22 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - судді Цуркана М.І. ,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Місцевого суду Заводського району м.Миколаєва від 7 липня 2003 року та на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 3 грудня 2003 року по справі за його скаргою на бездіяльність Миколаївського обласного Центру медико-соціальної експертизи, -
В жовтні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Миколаївського обласного Центру медико-соціальної експертизи та просив встановити йому 70% втрати професійної працездатності на період його працевлаштування, а після нього 50-60%, а також пред'явити індивідуальну програму його раціонального працевлаштування і організувати її виконання АТ «Никонд».
Рішенням місцевого суду Заводського району м.Миколаєва від 7 липня 2003 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Миколаївський обласний Центр МСЄ провести дії по організації і контролю індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_1 в інший частині скарги відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 3 грудня 2003 року залишена без змін рішення місцевого суду Заводського району м. Миколаєва від 7 липня 2003 року.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся до Верховного Суду України, який своїм листом від 22 вересня 2005 року направив до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Місцевого суду Заводського району м.Миколаєва від 7 липня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 3 грудня 2003 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Миколаївського обласного Центра МСЕ від 27 вересня 2002 року підтверджено рішення міжрайонного МСЕК НОМЕР_1 від 5 серпня 2002 року яким встановлена позивачу третя група інвалідності і 30% втрати профпрацездатності.
Відповідно до висновку МСЕК НОМЕР_2 Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності, ступінь втрати позивачем профпрацездатності з врахуванням стабілізації патологічного процесу в органах слуху та досягнення ним віку , що дає право на пільгове призначення пенсії, відповідає 30% .
Враховуючи наведене суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано прийшли до висновку про правомірність рішення Миколаївського обласного Центра МСЕ від 27 вересня 2002 року.
Разом з тим, суд першої та апеляційної інстанції правомірно звернули увагу на невиконання Центром МСЕ вимог п.32 Положення про медико-соціальну експертизу в частині організації та контролю за реалізацією індивідуальної програми реабілітації позивача, а тому обґрунтовано прийшли до висновку про неправомірність такої бездіяльності суб'єкта оскарження.
Судоми першої та апеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях.
Рішення суду першої та апеляційної інстанції належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішеннь та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 3 грудня 2003 року та рішення Місцевого суду Заводського району м.Миколаєва від 7 липня 2003 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ : М.І. Цуркан
СУДДІ : С.Є Амєлін
М.І. Гурін
М.Г. Кобилянський
Д.В. Ліпський