номер провадження справи 4/83/14
м. Запорієжя
30.09.2014 справа № 908/2482/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд», (01014, м. Київ, пров. Мічурина, буд. 3/2 л.А)
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна», (69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 5)
про стягнення суми основного боргу в розмірі 279462,37 грн., 3% річних - 1493,02 грн. та пені в розмірі 9455,78 грн.
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача - Кулік С.В., довіреність б/н від 26.09.2014 р.;
від відповідача - не з'явився;
15.07.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд», м. Київ (ТОВ «ТД «Ренесанс Трейд») з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна», м. Запоріжжя (ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна») про стягнення 290411,17 грн. заборгованості за договором № 1827 від 01.12.2010 р., в тому числі 279462,37 грн. основного боргу, 9455,78 грн. пені та 1493,02 грн. 3 % річних.
Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 15.07.2014 р. справу № 908/2482/14 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2014 р. порушено провадження у справі № 908/2482/14, справі № 908/2482/14 присвоєний номер провадження 4/83/14, справа призначена до розгляду на 04.09.2014 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2014 р. судом на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням позивача процесуальний строк вирішення спору у справі № 908/2482/14 продовжений на п'ятнадцять днів, до 30.09.2014 р., у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відклався до 30.09.2014 р.
В судовому засіданні 30.09.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Відповідач судове засідання 30.09.2014 р. повторно не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі від 15.07.2014 р. і від 04.09.2014 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.
Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/2482/14 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 15.07.2014 р. про порушення провадження у справі № 908/2482/14, яка 21.07.2014 р. була отримана уповноваженою особою ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна», про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6905001921082), та ухвалою суду від 04.09.2014 р. про відкладення розгляду справи № 908/2482/14, яка станом на час вирішення спору судом на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку не поверталася.
В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги, що 30.09.2014 р. є останнім днем процесуального строку, встановленого ст. 69 ГПК України, для вирішення спору у справі № 908/2482/14 суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 525, 526, 530, 549, 552, 624, 625 ЦК України і заявлені з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором (на реалізацію продукції) № 1827 від 01.12.2010 р., укладеним позивачем та відповідачем. Так, на виконання взятих на себе за умовами договору зобов'язань позивач за відповідними видатковими накладними у період з 24.12.2013 р. по 30.04.2014 р. поставив, а відповідач прийняв замовлену продукцію на загальну суму 607139,51 грн. Відповідач продукцію, поставлену за спірний період, отримав без зауважень і претензій, однак в порушення умов договору за отриману продукцію в повному обсязі та у передбаченому договором порядку не розрахувався. Отримана продукція відповідачем була частково оплачена і частково повернута позивачеві, а всього на суму 327677,14 грн. Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію становить 279462,37 грн. За порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань позивачем відповідачу на підставі п. 5.1 договору нарахована пеня в розмірі 9455,78 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної норми закону позивачем відповідачу за порушення строків розрахунків за договором поставки № 1827 від 01.12.2010 р. нараховано 1493,02 грн. 3 % річних. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити, стягнути з відповідача 279462,37 грн. основного боргу, 9455,78 грн. пені та 1493,02 грн. 3 % річних.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
01.12.2010 р. ТОВ «ТД «Ренесанс Трейд» (позивачем у справі) та ЗАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна», яке в подальшому змінило назву на ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна», (відповідачем у справі) був укладений Договір (на реалізацію продукції) № 1827 з подальшими змінами і доповненнями до нього (далі за текстом - Договір), за умовами якого позивач (Продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (Покупця), а відповідач прийняти та оплатити на умовах і у порядку, передбаченими даним Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу товару від Продавця Покупцю та є невід'ємними частинами цього Договору. (пункт 1.1 Договору).
08.11.2012 р. у зв'язку із зміною назви відповідачем сторонами у справі була укладена Додаткова угода до Договору № 1827 від 01.12.2010 р., якою відповідні зміни були внесені до преамбули Договору та у п. 10 Договору «Реквізити та підписи Сторін».
Відповідно до умов пункту 1.3 Договору сторони обумовили, що право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної.
Згідно з п. 2.1 Договору асортимент та кількість товару зазначається у накладних.
Ціни на товар вказуються у накладних Продавця, що є додатками до Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 25 банківських днів з дня її реалізації. (п., п. 3.1, 3.2 Договору).
За умовами п., п. 4.3 і 5.2 Договору Продавець має право вимагати, а Покупець повинен повернути неоплачений товар протягом десяти днів з моменту отримання письмової вимоги Продавця. У разі неповернення товару Продавцю згідно п. 4.3 Договору, Покупець повинен протягом двадцяти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Продавця оплатити вартість неповернутого товару.
У відповідності до пункту 7.1 даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 10.01.2012 р.
Якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії Договору не менш як за 30 календарних днів до запланованої дати припинення дії, Договір вважається переукладеним на кожний наступний рік на тих самих умовах. (п. 7.2 Договору)
Відповідно до пояснень позивача, наданих в ході судового вирішення спору, Договір № 1827 від 01.12.2010 р. пролонгований сторонами у відповідності до п.7.2 Договору, на час вирішення судом спору у даній справі є діючим, сторонами питання про недійсність Договору не ставилося, в судовому порядку Договір не визнано недійсним і не розірвано.
Відповідачем письмових доказів на спростування цього факту суду не надано.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов Договору у період з 24.12.2013 р. по 30.04.2014 р. за відповідними видатковими накладними у кількості 182 штуки позивач поставив відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 607139,51 грн. з ПДВ (з урахуванням сальдо відповідача за попередній період в розмірі 358442,42 грн.). (а.с. 48-150 том І, а.с. 1-79 том ІІ)
Всі вказані вище видаткові накладні, за якими відповідачу поставлявся товар, мають посилання на Договір № 1827 від 01.12.2010 р., узгоджені між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печаткою позивача і кутовим штампом відповідача.
Поставлений товар був отриманий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених осіб відповідача на кожній із зазначених вище видаткових накладних за спірний період скріплений кутовим штампом ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна».
При цьому, відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника або суб'єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору підтверджується видатковими накладними за спірний період. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» дано визначення терміну «реалізація», відповідно до якого це господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності на продукцію (роботи, послуги) іншому суб'єкту підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.
Таким чином, за своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір на реалізацію продукції є договором поставки.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Умовами п. 3.2 Договору сторони передбачили строк оплати, а саме: відповідач зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого позивачем товару по мірі її реалізації не пізніше 25 банківських днів з дня її реалізації.
Проте, з матеріалів справи встановити строк оплати по кожній з видаткових накладних за спірний період, за якими відповідачу поставлявся товар, не є можливим, оскільки відповідачем не надано суду жодних документів, які підтверджують реалізацію кожної окремої партії товару. При цьому, надати суду такі документи може лише відповідача, так як це стосується безпосередньо його господарської діяльності.
Разом із тим, з метою забезпечення гарантованого ст. 16 ЦК України права на захист прав і охоронюваних законом інтересів позивача суд вважає за можливе до спірних правовідносин застосувати положення ст. 692 ЦК України.
Зокрема, зі змісту процитованої раніше ст. 692 ЦК України слідує, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена негайно після такого прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена, в п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» і в п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прийняття відповідачем товару за кожною з видаткових накладних за спірний період, відповідач не надав суду доказів того, що він відмовився від прийняття такого товару, строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару наступив з моменту прийняття відповідачем товару та підписання кожної окремої видаткової накладної за спірний період.
Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору за отриманий товар в повному обсязі відповідач не розрахувався. Отриманий товар відповідачем був частково оплачений і частково повернутий позивачеві, а всього на суму 327677,14 грн.
Решту заборгованості за отриманий товар за Договором № 1827 від 01.12.2010 р. відповідач не сплатив.
Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору № 1827 від 01.12.2010 р. належним чином та в повному обсязі не виконав, чим порушив вимоги чинного законодавства.
При цьому, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за грудень 2013 р., підписаний з боку відповідача Мозговою Т.Н., з якого вбачається, що відповідач визнав факт існування станом на 31.12.2013 р. заборгованості перед позивачем в сумі 358294,18 грн. (а.с. 21-22 том І)
Згідно з чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст., ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.
Таким чином, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, враховуючи початкове сальдо відповідача станом на 01.01.2014 р., вартість поставленого позивачем відповідачу товару за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2014 р. та вартість частково оплаченого і частково повернутого відповідачем товару, на час судового вирішення спору основна заборгованість ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» перед ТОВ «ТД «Ренесанс Трейд» за поставлений товар становить 279462,37 грн.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі суду не довів.
На підставі викладеного, суд вважає позовну вимогу про стягнення 279462,37 грн. основного боргу за отриманий товар за Договором № 1827 від 01.12.2010 р. документально підтвердженою, доведеною, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню судом.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача за порушення взятих на себе грошових зобов'язань пені в розмірі 9455,78 грн.
Пеня, за визначенням частини 3 статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
В п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 5.1 Договору, в якому встановлено, що у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному Договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Інших підстав для застосування до відповідача відповідальності за невиконання грошових зобов'язань у вигляді пені позивач суду не навів.
Пункти, які містять розмір та базу нарахування пені за невиконання Покупцем зобов'язань щодо своєчасної і повної оплати за отриманий товар в Договорі № 1827 від 01.12.2010 р. відсутні.
Таким чином, Договір № 1827 від 01.12.2010 р. не містить посилання на конкретний розмір пені, а докази встановлення пені в інших актах законодавства у відносинах сторін відсутні.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення 9455,78 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань відмовляється як необґрунтовано заявлених.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 1493,02 грн. 3 % річних за прострочку виконання грошових зобов'язань за Договором № 1827 від 01.12.2010 р. Згідно розрахунку позивача нарахування 3 % річних здійснено за період з 01.05.2014 р. по 04.07.2014 р.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься втрати від інфляції грошових коштів.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Приймаючи до уваги, що позивач жодним чином не обґрунтував наведений ним період нарахування 3 % річних, відповідач не надав суду свого контррозрахунку, а з матеріалів справи здійснити розрахунок річних самостійно суд не вбачає за можливе, суд відмовляє в задоволені вимог про стягнення 1493,02 грн. 3 % річних як необґрунтовано заявлених.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» на користь ТОВ «ТД «Ренесанс Трейд» 279462,37 грн. основного боргу. В частині позовних вимог про стягнення 9455,78 грн. пені та 1493,02 грн. 3 % річних в задоволенні позовних вимог відмовляється.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини, пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.
Керуючись ст., ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд», м. Київ до Приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна», м. Запоріжжя про стягнення 290411,17 грн. заборгованості за договором № 1827 від 01.12.2010 р., в тому числі 279462,37 грн. основного боргу, 9455,78 грн. пені та 1493,02 грн. 3 % річних задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна», (69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 5, код ЄДРПОУ 30725116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд», (01014, м. Київ, пров. Мічурина, буд. 3/2 л.А, код ЄДРПОУ 36184176) 279462 (двісті сімдесят дев'ять чотириста шістдесят дві) грн. 37 коп. основного боргу та 5589 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 27 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "01" жовтня 2014 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.