Номер провадження: 22-ц/785/5923/14
Головуючий у першій інстанції Бичковський Є.Л.
Доповідач Троїцька Л. Л.
25.09.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Кварталової А.М., Фальчука В.П.,
при секретарі - Швець В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2014 року, -
11.02.2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_3
Позов обґрунтувала тим, що під час шлюбу сторонами придбано у спільну власність:
-автомобіль КАМАЗ-5410, реєстраційний номер НОМЕР_3;
-автомобільний причеп П-2, реєстраційний номер НОМЕР_1;
-автомобіль «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_2.
Позивачка просила суд поділити зазначене спільне майно сторін, виділивши у власність відповідача автомобіль КАМАЗ-5410, реєстраційний номер НОМЕР_3, а у її власність - автомобільний причеп П-2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_2.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.05.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частинах на вищевказані автомобілі.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким виділити ОСОБА_3 автомобіль КАМАЗ-5410, реєстраційний номер НОМЕР_3 приблизної вартістю 50 000, 00 грн.; виділити їй автомобіль «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 22 406 грн. та причіп П-2, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 214,59 грн.; стягнути з відповідача судові витрати, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заперечень на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду - залишенню без змін.
Відповідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1-ої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлені та підтверджені матеріалами справи наступні обставини.
Сторони перебували в шлюбі з 23.07.2004 по 12.03.2014 року (а.с.6).
Під час шлюбу ними було придбано у спільну власність майно:
- автомобіль КАМАЗ-5410, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 50 000,00 грн.;
- автомобільний причеп П-2, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 214,59 грн.;
- автомобіль «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 22 406, 00 грн. (а.с.31, 35, 40-45; 50, 54-55).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 і визнаючи ідеальні частки сторін в цьому майні рівними, а також залишаючи його у спільній частковій власності, суд виходив з того, що спірні речі є неподільними та позивачка відмовляється від отримання грошової компенсації.
При розгляді спору по суті, суд керувався вимогами ст.60, ч.1 ст.69, ч.1 ст.70, ст.71 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України, відповідними нормами цивільно-процесуального законодавства і роз'ясненнями, викладеними в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11.
Колегія погоджується з висновками суду і вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді спору судом не враховане наявність у позивачки неповнолітніх дітей, які мешкають разом з нею і те, що автомобіль «Мазда» потрібен для їх розвитку та піклування про їх здоров'я, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на час постановлення рішення суду і його перегляду в апеляційному порядку ОСОБА_2 взагалі не мала і не має прав водія. Крім того, вказаний автомобіль необхідний для роботи відповідача.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що судом неправильно застосовані норми ч.2 ст.184 ЦК України, так як позивачка просила поділити не кожну річ, а майно і суд фактично вийшов за межи заявлених вимог, визнавши за нею право власності по ? частці на автомобіль КАМАЗ-5410, є безпідставні, так як вона сама вважала кожну з речей, які належать сторонам на праві спільної сумісної власності неподільними (а.с.33).
Відповідно до п.25 вищевказаної постанови пленуму Верховного Суду України, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосувати положення частин 4,5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду .
За відсутності такої згоди, присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК України).та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними, відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
З матеріалів справи вбачається, що позивачкою спочатку були заявлені вимоги про розподіл майна шляхом виділення ОСОБА_3 автомобіля «Мазда» і стягнення з останнього на її користь грошової компенсації вартості ? частини автомобіля (а.с.3-4).
Потім ОСОБА_2 просила залишити вказані позовні вимоги без розгляду і пред'явила позов про поділ спільного майна (а.с.32-33).
Під час розгляду справи судом 1-ої інстанції було роз'яснено сторонам взаємне право надання згоди на отримання грошової компенсації за неподільну річ та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Проте позивачка проти отримання будь-якої компенсації з боку відповідача заперечувала.
При викладених обставинах, суд прийшов до обґрунтованого висновку про визнання ідеальних часток подружжя в цьому майні без його реального поділу.
Посилення в скарзі на те, що спільне майно знаходиться у відповідача, що взагалі позбавляє ОСОБА_2 користуватися ним, не можуть бути підставою для скасування рішення. Якщо ОСОБА_3 буде перешкоджати позивачці користуватися спільним майном, вона не позбавлена можливості звернутися до суду з відповідним позовом.
При цьому колегія суддів приймає до уваги пояснення відповідача, із яких вбачається, що автомобіль КАМАЗ ніколи не належав йому на праві власності, а тільки був за ним зареєстрований. Власником автомобіля була юридична фірма, яка на теперішній час не існує. Вказані обставини позивачкою в установленому законом порядку не спростовані.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
А.М. Кварталова
В.П.Фальчук