номер провадження справи 4/74/14
м. Запоріжжя
25.09.2014 справа № 908/2441/14
за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», (69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенєва, буд. 29)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула-2004», (69123, м. Запоріжжя, вул. Хортицьке Шосе, буд. 20, кв. 195)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Формула», (69009, м. Запоріжжя, вул. Історична, буд. 37а, кв. 12)
2. Фізична особа ОСОБА_3, (АДРЕСА_1)
про звернення стягнення на предмет іпотеки
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача - Тітов В.А., довіреність № 449/12 від 11.10.2012 р.;
від відповідача - Авраменко Є.В. - директор (на підставі наказу № 8-к від 07.11.2012 р.);
Сокирченко Я.О., довіреність б/н від 22.09.2014 р.;
від третьої особи -1 - не з'явився;
від третьої особи -2 - ОСОБА_3, особисто (на підставі паспорту громадянина України, серія НОМЕР_1, виданий Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області 23.12.1997 р.);
11.07.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Запоріжжя (скорочено - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль») з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула-2004», м. Запоріжжя (ТОВ «Формула-2004») про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ «Формула-2004» на праві власності і є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки № 010/02-2/507/3 від 01.10.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 01.10.2007 р. та зареєстрованого в реєстрі за № 3740, а саме: на будівлі, літ. Б1, Б-2, загальною площею 1659,6 кв.м., частина замощення, літ. № за планом земельної ділянки - 1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 та ТОВ «Формула» за генеральною кредитною угодою № 010/02-2/507 від 01.10.2007 р., кредитним договором № 010/02-2/507/1 від 01.10.2007 р., кредитним договором № 010/02-2/5007/2 від 01.10.2007 р. та кредитним договором № 010/02-2/5074/4 від 26.11.2007 р., укладеними ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_3 і з ТОВ «Формула», в сумі 8035585,86 грн., шляхом проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні, за початковою ціною 5945153,00 грн.
Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 11.07.2014 р. справу № 908/2441/14 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.07.2014 р. порушено провадження у справі № 908/2441/14, справі № 908/2441/14 присвоєно номер провадження справи 4/74/14, судове засідання призначено на 27.08.2014 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.07.2014 р. на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі № 908/2441/14 залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Формула», м. Запоріжжя (ТОВ «Формула») та фізичну особу ОСОБА_3, м. Запоріжжя (ОСОБА_3), у зв'язку з виробничою необхідністю розгляд справи № 908/2441/14 переносився на 06.08.2014 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 09.09.2014 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.09.2014 р. судом на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням позивача процесуальний строк вирішення спору у справі № 908/2441/14 продовжений на п'ятнадцять днів, до 26.09.2014 р., розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 22.09.2014 р.
З метою витребування у сторін і третіх осіб додаткових документів і доказів, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 25.09.2014 р.
В судовому засіданні 25.09.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
За письмовими клопотаннями представників сторін і третьої особи-2 розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Третя особа-1 в жодне судове засідання не з'явилася, письмові пояснення по суті спору та витребувані судом документи і матеріали не надала. Про дату, час та місце розгляду справи № 908/2441/14 третя особа-1 повідомлялася у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю третьої особи-1.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 14, 16, 526, 572, 575, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст., ст. 178, 193 ГК України, ст., ст. 11, 12, 33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку» і полягають в тому, що 01.10.2007 р. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Банк, правонаступник ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») з ТОВ «Формула» (Позичальник-1) та ОСОБА_3 (Позичальник-2 ) було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/02-2/507, відповідно до якої (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 26.11.2007 р.) Банк зобов'язався надавати Позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, із загальним розміром позичкової заборгованості Позичальників за наданими кредитами не більше 3950000,00 грн., із загальним терміном користування кредитними коштами по всіх кредитних договорах не більше ніж 30.09.2017 р. В рамках Генеральної угоди між Банком та Позичальником-1 був укладеній Кредитний договір № 010/02-2/507/1 від 01.10.2007 р. (Кредитний договір № 1), за яким були надані кредитні кошти в сумі 1515000,00 грн., зі строком повернення коштів до 30.09.2017 р. під 12,5 % річних. Також в рамках Генеральної угоди між Банком та Позичальником-2 були укладені Кредитний договір № 010/02-2/507/2 від 01.10.2007 р. (Кредитний договір № 2), за яким були надані кредитні кошти в сумі 1485000,00 грн., зі строком повернення коштів до 30.09.2017 р. під 12,5 % річних, та Кредитний договір № 010/02-2/507/4 від 26.11.2007 р. (Кредитний договір № 3), за яким були надані кредитні кошти в сумі 950000,00 грн., зі строком повернення коштів до 30.09.2017 р. під 12,75 % річних. Позивач взяті на себе за умовами Генеральної кредитної угоди та Кредитних договорів №, № 1, 2 і 3 зобов'язання виконав в повному обсязі та надав Позичальникам 1 і 2 грошові кошти відповідно до умов Кредитних договорів. Умовами Кредитних договорів №, № 1, 2 і 3 передбачено, що кредитні кошти надаються на умовах забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, погашення кредиту Позичальниками здійснюється щомісячно у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, у випадку порушення умов договору Позичальники зобов'язані сплатити Банку пеню та інші штрафні санкції, передбачені договором. Як зазначає позивач, Позичальники свої зобов'язання за Кредитними договорами №, № 1, 2 і 3 щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами належними чином та в повному обсязі не виконують. У зв'язку із цим, станом на 17.06.2014 р. заборгованість за Кредитним договором № 1 склала 3076735,20 грн., заборгованість за Кредитним договором № 2 склала 3042678,62 грн. та заборгованість за Кредитним договором № 3 склала 1916172,04 грн. Відповідно до п. 1.9.1 Кредитних договорів №, № 1, 2 і 3 Банку надано право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання Позичальниками своїх боргових та інших зобов'язань за договором та/або умов договору іпотеки. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено протягом 30 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги. В забезпечення виконання ТОВ «Формула» і ОСОБА_3 зобов'язань за Генеральною кредитною угодою та Кредитними договорами №, № 1, 2 і 3 позивачем з ТОВ «Формула-2004» (відповідачем у справі) був укладений Договір іпотеки № 010/02-2/507/3 від 01.10.2007 р. (з урахуванням договору про внесення змін від 27.11.2006 р.), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 01.10.2007 р. та зареєстрований в еєстрі за № 3740, предметом якого є будівлі, літ. Б1, Б-2, загальною площею 1659,6 кв.м., частина замощення, літ. № за планом земельної ділянки - 1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, що належать відповідачу (іпотекодавцю) на праві власності. Відповідно до п. 4.4 Договору іпотеки сторони оцінили предмет іпотеки у 5945153,00 грн. Пунктом 6.2 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин, зокрема: несплати Позичальниками Іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі. У зв'язку із невиконанням Позичальниками своїх зобов'язань за Кредитними договорами №, № 1, 2 і 3 та існуванням заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом, Банком на адресу відповідача направлялася вимога відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» № 140-9-2-00/19-18 від 30.12.2013 р. про виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань. Враховуючи, що Позичальниками та Іпотекодавцем вимоги Банку залишені без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності і є предметом іпотеки відповідно до Договір іпотеки № 010/02-2/507/3 від 01.10.2007 р. в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Формула» і ОСОБА_3 за Генеральною кредитною угодою та Кредитними договорами №, № 1, 2 і 3 в сумі 8035585,86 грн. Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд встановлює спосіб реалізації предмета іпотеки, зокрема, шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону. Предмет іпотеки за Договором іпотеки не обтяжений іншими кредиторами, не знаходиться в наступній іпотеці, тобто відсутній пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, крім позивача. За таких обставин, позивач вважає найбільш сприятливим способом реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, початковою ціною продажу предмету іпотеки є ціна, визначена між в п. 4.4 Договору іпотеки в розмірі 5945153,00 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач позовні вимоги не визнав, позов вважає таким, що не підлягає задоволенню, просить суд застосувати до позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» наслідки спливу строку позовної давності, що мотивує наступним. Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до висновку Верховного Суду України (постанова від 06.11.2013 р. № 6-116цс13) початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Як зазначає відповідач, 08.09.2008 р. позивач звернувся до ТОВ «Формула-2004» з вимогою № 12-20/06-78 про погашення заборгованості за кредитом, в якій було зазначено, що згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. У зв'язку із цим, Банк вимагав у десятиденний термін з моменту отримання вимоги погасити заборгованість за Кредитним договором № 0140/02-2/507/2 від 01.10.2007 р. в сумі 150223,72 грн. Також позивач зазначив, що у разі незадоволення цієї вимоги, термін надання кредиту буде припинено та Банк вимагатиме дострокового виконання кредитних зобов'язань в сумі 1570092,12 грн. від позичальника та поручителів у солідарному порядку. Крім того, у випадку непогашення ТОВ «Формула-2004» суми заборгованості за Кредитним договором у тридцяти денний термін з дня отримання вимоги Банком буде звернене стягнення на предмет іпотеки. Вимогу № 12-20/06-78 від 08.09.2008 р. відповідач отримав 11.09.2008 р. Отже, тридцяти денний строк почав спливати з наступного дня після отримання, тобто з 12.09.2008 р. і закінчився 12.10.2008 року. Протягом цього строку заборгованість не була погашена. Таким чином, починаючи з наступного дня після спливу цього строку, з 13.10.2008 р., у Банка виникло право на позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. З викладеного слідує висновок, що 13.10.2008 р. почав свій перебіг строк позовної давності, у межах якого Банк міг звернутися до суду із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не встановлено більш тривала позовна давність порівняно із загальною. Договором іпотеки № 010/02-2/507/3 від 01.10.2007 р. не передбачено збільшення строку позовної давності. Ні статтею 286 ЦК України, ні іншим законом вимогу іпотекодержателя до іпотекодавця не віднесено до вимог, на які позовна давність не поширюється. За таких обставин, сплив строку позовної давності до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у даному випадку закінчився через три роки - 13.10.2011 р. Жодних обставин, передбачених ч. 1 ст. 263 ЦК України, які б могли зупинити перебіг позовної давності, не виникало. Також, не виникало передбачених ст. 264 ЦК України підстав для переривання перебігу позовної давності. Зокрема, ТОВ «Формула-2004» не вчиняла дій, які могли б свідчити про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку перед Банком. Більш того, в позовній заяві позивач сам зазначає, що останнє погашення заборгованості за тілом кредиту відбулося 30.06.2011 р. З 30.06.2011 р. до моменту звернення Банка до суду в липні 2014 року минуло більше трьох років. Вчинення іншими боржниками (не іпотекодавцями) дій щодо визнання свого боргу (якщо припустити, що такі дії вчинялися) не є, згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, підставою для переривання перебігу позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, з якою Банк міг звернутися до ТОВ «Формула-2004» (іпотекодавця). Таким чином, строк позовної давності щодо вимоги Банка про звернення стягнення на предмет іпотеки, сплив 13.10.2011 р., Банк звернувся до суду з позовом до ТОВ «Формула-2004» про звернення стягнення на предмет іпотеки лише 11.07.2014 р., тобто після спливу строку позовної давності. Також відповідач просить суд врахувати, що взагалі термін повернення заборгованості у повному обсязі за Кредитними договорами № 010/02-2/507/1 від 01.10.2007 р., № 010/02-2/5007/2 від 01.10.2007 р. та № 010/02-2/5074/4 від 26.11.2007 р., укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/02-2/507 від 01.10.2007 р., настав ще у 2008 році. Зазначене підтверджується тим, що у 2008 році позивач пред'явив три аналогічні вимоги про погашення заборгованості за цими Кредитними договорами. Внаслідок пред'явлення зазначених вимог та непогашення заборгованості у встановлений строк настав термін повернення кредитних коштів у повному обсязі за трьома Кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди, тобто у 2008 році настав термін виконання основного зобов'язання. Доказами на підтвердженням настання терміну виконання основного зобов'язання (повернення кредиту у повному обсязі), на думку відповідача, є: пред'явлення Банком у 2008 році зазначених вимог та їх зміст; звернення Банка до суду із трьома позовами (по кожному кредитному договору окремо) про стягнення заборгованості за кредитом у повному обсязі у зв'язку із невиконанням вимог. За наслідками подання всіх трьох позовів Хортицьким районним судом м. Запоріжжя було відкрито провадження у трьох цивільних справах. В подальшому, всі ці три позову було залишено без розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Пропуск позовної давності для звернення до суду із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. На підставі викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити.
Позивач на заяву відповідача про застосування до позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності надав свої заперечення наступного змісту. Приписами ст., ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» законодавцем встановлений обов'язковий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення основного зобов'язання, а саме - направлення іпотекодавцю та боржнику, в разі відмінності останнього від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення із вказівкою стислого змісту порушених зобов'язань, вимогою про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не виконання цієї вимоги. Згідно з ч. 3 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» дозволяється відхилення від вказаного порядку та реалізація права на звернення стягнення на предмет іпотеки без повідомлення іпотекодателя та боржника лише у випадку, якщо викликана такім повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження, втрату предмета іпотеки. Аналогічний порядок реалізації Банком права на звернення стягнення на предмет іпотеки сторони передбачили в п. 6.3 Договору іпотеки № 010/02-2/507/3 від 01.10.2007 р. Мотивуючи заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності відповідач посилається на отримання ним 11.09.2008 р. вимоги № 12-20/06-78 від 08.09.2008 р. З цього приводу позивач вважає за необхідне зауважити наступне. Дійсно, 08.09.2008 р. Банком було підготовлено та направлено на адреси ОСОБА_3 та ТОВ «Формула-2004» письмові вимоги № 12-20/06-78 із зазначенням розміру простроченої заборгованості за Кредитним договором № 010/02-2/507/2 від 01.10.2007 р. та вказівкою про необхідність погашення впродовж тридцяти денного строку простроченої кредитної заборгованості. 11.10.2008 р. на адресу Банку відділенням підприємства поштового зв'язку письмова вимога № 12-20/06-78 від 08.09.2008 р., направлена на адресу ТОВ «Формула-2004», повернулася з відміткою про закінчення терміну зберігання. Таким чином, це є документальним підтвердженням неотримання іпотекодавцем (відповідачем) письмової вимоги Банку (іпотекодержателя). З метою дотримання вимог чинного законодавства, 30.12.2013 р. Банк направив на адресу відповідача письмову вимогу № 140-9-2-00/19-18 (в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку») про погашення заборгованості за Кредитними договорами №, № 1, 2 і 3, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди. Зазначена вимога була отримана відповідачем 20.01.2014 р., що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою про отримання. Отже, Банк в жодному разі не пропустив строк на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Треті особи письмових пояснень по суті спору не надали, проти позову не заперечили.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, суд -
01.10.2007 р. Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Першого заступника директора Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Формула» (третьою особою-1 у справі) і ОСОБА_3 (третьою особою-2 у справі) була укладена Генеральна кредитна угода № 010/02-2/507 з відповідними додатками до неї, а також змінами і доповненнями (далі за текстом - Генеральна кредитна угода).
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», затвердженого Загальними зборами акціонерів протоколом № Зб-45 від 14.10.2009 р. і погодженого 04.11.2009 р. Національним Банком України, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (позивач у справі) є правонаступником за всіма правами та обовязками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».
Відповідно до положень та умов Генеральної кредитної угоди АТ «Райффайзен Банк Аваль» (позивач, Банк, Кредитор) зобов'язалося на підставі цієї Угоди надавати ТОВ «Формула» і ОСОБА_3 (Позичальники) кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї Угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості Позичальників за наданими в рамках даної Угоди кредитами не повинен перевищувати 3950000,00 грн., загальний термін користування кредитними коштами по всіх кредитних договорах не повинен бути більше ніж 30.09.2017 р. (п. 1.1 Генеральної кредитної угоди, п. 1.2 Генеральної кредитної угодив редакції Додаткової угоди № 1 від 26.11.2007 р.).
Згідно з п., п. 2.1, 2.4 Генеральної кредитної угоди сторони домовилися, що Кредитор надає Позичальникам кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості повернення та плати за користування. Конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними кошами, об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в рамках цієї Угоди.
Відповідно до п. 4.1 Генеральної кредитної угоди Кредитор зобов'язався відкривати Позичальникам позичкові рахунки згідно умов укладених кредитних договорів та за письмовими вимогами Позичальників перерахувати в безготівковій формі кредитні кошти в межах розмірів кредитів, визначених в кожному окремому кредитному договорі.
В свою чергу Позичальники зобов'язалися використати отримані кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених кредитними договорами, укладеними в рамках цієї Угоди. (п. 5.1 Генеральної кредитної угоди).
Пунктом 9.1 Генеральної кредитної угоди передбачено, що Угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до часу повного виконання Позичальниками зобов'язань (сплата позики, відсотків за користування, штрафів та пені) за всіма кредитними договорами.
Як вбачається з матеріалів справи, в рамках Генеральної кредитної угоди Банком та ТОВ «Формула» був укладений Кредитний договір № 010/02-2/507/1 від 01.10.2007 р. з відповідними додатками до нього, а також змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами (далі за текстом - Кредитний договір-1), умовами якого передбачено, що Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: розмір і валюта кредиту - 1515000,00 грн., дата остаточного повернення кредиту - по 30.09.2017 р., процента ставка - 12,5 % річних.
Додатковою угодою № 2 від 06.08.2008 р. до Кредитного договору-1 розмір процентної ставки змінено на 17 % річних.
Також в рамках Генеральної кредитної Банком та ОСОБА_3 були укладені Кредитний договір № 010/02-2/507/2 від 01.10.2007 р. з відповідними додатками до нього, а також змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами (далі за текстом - Кредитний договір-2), умовами якого передбачено, що Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: розмір і валюта кредиту - 1485000,00 грн., дата остаточного повернення кредиту - по 30.09.2017 р., процента ставка - 12,5 % річних, та Кредитний договір № 010/02-2/507/4 від 26.11.2007 р. з відповідними додатками до нього, а також змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами (далі за текстом - Кредитний договір-3), умовами якого передбачено, що Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: розмір і валюта кредиту - 950000,00 грн., дата остаточного повернення кредиту - по 30.09.2017 р., процента ставка - 12,75 % річних.
Додатковою угодою № 2 від 16.08.2008 р. до Кредитного договору-3 розмір процентної ставки змінено на 17 % річних.
Пунктом 1.1 Кредитних договорів 1, 2 і 3 сторони встановили, що Банк надає Позичальнику кредит в розмірі і в валюті, визначеній в частині № 1 кожного Договору, а Позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати і повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плат за користування Кредитом і виконати всі інші зобов'язання, які зазначені в Договорі. .
У відповідності до п. 2.3.1 Кредитних договорів 1, 2 і 3 одним з обов'язків Позичальника є в строки, передбачені Договором, забезпечити повернення банку одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених Договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків Банку, викликаних неналежним виконанням Договору.
Як передбачено умовами п. 1.5.1 Кредитних договорів 1, 2 і 3 погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені в графіку повернення кредиту і сплати процентів (Додаток № 1 до Кредитного договору), шляхом безготівкового перерахування на позичковий рахунок, вказаний в частині № 1 Договору.
Згідно з 4.1.1 Кредитних договорів 1, 2 і 3 за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно Договору.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами і третіми особами у справі не заперечується, що Банк (позивач) виконав взяті на себе зобов'язання за Генеральною кредитною угодою та Кредитними договорами 1, 2 і 3, а саме на виконання п. 2 частини № 1 та п., п. 1.1, 1.7.1, 2.1.1 частини № 2 Кредитних договорів надавав Позичальникам кредитні кошти, перерахувавши їх на відповідні позичкові рахунки Позичальників.
Приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Кредитними договорами 1, 2 і 3 одностороння відмова або одностороння зміна Позичальниками своїх зобов'язань не передбачена, вони мають бути виконані у встановлений строк.
Однак, як свідчать фактичні обставини справи, в порушення умов Генеральної кредитної угоди, умов Кредитних договорів 1, 2 і 3 та вимог чинного законодавства ТОВ «Формула» та ОСОБА_3 (Позичальники) взяті на себе зобов'язання належним чином та у встановлені Графіками повернення кредиту та сплати процентів строки не виконували.
Згідно розрахунку позивача станом на 17.06.2014 р. заборгованість за Кредитним договором-1 становить 3076735,20 грн. (в тому числі: 1513102,56 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1541213,71 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам; 8558,26 грн. - пеня за несвоєчасне погашення тілу кредиту, 13860,66 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків), заборгованість по Кредитному договору-2 становить 3042678,62 грн. (в тому числі: 1484000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1536863,31 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам; 8173,75 грн. - пеня за несвоєчасне погашення тілу кредиту, 13641,56 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків), заборгованість по Кредитному договору-3 становить 1916172,04 грн. (в тому числі: 949000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 953008,62 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам; 5470,17 грн. - пеня за несвоєчасне погашення тілу кредиту, 8693,24 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків).
Умовами 1.4.1.1 Кредитних договорів 1, 2 і 3 сторони передбачили, що Банк надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.
Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання ТОВ «Формула» і ОСОБА_3 зобов'язань перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» за Генеральною кредитною угодою та Кредитними договорами 1, 2 і 3 Банком (Іпотекодержатель) з ТОВ «Формула-2004» (відповідачем у справі, Іпотекодавець) був укладений Договір іпотеки № 010/02-2/507/3 від 01.10.2007 р. з подальшими змінами і доповненнями до нього (далі за текстом -Договір іпотеки), посвідчений 01.10.2007 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 3740.
Відповідно до п. 2.1 Договору іпотеки іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Позичальниками кожного і всіх боргових зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 010/02-2/507 від 01.10.2007 р. у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, що укладені та будуть укладені в майбутньому. Зокрема, іпотека за цим Договором забезпечує виконання таких вимог Іпотекодержателя:
- Повернення кредиту. Позичальники зобов'язані повністю повернути Іпотекодержателю суму отриманого кредиту не пізніше 30.09.2017 р. відповідно до умов , встановлених Кредитним договором, чи в інший строк, встановлений в Кредитному договорі. Сума кредиту може скласти 3950000,00 грн. (пп. 2.1.1 Договору іпотеки в редакції Договору від 27.11.2007 р. про внесення змін до Договору іпотеки);
- Сплата процентів за користування кредитом. Нараховані проценти (крім процентів за прострочений кредит) сплачуються Позичальниками або Іпотекодавцем щомісячно у розмірі та строки, визначені Кредитним договором. При повному повернені кредиту проценти сплачуються одночасно з поверненням кредиту. Проценти за прострочений кредит сплачуються одночасно з поверненням кредиту. (пп. 2.1.2 Договору іпотеки);
- Сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів, а також сплата штрафу за нецільове використання кредиту. За порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені згідно Кредитного договору строки, Позичальники або Іпотекодавець зобов'язані сплатити Іпотекодержателю пеню за кожний день прострочки. (пп. 2.1.3 Договору іпотеки);
- Відшкодування збитків та витрат, викликаних порушенням Кредитного договору. В сумі заподіяних збитків та витрат. (пп. 2.1.4 Договору іпотеки).
Іпотекою також забезпечені боргові зобов'язання в разі їх дострокового виконання у випадках, передбачених Кредитним договором.
Пунктом 3.1 Договору іпотеки передбачено, що предметом іпотеки за цим Договором є будівля літ. Б1, Б-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 6264059, що належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 08.07.2004 р. за реєстровим № 1-771, зареєстрованого у Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 11 за номером запису 1806, що підтверджується Витягом № 16058686 з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 26.09.2007 р.
Предмет іпотеки складається з будівлі, літера № за планом земельної ділянки - Б1, Б-2, матеріали стін будівлі та споруд - крупноблочні, загальною площею 1659,6 кв.м., частина замощення, літ. № за планом земельної ділянки - І.
Згідно з п. 4.4 Договору іпотеки вартість предмета іпотеки визначається за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем та становить 5945153,00 грн.
Відповідно до 6.1 Договору іпотеки за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги (фактичні вимоги): всі боргові зобов'язання, несплачені Іпотекодавцем, в тому числі заборгованість по овердрафту; вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням Іпотекодавцем його зобов'язань за цим Договором та Позичальниками за Кредитним договором, а також всіх фактичних витрат, понесених Іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим Договором.
За умовами п. 6.2 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин (іпотечні випадки): несплати Позичальниками Іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі; порушення Іпотекодавцем будь-якого із його зобов'язань за ст. 5 цього Договору; інших обставин, передбачених чинним законодавством України, Кредитним договором та цим Договором.
Пунктом 6.3 Договору іпотеки сторони визначили, що Іпотекодержатель має право обрання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: звернення до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку, встановленому чинним законодавством України, або за згодою сторін встановити договірний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
У відповідності до п. 6.4.2 Договору іпотеки при виникненні іпотечного випадку Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю або Позичальникам Іпотечні повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому Договорі) з вказівкою про загальну суму боргових зобов'язань та граничний строк погашення боргових зобов'язань. У випадку непогашення Позичальниками або Іпотекодавцем боргових зобов'язань у строк, передбачений в Іпотечному повідомленні, право власності предмет іпотеки переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов'язань, вказаному в Іпотечному повідомленні. При цьому, Іпотекодержатель зобов'язаний реалізувати предмет іпотеки протягом 1 року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов'язань та інших фактичних вимог. Залишок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, після погашення боргових зобов'язань, інших фактичних вимог та відшкодування всіх витрат Іпотекодержателя, повертається Іпотекодавцю відповідно до чинного законодавства України.
Предметом розгляду у даній справі є звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ «Формула-2004» на праві власності і є предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки № 010/02-2/507/3 від 01.10.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 01.10.2007 р. та зареєстрованого в реєстрі за № 3740, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 та ТОВ «Формула» за Генеральною кредитною угодою № 010/02-2/507 від 01.10.2007 р., Кредитним договором № 010/02-2/507/1 від 01.10.2007 р., Кредитним договором № 010/02-2/5007/2 від 01.10.2007 р. та Кредитним договором № 010/02-2/5074/4 від 26.11.2007 р., укладеними ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_3 і з ТОВ «Формула», в сумі 8035585,86 грн., шляхом проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що у зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 та ТОВ «Формула» зобов'язань за Генеральною кредитною угодою та Кредитними договорами 1, 2 і 3 щодо своєчасного повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та інших обов'язкових платежів, з метою дотримання вимог чинного законодавства, 30.12.2013 р. Банк направив на юридичну та фактичну адреси ТОВ «Формула-2004» (Іпотекодавця) письмову вимогу № 140-9-2-00/19-18 (в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку») про погашення заборгованості за Кредитними договорами 1, 2 і 3, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 010-02-2/507 від 01.10.2007 р. (а.с. 43-45)
Зазначена вимога була отримана відповідачем 20.01.2014 р. як за юридичною адресою, так і за фактичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями з відмітками про отримання. (а.с. 46 на звороті).
У зв'язку із тим, що вимога № 140-9-2-00/19-18 від 30.12.2013 р. у передбачений ст. 35 Закону України «Про іпотеку» строк Іпотекодавцем задоволена не була, позивач з метою реалізації свого права звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, за яким порушено провадження у даній справі.
Відповідачем у даній справі заявлено про застосування до заявлених позивачем вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки наслідків спливу позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки позовна заява подана позивачем до суду в липні 2014 року, тоді як право на звернення стягнення на предмет іпотеки у позивача виникло ще в 2008 році внаслідок надіслання на адресу ТОВ «Формула-2004» вимоги № 12-20/06-78 від 08.09.2008 р., яка була отримана 11.09.2008 р., та її невиконання у передбачений законодавством тридцяти денний термін. Внаслідок пред'явлення позивачем Іпотекдавцю у 2008 році зазначеної вище вимоги та непогашення заборгованості протягом тридцяти денного строку, 13.10.2008 р. почав свій перебіг строк позовної давності, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк позовної давності щодо вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки сплив 13.10.2011 р., тобто позивач звернувся до суду з даним позовом після спливу строку позовної давності.
Частинами 3 і 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Вирішуючи заяву відповідача про застосування до заявлених вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 010/02-2/507/3 від 01.10.2007 р. наслідків спливу позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині 1 статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Наведена норма закону дає підстави для висновку, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
В поставові Судової палати у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 р. у справі № 6-116цс13, викладено правову позицію, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 03.07.2008 р. позивач звернувся до ОСОБА_3 та майнових поручителів - ТОВ «Формула-2004», ТОВ «Формула», ПП ОСОБА_10, ТОВ «Віт і К» та ОСОБА_11 з Вимогою № 12-20/06-49 про погашення заборгованості за Кредитним договором № 010/02-2/507/4 від 26.11.2007 р., в якій вимагав у десятиденний термін з моменту отримання вимоги погасити заборгованість перед Банком за вказаним Кредитним договором. В цій же вимозі зазначалося, що у разі незадоволення цієї вимоги термін надання кредиту буде припинено, Банк вимагатиме дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, а також буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки та звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з позичальника та поручителів у примусовому порядку. (а.с. 86)
Крім того, 03.07.2008 р. позивачем на адресу ТОВ «Формула» та адреси майнових поручителів - ТОВ «Формула-2004», ПП ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 була направлена Вимога № 12-20/06-509 про погашення заборгованості за Кредитним договором № 010/02-2/507/1 від 01.10.2007 р., в якій Банк вимагав у десятиденний термін з моменту отримання вимоги погасити заборгованість перед Банком за вказаним Кредитним договором. В цій же вимозі зазначалося, що у разі незадоволення цієї вимоги термін надання кредиту буде припинено, Банк вимагатиме дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, а також буде змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з позичальника та поручителів у примусовому порядку. (а.с. 86)
Як свідчать фактичні обставини справи, вимоги Банка задоволені не були, ні Позичальники, ні майнові поручителі погашення заборгованості не здійснили.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України законом передбачений окремий наслідок порушення договору позичальником і встановлено санкцію за неналежне виконання зобов'язання позики на умовах розстрочення платежу, а саме: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати, зокрема, дострокового повернення частини позики, що залишилася.
В такому разі, дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань, а свідчить лише про зміну умов договору в частині строку його виконання.
За таких обставин, внаслідок пред'явлення позивачем вище вказаних вимог та непогашення заборгованості у встановлений строк в 2008 році настав термін повернення кредиту у повному обсязі за Кредитними договорами 1, 2 і 3, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди, тобто в 2008 році настав термін виконання основного зобов'язання.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що ще в 2008 році позивач був обізнаний про порушення свого права на своєчасне отримання кредиту та відсотків за користування кредитними коштами та у зв'язку із непогашенням заборгованості мав право на захист свого порушеного права у встановлений законом спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, за яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана правова норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Ними є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, приймаючи до уваги наведені норми закону, кредитор, у разі невиконання боржником своїх грошових зобов'язань, в тому числі забезпечених зобов'язань, є вільним у виборі судового способу захисту свого порушеного права, а саме: звернутися із позовом про стягнення заборгованості у грошовій формі, або звернутися із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, це є різні за своєю правовою природою способи захисту порушеного права кредитора, які не знаходяться в залежності один від одного.
Згідно з ч., ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Мотивуючи заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності відповідач посилається на отримання ним 11.09.2008 р. Вимоги Банку № 12-20/06-78 від 08.09.2008 р. (згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку») про погашення заборгованості за кредитом, в якій було зазначено, якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. У зв'язку із цим, Банк вимагав у десятиденний термін з моменту отримання вимоги погасити заборгованість за Кредитним договором № 0140/02-2/507/2 від 01.10.2007 р. в сумі 150223,72 грн. Також позивач зазначив, що у разі незадоволення цієї вимоги, термін надання кредиту буде припинено та Банк вимагатиме дострокового виконання кредитних зобов'язань в сумі 1570092,12 грн. від позичальника та поручителів у солідарному порядку. Крім того, у випадку непогашення ТОВ «Формула-2004» суми заборгованості за Кредитним договором у тридцяти денний термін з дня отримання вимоги Банком буде звернене стягнення на предмет іпотеки. (а.с. 88-89)
Проте, твердження відповідача про отримання ним 11.09.2008 р. Вимоги № 12-20/06-78 від 08.09.2008 р. (згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку») спростовується наданими позивачем письмовими доказами, а саме: позивачем надано суду для огляду в судовому засіданні запечатаний конверт, в якому на адресу Банку 11.10.2008 р. відділенням підприємства поштового зв'язку Вимога № 12-20/06-78 від 08.09.2008 р., яка направлялася на адресу ТОВ «Формула-2004», повернулася з відміткою про закінчення терміну зберігання. Конверт був розпакований та досліджений в судовому засіданні, копія вказаного конверту залучена до матеріалів справи. (а.с. 131)
Разом із тим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що Іпотекодавець (відповідач у справі) в 2008 році не отримував письмової вимоги Банку (Іпотекодержателя) в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Так, до матеріалів справи відповідачем надано конверт (а.с. 138), в якому він 02.10.2008 р. (про що свідчить відмітка працівника відділенні поштового зв'язку на звороті цього конверту) отримав від Хортицього районного суду м. Запоріжжя позовні матеріали за позовами ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за Кредитними договорами 1, 2 і 3, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/02-2/507 від 01.10.2007 р., за якими було відкрито провадження у цивільних справах № 2-2316/2008 р., № 2-2317/2008 р., № 2-2318/2008 р., та судовий виклик у засідання суду на 16.10.2008 р. Серед інших матеріалів ТОВ «Формула-2004» отримало і Вимогу № 12-20/06-78 від 08.09.2008 р. про погашення заборгованості за кредитом.
Таким чином, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що Вимога в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» № 12-20/06-78 від 08.09.2008 р. про погашення заборгованості за кредитом була отримана ТОВ «Формула-2004» 02.10.2008 р.
Враховуючи вище викладене, передбачений ст. 35 Закону України «Про іпотеку» тридцяти денний строк, наданий відповідачу для погашення заборгованості, почав спливати з наступного дня після отримання цієї вимоги, тобто з 03.10.2008 р. і закінчився 01.11.2008 року.
Протягом цього строку заборгованість не була погашена.
Отже, починаючи з наступного дня після спливу цього строку, з 02.11.2008 р., у Банка виникло право на позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З викладеного сліду висновок, що 02.11.2008 р. почав свій перебіг строк позовної давності, у межах якого Банк міг звернутися до суду із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів позовних вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. (ст. 258 ЦК України)
Для вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не встановлена більш тривала порівняно зі загальною або скорочена позовна давність.
Договором іпотеки № 010/02-2/507/3 від 01.10.2007 р. сторони не передбачили збільшення строку позовної давності.
Ні статтею 286 ЦК України, ні іншим законом вимогу іпотекодержателя до іпотекодавця не віднесено до вимог, на які позовна давність не поширюється.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах сплив строку позовної давності до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки закінчився через три роки - 02.11.2011 р.
З даною позовною заявою позивач звернувся до суду 11.07.2014 р. Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом позивачем не були дотримані вимоги ст. 257 ЦК України щодо застосування загальної позовної давності.
Позивач не надав суду доказів поважності пропуску позовної давності для звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 010/02-2/507/3 від 01.10.2007 р., а також не звертався до суду з мотивованим клопотанням про поновлення строку пропущеної позовної давності.
Жодних обставин, передбачених ч. 1 ст. 263 ЦК України, які б могли зупинити перебіг позовної давності, позивач суду не довів.
Також, не виникало передбачених ст. 264 ЦК України підстав для переривання перебігу позовної давності.
Зокрема, ТОВ «Формула-2004» не вчиняла дій, які могли б свідчити про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку перед Банком.
Щодо рішень Хортицького районного суду м. Запоріжжя, прийнятих у 2013 році, на які посилається позивач, то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що пред'явлення позову про стягнення заборгованості за Кредитними договорами, а також ухвалення рішень суду про стягнення заборгованості з боржників ТОВ «Формула» та ОСОБА_3 не призвело до переривання строку позовної давності щодо вимоги Банку до ТОВ «Формула 2004» про звернення стягнення на предмет іпотеки, виходячи з наступного.
Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем). У зв'язку з цим, в ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
У даному випадку ТОВ «Формула-2004» є майновим поручителем (іпотекодавцем).
Пунктом 23 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про заставу», ст. 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК України не передбачена.
Норма ч. 2 ст. 264 ЦК визначає підставою для переривання перебігу позовної давності пред'явлення позову до одного із кількох боржників. Однак дія норми в цій частині розповсюджується на випадки субсидіарної відповідальності осіб та на випадки, у яких виконання певного зобов'язання покладено одночасно на декількох осіб (ст. 619 ЦК України). Солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя, яким є відповідач, нормами цивільного кодексу не передбачена. Однак, лише солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі (ч. 2 ст. 543 ЦК України). З цих підстав до спірних правовідносин не можна застосовувати положення ст. 264 ЦК України.
Що стосується подання позивачем в 2008 році трьох позовів до Хортицького районного суду м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за кредитом у повному обсязі у зв'язку із невиконанням боржниками вимог Банку, які в подальшому судом були залишені без розгляду, то відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
З урахуванням вище викладеного, суд вважає наявними підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ «Формула-2004» на праві власності і є предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки № 010/02-2/507/3 від 01.10.2007 р. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 та ТОВ «Формула» за Генеральною кредитною угодою № 010/02-2/507 від 01.10.2007 р., Кредитним договором № 010/02-2/507/1 від 01.10.2007 р., Кредитним договором № 010/02-2/5007/2 від 01.10.2007 р. та Кредитним договором № 010/02-2/5074/4 від 26.11.2007 р., укладеними ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_3 і з ТОВ «Формула», в сумі 8035585,86 грн., з огляду на пропущення позивачем строку позовної давності.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та до відшкодування не присуджуються.
Керуючись ст., ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула-2004», м. Запоріжжя про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ «Формула-2004» на праві власності і є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки № 010/02-2/507/3 від 01.10.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 01.10.2007 р. та зареєстрованого в реєстрі за № 3740, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 та ТОВ «Формула» за генеральною кредитною угодою № 010/02-2/507 від 01.10.2007 р., кредитним договором № 010/02-2/507/1 від 01.10.2007 р., кредитним договором № 010/02-2/5007/2 від 01.10.2007 р. та кредитним договором № 010/02-2/5074/4 від 26.11.2007 р., укладеними ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_3 і з ТОВ «Формула», в сумі 8035585,86 грн., шляхом проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні відмовити повністю.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "30" вересня 2014 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.