ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
23 вересня 2014 року справа № 813/4157/14
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
з участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Бідного Б.Б.,
представника відповідача Гудими В.О.,
представника відповідача Роліної Г.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Личаківсько-Шевченківсько-Залізничного об'єднаного районного військового комісаріату м. Львова,
Львівського обласного військового комісаріату
про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 р. задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано пункт 1.7 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 30.05.2013 р. № 41, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді спеціаліста першої категорії відділення комплектування Личаківсько-Шевченківсько-Залізничного об'єднаного військового комісаріату м. Львова з 30.05.2013 р., стягнуто з Личаківсько-Шевченківсько-Залізничного об'єднаного районного військового комісаріату м. Львова середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21024,36 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 р. залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014 р. К/800/59747/13 ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 р. та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 р. у справі № 813/5040/13-а скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В судовому засіданні протокольною ухвалою від 22.07.2014 р. залучено в якості відповідача Львівський обласний військовий комісаріат.
Ухвалою від 22.07.2014 р. витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 для огляду в судовому засіданні особові справи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Згідно змін до адміністративного позову від 01.08.2014 р. ОСОБА_1 у позові просить скасувати як незаконний, необґрунтований та нерозсудливий та такий, що порушує її права та інтереси пункт 1.7 наказу військового комісара Личаківсько-Шевченківського Залізничного об'єднаного районного військового комісаріату м. Львова від 30.05.2013 р. № 41, згідно якого позивача звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України; зобов'язати Личаківсько-Шевченківсько-Залізничний об'єднаний районний військовий комісаріат м. Львова поновити її на публічній службі на посаді в Личаківського-Шевченківсько-Залізничному районному військовому комісаріаті м. Львова; зобов'язати Львівський обласний військовий комісаріат виплатити їй заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Вимогу про стягнення витрат на правову допомогу адвоката позивач просила не розглядати.
Позовні вимоги мотивуються тим, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 42 і 49-2 КЗпП України, позивачу не було запропоновано іншу роботу в тій же організації, не враховані її кваліфікація, досвід та продуктивність роботи, а також відсутність у сім'ї ОСОБА_1 інших працівників із самостійним заробітком.
Позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити.
Відповідач - Личаківсько-Шевченківсько-Залізничний об'єднаний районний військовий комісаріат м. Львова проти позову заперечив. У запереченні на позовну заяву зазначає, що 29.03.2013 р. позивачу було запропоновано продовжити роботу після організаційних заходів на посаді спеціаліста першої категорії управління військомату; продовження роботи на відповідній посаді передбачалось на умовах строкового трудового договору до виходу з відпустки працівника ОСОБА_4 ; в ході бесіди позивач погодилась на продовження роботи після внесення змін до штату, однак, в подальшому, відмовилась від переведення на відповідну посаду на умовах строкового трудового договору; військовий комісар як керівник військової установи вправі самостійно визначати рівень кваліфікації тієї чи іншої особи, виходячи з результатів її роботи, та того, як вона здатна забезпечувати виконання військовим комісаріатом поставлених перед ним завдань на ввіреній ділянці роботи; позивач безпідставно стверджує, що має переваги перед працівниками - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Відповідач - Львівський обласний військовий комісаріат у запереченні на позов вказує, що, при звільненні позивача з посади, відповідачем в повному обсязі дотримані норми законодавства, що регулюють вивільнення працівників; в особовій справі відсутні документи, що підтверджують переважне право на залишення на роботі позивача на підставі пункту другого частини другої статті 42 КЗпП України.
Представники відповідачів проти позову заперечили з мотивів, зазначених у письмових запереченнях, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, представника позивача, представників відповідачів, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.
В період з липня 2002 року і по травень 2013 року ОСОБА_1 проходила публічну службу на різних посадах у Львівському обласному військовому комісаріаті. З 01.12.2007 року вона займала посаду спеціаліста 1-ї категорії відділу комплектування Личаківсько-Шевченківсько-Залізничного об'єднаного районного військового комісаріату м. Львова.
Відповідно до директив Міністра оборони України від 19.02.2013 року №Д-322/1/3 дск, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.02.2013 року № Д-3 дск та директиви командувача Західного оперативного командування від 05.03.2013 року № Д-3 дск та наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.03.2013 р. № 4, з 31.05.2013 року Личаківсько-Шевченківсько-Залізничний об'єднаний районний військовий комісаріат м. Львова переводився зі штату № 03/029-51(01) чисельністю 7 військовослужбовців і 22 працівника на новий штат № 03/082-54(01) чисельністю 1 військовослужбовець та 5 працівників. У зв'язку з цим передбачено скорочення 17 працівників Личаківсько-Шевченківсько-Залізничний об'єднаного районного військового комісаріату м. Львова.
Згідно нового штатного розпису не передбачено посади спеціаліста 1 категорії відділення комплектування, на якій перебувала позивач, так як відділення комплектування ліквідовано.
За новим штатом створено управління Личаківсько-Шевченківсько-Залізничного ОРВК, у якому передбачено 5 новостворених посад, а саме: головний спеціаліст - 2 одиниці; провідний спеціаліст - 2 одиниці; спеціаліст 1 категорії - 1 одиниця.
На виконання зазначених директив, військовим комісаром Личаківсько-Шевченківсько-Залізничного об'єднаного районного військового комісаріату м. Львова було видано наказ № 34 від 25.03.2013 року «Про проведення організаційних заходів в Личаківсько-Шевченківсько-Залізничному об'єднаному районному військовому комісаріаті м. Львова у 2013 році та майбутнє вивільнення працівників». Усіх працівників ОРВК персонально та під розписку попереджено про наступне вивільнення, у тому числі і позивача, про що свідчить її підпис із зазначенням дати попередження - 28.03.2013 року.
Відповідно до пункту 1.7 наказу військового комісара військкомату від 30.05.2013 року № 41 ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників відповідно до Директиви Міністра оборони України № Д-322/1/3 дск від 19.02.2013 року на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів» (з подальшими змінами) розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до ч. 3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві в установі, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звергається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
29.03.2013 року на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 була запропонована посада спеціаліста 1 категорії управління, на яку вона погодилась, але 25.04.2013 року відмовилась від запропонованої посади у зв'язку з тим, що на ній було розміщено державного службовця ОСОБА_5 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Відповідач не мав можливості запропонувати позивачу іншу посаду спеціаліста 1 категорії.
В судовому засіданні позивач стверджував, що їй необґрунтовано не було запропоновано вищі посади, які було додатково введено згідно штатного розпису: посаду головного спеціаліста та провідного спеціаліста, зазначає, що відповідачем надано перевагу працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно з ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Відповідно до ч.2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Не підтверджуються матеріалами справи посилання позивача на порушення відповідачем ст. 42 КЗпП України. ОСОБА_1 не мала переваг в залишенні на роботі як працівник, в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, оскільки чоловік позивачки у 2012 році отримував дохід з джерел за межами України, що відображено у декларації про майно, доходи і зобов'язання фінансового характеру за 2012 р.
Судом досліджено особові справи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_3 переведений на посаду провідного спеціаліста з посади провідного спеціаліста мобілізаційного відділення, перебував у кадровому резерві на 2013 р., загальний стаж державної служби 32 роки 5 місяців, має вищу спеціальну освіту та відповідний стаж дійсної військової служби. Згідно з критеріями оцінки його діяльності за 2012 і 2013 роки рівень роботи його оцінений як «високий».
ОСОБА_2 погодився на переведення його на посаду спеціаліста 1 категорії Личаківсько-Шевченківсько-Залізничного ОРВК м. Львова, на якій був розміщений працівник, який знаходився в неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною ( ОСОБА_5 ). Від зайняття даної посади позивач відмовилась. Наказ № 42 на переведення ОСОБА_2 на посаду провідного спеціаліста винесено 31.05.2013 р. після звільнення позивача.
На даний час ОСОБА_2 продовжено термін перебування на посаді провідного спеціаліста відділення офіцерів запасу кадрів на час додаткової відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку державного службовця ОСОБА_5 (наказ № 21 від 04.04.2014 р.).
Що стосується твердження позивача у письмових поясненнях про те, що вона є більш підготовленим, кваліфікованим та сумлінним працівником, то судом приймаються до уваги доводи відповідача про те, що військовий комісар як керівник військової установи вправі самостійно визначати рівень кваліфікації тієї чи іншої особи, виходячи з результатів її роботи та того, як вона здатна забезпечувати виконання військовим комісаром поставлених перед ним завдань на ввіреній ділянці роботи.
Судом не встановлено порушень при винесенні наказу № 41 від 30.05.2013 р. (п.1.7) про звільнення ОСОБА_1 згідно п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно змінених позовних вимог позивач просить відповідача-1 - Личаківсько-Шевченківсько-Залізничний ОРВК м. Львова поновити її на публічній службі, однак не зазначає на якій посаді вона має бути поновлена. Судом з'ясовано, що від переведення на рівнозначну посаду ОСОБА_1 відмовилась. Звільнення позивача проведено з дотриманням ч. 3 ст.49 КЗпП України.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевказане, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крутько О.В.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29.09.2014 року.