01 жовтня 2014 року Житомир справа № 806/3779/14
категорія 10.4.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
за участі секретаря Бондаренка Д.А.,
за участі представника позивача Шейнич О.А.,
за участі відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Житомирського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення 1156,44 грн.,
встановив:
Житомирський міський центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_2 1156,44 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 з 25.07.2012 по 28.09.2012 перебувала на обліку як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю, не повідомивши, що є приватним підприємцем, тобто зайнятою особою.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечила в повному обсязі. Пояснила, що про факт перебування приватним підприємцем під час перебування на обліку як безробітна вона не знала, оскільки ще в 2011 році звернулась до реєстраційної служби з заявою про припинення підприємницької діяльності і вважала, що її підприємницьку діяльність припинено. Тому заявлена вимога відповідача про стягнення з неї 1156,44 грн є безпідставною.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, розглянувши подані сторонами матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.07.2012 ОСОБА_2 звернулася до Житомирського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Разом з тим підтвердила, що не є зайнятою особою (а.с.5).
Так, відповідач перебувала на обліку в Житомирському міському центрі зайнятості як безробітна в період з 25.07.2012 по 28.09.2012 і отримувала допомогу по безробіттю, що підтверджується довідкою в якій вказується сума виплати за час перебування на обліку в центрі зайнятості (а.с.5 зв.).
Із акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення Житомирського міського центру зайнятості № 266 від 14.05.2014 встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП зареєстрована - фізичною особою-підприємцем з 18.05.2005 (а.с.9). Даний факт підтверджується витягом з ЄДРЮОФОП (а.с.7-8, 26-27).
Встановлено, що відповідач під час перебування на обліку як безробітна була зареєстрована в установленому законом порядку, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа. Її підприємницька діяльність припинена лише 05.05.2014 за власним рішенням, даний факт підтверджується витягом з ЄДРЮОФОП (а.с.7-8, 26-27).
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що вона під час перебування на обліку як безробітна не знала, що є підприємцем. Та посилання на те, що її вини в цьому немає, оскільки ще в 2011 році звернулась до реєстраційної служби із заявою про закриття її як приватного підприємця і вважала, що її підприємницьку діяльність припинено. Стверджувала, що вина в цьому лише реєстраційної служби.
Судом на виконання ст.69 КАС України було витребувано від Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області копію реєстраційної справи ОСОБА_2 за № 2_305_003415_40.
В даній реєстраційній справі міститься заява ОСОБА_2 від 01.08.2011 про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності (а.с.52) з приєднанням відповідних документів. Проте повідомленням від 14.11.2011 № б/н реєстратор повідомив ОСОБА_2 про те, що її документи залишені без розгляду, з даним повідомленням 14.11.2011 відповідача ознайомлено особисто, про що свідчить її підпис (а.с.55).
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтвердила, що на повідомленні - а.с.55 нею особисто вчинено запис "документи згідно опису отримала 14.11.2011" та поставлено підпис.
Таким чином, суд приходить до висновку, що 14.11.2011 відповідач знала про те, що її підприємницьку діяльність не було припинено.
Частиною 1 статті 1 Закон України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 (в редакції чинній на момент реєстрації відповідача як безробітного) (далі - Закон № 803-ХІІ) визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
У відповідності до пункту "б" частини 3 статті 1 Закону № 803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про зайнятість" № 5067 (далі - Закон № 5067) (набрав чинності з 01.01.2013) до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно вимог частини 2 і 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Отже, відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості в якості безробітного була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, а тому не мала права на отримання допомоги по безробіттю, оскільки в розумінні пункту "б" частини 3 статті 1 Закону № 803-ХІІ, ч.1 ст.4 Закону № 5067 належала до зайнятого населення. Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.
На підставі викладеного, позовні вимоги Житомирського міського центру зайнятості є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судовий збір не стягується.
Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Житомирського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття кошти в сумі 1156,44 грн.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Панкеєва