ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 вересня 2014 року № 826/7584/14
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Лазора Івана Володимировича, Головного управління юстиції в м. Києві в особі Реєстраційної служби, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи Приватне підприємство «СОБОР-ЮНІТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТИДА-Д» про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту також - позивач) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Лазора Івана Володимировича (надалі також - відповідач1), Головного управління юстиції в м. Києві в особі Реєстраційної служби (надалі також - відповідач2), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (надалі також - відповідач3), треті особи Приватне підприємство «СОБОР-ЮНІТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТИДА-Д», в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття рішення державного реєстратора Лазора Івана Володимировича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 30.04.2013 №2095032 про державну реєстрацію права власності на нежилий будинок, що розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 за Приватним підприємством «СОБОР-ЮНІТ»;
- зобов'язати Головне управління юстиції у м. Києві в особі Реєстраційної служби внести запис до Державного реєстру про скасування державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна - нежилий будинок, що розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 здійснену відповідно до рішення про державну реєстрацію від 30.04.2013р. № 2095032 за Приватним підприємством «СОБОР-ЮНІТ»;
- визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, індексний номер 3003594 від 10.06.2013р., про державну реєстрацію права власності на нежилий будинок, що розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТИДА-Д»;
- зобов'язати Головне управління юстиції у м. Києві в особі Реєстраційної служби внести запис до Державного реєстру про скасування державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна - нежилий будинок, що розташований м. Київ, АДРЕСА_1 здійснену відповідно до рішення про державну реєстрацію від 10.06.2013р. № 3003594 за Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТИДА-Д».
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачами спірні рішення прийняті з порушенням приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому вони підлягають скасуванню.
Відповідачі 1,2 позиції щодо заявленого позову не виклали, про дату, час і місце проведення судового розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач3 проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості.
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТИДА-Д» поти задоволення позову заперечувала з мотивів необґрунтованості.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 28 жовтня 2008 року між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва (надалі - Фонд приватизації) та Приватним підприємством «СОБОР-ЮНІТ» (далі - ПП «СОБОР-ЮНІТ», Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу нежилого будинку (АДРЕСА_1), засвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною, зареєстрований в державному реєстрі правочинів за № 2-4209 (далі - Договір).
При цьому, відповідно до п. 1.1 Договору Продавець передає, а Покупець приймає у власність нежилий будинок загальною площею 766,10 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Об'єкт приватизації, нежилий будинок), а Покупець зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі, та пройти реєстрацію Об'єкту приватизації у бюро технічної інвентаризації.
Як визначено пунктом 1.2 Договору право власності на будинок переходить до Покупця з моменту сплати повної вартості придбаного Об'єкта приватизації.
Таким чином, Договором було встановлено, що право власності на Об'єкт приватизації набувається Покупцем з моменту повної сплати його вартості.
Вказані положення Договору узгоджуються з приписами ст. 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», якими встановлено, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації. У разі якщо об'єктом є нерухоме майно, право власності на нього переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбаний об'єкт, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта.
Водночас, пунктами 3.1, 3.2 Договору передбачено, що передача Об'єкта приватизації здійснюється Продавцем Покупцеві в 3-денний термін після сплати повної вартості придбаного Об'єкта приватизації. Передача Об'єкта приватизації Продавцем і прийняття Об'єкта приватизації Покупцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що 30 квітня 2013 року державним реєстратором Лазором Іваном Володимировичем реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за наслідками розгляду заяви ПП «СОБОР-ЮНІТ» прийнято рішення № 2095032 від 30.04.2013р. про проведення державної реєстрації права власності на нежилий будинок АДРЕСА_1 за ПП «СОБОР-ЮНІТ».
До заяви про реєстрацію були подані наступні документи: Договір від 28 жовтня 2008 року, документ про сплату 10 % від вартості Об'єкта приватизації в розмірі 222 701,00 грн. без ПДВ, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб про юридичну особу, довідка з ЄДРПОУ, копія технічного паспорту.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття Лазором Іваном Володимировичем рішення № 2095032 від 30.04.2013р., суд виходив із наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (далі - Порядок №703), який діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, встановлено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Згідно частини першої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Приписами частини другої статті 15 Закону № 1952-IV визначено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.
Згідно з пп. 26, 27 Порядку №703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є зокрема укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у відповідності до п. 30 Порядку №703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі договору, відповідно до якого право власності або інше речове право на нерухоме майно набувається у зв'язку з настанням або ненастанням певної події, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 - 29 цього Порядку, подає документ, що підтверджує факт настання або ненастання такої події.
При цьому, відповідно до статті 22 Закону у разі, якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.
Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Статтею 26 Закону визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування судом рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
В розрізі вищевикладеного, суд звертає увагу на те, що оскільки Договір від 28 жовтня 2008 року містив застереження щодо переходу права власності на Об'єкт - нежилий будинок (м. Київ, провулок Руднєва, будинок Па (літ. А)) за Приватним підприємством «СОБОР-ЮНІТ», в силу приписів законодавства України державний реєстратор був зобов'язаний прийняти рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, письмово повідомити про це заявника та відповідно витребувати документи на підтвердження виконання приписів, з якими Договір пов'язував момент переходу права власності, зокрема: документу про сплату повної вартості придбаного Об'єкта приватизації; акту прийому-передачі, підписаного сторонами.
Разом з тим, як вже було встановлено судом, заявником до реєстрації не було подано акту прийому-передачі та документу про сплату повної вартості Об'єкта приватизації. Такі документи не були подані і суду під час судового розгляду даної справи.
Вищевикладені обставини справи та системний аналіз норм чинного законодавства України свідчить проте що, державним реєстратором не були виконані вимоги законодавства України щодо порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а Покупцем не були виконані умови Договору, а відтак рішення Лазора І.В. від 30.04.2013р. №2095032 про проведення державної реєстрації права власності на нежилий будинок за ПП «СОБОР-ЮНІТ» є протиправним та підлягає скасуванню.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 10.06.2013р. про державну реєстрацію права власності на нежилий будинок, що розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТИДА-Д», суд виходив із наступного.
Встановлено, що 10.06.2013 року між ТОВ «Атлантида-Д» та ПП «Собор-Юніт» було укладено Договір купівлі-продажу, реєстровий номер 643, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантида Д» придбало у Приватного підприємства «Собор-Юніт» нежилий будинок (літера «А»), загальною площею 766,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1
На підставі вказаного договору рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2013р. за індексним номером 3003594 право власності на нежилий будинок зареєстровано за ТОВ «АТЛАНТИДА-Д».
Оскільки рішення Лазора І.В. від 30.04.2013р. № 2095032 підлягає скасуванню, на переконання суду підлягає скасуванню рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 10.06.2013р. № 3003594 про державну реєстрацію права власності на нежилий будинок за ТОВ «АТЛАНТИДА-Д», прийняте, зокрема, на підставі протиправного рішення Лазора І.В. Разом з тим, вимоги про зобов'язання внести запис про скасування записів про державну реєстрацію не підлягають задоволенню, з огляду про наступне.
Згідно ст. 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», реєстрація та скасування реєстрації таких прав є виключною компетенцією повноважного органу державної реєстрації.
Відтак питання внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав належить до виключної компетенції органу реєстрації права власності і по суті є фактично перебиранням повноважень органу реєстрації права власності, що є недопустимим в силу закону.
Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Лазора Івана Володимировича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 30.04.2013р. №2095032 про державну реєстрацію права власності на нежилий будинок, що розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 за Приватним підприємством «СОБОР-ЮНІТ».
Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, індексний номер 3003594 від 10.06.2013р., про державну реєстрацію права власності на нежилий будинок, що розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТИДА-Д».
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур