Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"02" жовтня 2014 р. № 820/15410/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про результати перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 від 13.08.14 р.; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву від 13.02.14 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, про обмін його посвідки на постійне проживання, серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив , що позивач був документований посвідкою про постійне місце проживання. Однак, після розгляду заяви позивача про обмін посвідки у зв"язку з досягненням 45-річного віку відповідачем 13.08.2014р. прийнято рішення (висновок) про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні, що на думку позивача є безпідставним та незаконним . Через канцелярію суду від представника позивача 02.10.2014 року надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи.
Через канцелярію суду відповідач подав письмові заперечення на позов, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі , хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що сторони повідомлені належним чином про дату , час та місце судового розгляду та те, що відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Згідно положень ч.1 статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
07.10.2004 року ВГІРФО УМВС України в Харківський області позивачу видано посвідку на постійне проживання серії ХР 11568. Судом встановлено, що позивач звертався з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківський області, в якій просив здійснити йому обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку з досягненням ним 45 річного віку, але відповідач обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні позивачу не здійснив, надавши письмову відповідь за № 04/7970 від 13.05.14р. , в якій зазначив, що оскільки особова справа №168734 про залишення на постійне проживання в Україні гр.СРВ ОСОБА_1 на підставі постанови слідчого управління ГУМВС України в Харківській області вилучена та до ГУ ДМС України не поверталась , відповідач вирішити питання щодо обміну посвідки не може.
Крім того позивач отримав висновок ГУДМС від 13.08.14 року , яким визнано гр.В"єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що не мав дозволу на імміграцію відповідно до абз.4 п. 4 розд. V "Прикінцевих положень" Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001р. та визнано рішення ВГІРФО УМВС України в Харівській області від 11.10.2002 р. про документування гр.В"єтнаму ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання в Україні на підставі п. 4 розд. V "Прикінцевих положень" Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001р. неправомірним.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.
Позивач у 1989 році прибув на територію в м.Харків на роботу за Угодою між Урядом СРВ та Урядом СРСР про направлення і прийняття в"єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємстві і в організації СРСР від 2.04.1981р. 11.10.2002 р. рішенням ВГП та ІС У МВС України в Харківській області позивач документований посвідкою на проживання в Україні серії НОМЕР_2 .02.09.04р.У зв"язку з закінченням терміну дії посвідки позивач звернувся до ВГІРФО УМВС України в Харівській області щодо продовження терміну дії посвідки та 07.10.04р. був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 з терміном дії -безстроково..
Відповідачем прийнято рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання, в зв'язку з тим, що посвідку на постійне проживання в Україні оформлено з порушенням абзацу 4 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", а саме позивач звернувся із заявою про документування посвідкою на постійне проживання в Україні після визначеного Законом України "Про імміграцію" терміну - 09.09.2002р.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідач при винесенні оскаржуваного рішення керувався п.6 ст.12 Закону України "Про імміграцію", як підставу для скасування дозволу на імміграцію позивач зазначає абз.4 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію".
Відповідно до вказаної норми Закону, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.
Суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні позивачеві, управління МВС України в Харківській області керувалося п. 4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", тобто проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило, та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні позивачу. Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення - висновку про скасування посвідки на постійне проживання позивача.
В судове засідання відповідачем відповідно до положень ст..71 КАСУ країни не надано доказів того, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтоване скасування дозволу на імміграцію. Проте судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин В'єтнаму, паспорт НОМЕР_4, виданий 06.12.2007 року, проживає у м.Харкові, згідно картки прописки , за адресою АДРЕСА_1. Також, позивач до кримінальної відповідальності станом на 29.01.14р. не притягався , в розшуку не перебуває згідно витягу з реєстру №527-28012014.
Відповідно до п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002р., дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".
Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що рішення-висновок ГУДМС України в Харківській області при скасування посвідки на постійне проживання позивачеві серії НОМЕР_3, прийняте з порушенням вимог ст.2 КАС України, а саме: без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення - позивач проживає на території України з 1989р.; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача; відсутності підстав , передбачених ст. 12 Закону України "Про імміграцію" , за яких дозвіл на імміграцію може бути скасовано, а отже підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов"язання Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву від 13.02.14 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про обмін його посвідки на постійне проживання, серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом вище, із долучених до матеріалів справи документів встановлено, що позивач звертався до відповідача з заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку із досягнення 45-річного віку, проте листом від 13.05.2014 року № 04/7970 , згідно якої посилається на неможливість вирішити питання по суті в зв'язку з вилученням СУ ГУМВС України в Харківській області особової справи позивача.
Суд зауважує, що відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 року №1085/2010 було створено Державну міграційну службу України, на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Відповідно до приписів пп.6 та пп.8 п.4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N405/2011, ДМС України відповідно до покладених на неї завдань: приймає рішення про надання дозволу на імміграцію, відмову в його наданні та скасування такого дозволу; здійснює оформлення і видачу іноземцям та особам без громадянства документів для тимчасового перебування або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, вилучає ці документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в'їзду в Україну в передбачених законодавством випадках.
Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачено Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251.
Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку згідно ст. 9 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 зазначеного Порядку. (Пункт 16 Порядку.)
Згідно з п.15 Порядку, для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).
Відповідно до п. 11 Порядку, за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.
Пунктом 17 вищезазначеного Порядку передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:
1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;
2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;
4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);
6) інших випадках, передбачених законами.
Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області в своєму листі № 04/7970, жодних з правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про відмову проведення оформлення посвідки на постійне проживання в Україні не вказано.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що будь - яких зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, відповідачем не наведено, суд дійшов висновку, що ГУ ДМС України в Харківській області була допущена протиправна бездіяльність при розгляді заяви позивача щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.
ГУ ДМС України в Харківській області також не зазначило про порушення позивачем порядку обміну посвідки на постійне проживання в Україні (відсутність підстав, неподання необхідних документів), що визначений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012р. N251.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову, не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного рішення та правомірності не розгляду заяви позивача щодо обміну посвідки.
Згідно із вимогами частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що для відновлення прав позивача адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 94 КАС України
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94 ,128 , 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити у повному обсязі.
Скасувати висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про результати перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 від 13.08.14 року.
Ззобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву від 13.02.14 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про обмін його посвідки на постійне проживання, серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.
Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО: 851011, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, р/р: 31217206784011) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 73.08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).
Постанова може бути оскаржена. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова виготовлена 02 жовтня 2014 року.
Суддя Шляхова О.М.