом України після 01 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний з датою призначення такої пенсії або часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.
Як вбачається з матеріалів справи, у Державної льотної академії України існує заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-травень 2012 року.
Станом на час розгляду справи, Державна льотна академія України знаходилась у стані припинення підприємницької діяльності, однак, запису про державну реєстрацію припинення даної юридичної особи до Єдиного державного реєстру не внесено.
Також, Державна льотна академія України не знята з обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Кіровограді.
Матеріали справи свідчать, що особи, яким призначена пенсія на пільгових умовах, набули пільговий стаж у Державній льотній академії України, а тому позивач направив розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на адресу даної юридичної особи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що належним відповідачем у даній справи є Державна льотна академія України, як юридична особа, що не припинена у встановленому Законом порядку.
З огляду на дані обставини, саме Державна льотна академія України зобов'язана відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України в м. Кіровограді витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 колишнім працівникам даної установи, згідно з наданим позивачем розрахунком.
Вищевказане узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 07 серпня 2014 року у справі № К/800/47114/13.
Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, а тому постанова суду підлягає скасуванню із винесення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Національного авіаційного університету - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2012 року - скасувати та прийняти нове рішення.
У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.