Справа № 727/1952/14-ц
Провадження № 2/727/735/14
24 вересня 2014 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді: Яреми Л.В.
при секретарі: Гуцул Т.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
за участю представника відповідачів - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_6, про усунення від права на спадкування, зміну черговості у спадкуванні та одержання права на спадкування,-
У березні 2014 року позивачка ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_6, про усунення від права на спадкування, зміну черговості у спадкуванні, одержання права на спадкування.
Посилалась на те, що після смерті її брата ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, яка відповідно до витягу №4518808 про реєстрацію права власності належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2004 року.
Вказувала, що вона є сестрою померлого ОСОБА_7, який був інвалідом другої групи загального захворювання безстроково, на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17 лютого 2011 року був визнаний недієздатним. З 20 травня 2011 року вона була призначена опікуном ОСОБА_7 відповідно до рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області. Позивачка є військовослужбовцем, проживає із чоловіком та двома неповнолітніми дітьми у с.Верхні Синівці Глибоцького району Чернівецької області у військовому містечку «Черепківка».
ОСОБА_7 на протязі останніх двох років неодноразово знаходився на лікуванні в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні, в зв'язку із загостренням хвороби, куди його направляла на лікування позивачка. Під час знаходження брата на лікуванні в ЧОПЛ з діагнозом «шизофренія параноїдальна форма» вона забезпечувала його ліками регулярно відвідувала його в лікувальному закладі.
Відповідачі під час тяжкої хвороби батька, який був у безпорадному стані, маючи можливість, свідомо ухилялись від надання йому матеріальної та моральної допомоги. Вони жодного разу не цікавились станом його здоров'я, не сприяли покращенню його психологічного стану, не приходили до нього і взагалі нічим йому не допомагали.
Після смерті брата ОСОБА_7 вона особисто займалася організацією його поховання, все закуповувала, влаштовувала поминки.
Просить усунути ОСОБА_4 в ОСОБА_5 від права на спадкування 2/3 часток квартири АДРЕСА_1, змінити черговість у спадкуванні на квартиру АДРЕСА_1, визнати за нею право на спадкування ? частини квартири разом із матір'ю померлого - ОСОБА_6, яка є спадкоємцем першої черги.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовільнити. Позивачка суду пояснила, що відповідачі діти її покійного брата ОСОБА_7, який після розлучення захворів на психічну хворобу. В 2011 році вона була призначена його опікуном. Дітей про це не повідомила. Брату допомагала, їсти варила, ліки купляла, в лікарню ходила, переодягала, одягала. В квартирі його проводила ремонтні роботи, утепляла балкон, зуби ОСОБА_7 поставила. Останні три роки вона до брата приїжджала один раз в тиждень, бувало іноді - два рази в тиждень, наварювала їсти, прибирала. Брат сам міг ходити, пізнавав, орієнтувався, міг сісти сам на автобус, маршрутку і поїхати. Він отримував пенсію 940 грн. Останній рік вона отримувала замість брата пенсію. Вона оплачувала комунальні платежі із коштів брата, купляла ліки і все необхідне за його кошти. У брата були заощадження. Від дітей йому потрібні було, щоб приходили і дзвонили. З 2011 року брат лікувався в ЧОПЛ по 2-3 рази на рік. Помер в лікарні. Діти ні разу не приходили до батька, вони напевно навіть не знають, де квартира. Діти не приходили в лікарню. Коли він приходив до них, то вони його не завжди впускали, напевно його цуралися. Відповідачі були на похороні. На похоронах Вова запитав чи потрібні кошти, вона йому відповіла, що нічого не треба.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник позов не визнали, просили в позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 суду пояснив, що до 1999 року вони проживали разом з батьком і матір'ю. Потім стали проживати з бабусею, коли йому було 10 років, а молодшому брату - 5 років. Тато до них приходив, дзвонив, іноді розповідав, що у нього все добре, також казав, що лежав в лікарні, бо у нього депресія.
Відповідач ОСОБА_5 суду пояснив, що вони з братом, будучи дітьми залишилися проживати з батьком, а мати поїхала за кордон на заробітки. Батько за них забував і їх забрала проживати бабуся до себе, де вони проживають по даний час. З татом спілкувалися, батько їм приносив гроші, вітав із святами. Родичі батька з ними не спілкувалися. Дідусь їм повідомив про смерть батька.
Третя особа ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги позивачки та просила їх задовільнити. Суду пояснила, що позивачка її донька, а покійний ОСОБА_7 її син, який після розірвання шлюбу з дружиною та поділу майна, який тривав 3 роки, захворів. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за 14 років не навідували батька. Спочатку вона ходила до сина в лікарню, а потім захворіла, в лікарню до сина ходила її дочка, будучи вагітною, а потім з коляскою.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця.
Згідно частини другої ст.1259 Цивільного кодексу України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно п.2 ч.3 ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 47 років, про що зроблено актовий запис №1839 від 27 вересня 2013 р. відділом РАЦСу Чернівецького міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.8).
Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із квартири АДРЕСА_1 і відповідно до довідки ЧКОБТІ №456 від 04.03.2014 року дана квартира є однокімнатною, загальною площею 22,70 кв.м., в тому числі житловою 11,80 кв.м., розташована в п'ятиповерховому житловому будинку, інвентаризаційна вартість квартири складає 419090 грн. ( а.с.6).
Відповідно до витягу № 4518808 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.08.2004 року за ОСОБА_7 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2004 року ( а.с.5).
Спадкоємцями першої черги, після смерті померлого, є його мати - ОСОБА_6 та сини померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що вбачається із довідки №8/01-16 від 24.02.2013 року приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_9 ( а.с. 10).
Відповідачі та третя особа ОСОБА_6 у відповідності до ст.1261 ЦК України, як спадкоємці померлого за законом першої черги та у визначений законодавством строк подали до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття, що підтверджується матеріалами спадкової справи №20/2013 щодо майна померлого ОСОБА_7 (а.с.104,111,113).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7, його батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_6 ( а.с. 117) , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 липня 1963 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя ( а.с.116). Після розірвання шлюбу з ОСОБА_10, ОСОБА_6 змінила прізвище на «ОСОБА_6», що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.115).
Згідно свідоцтва про народження, батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_7 ( а.с. 54).
Згідно свідоцтва про народження, батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_7 ( а.с.57).
Шлюб між ОСОБА_7 та матір'ю відповідачів ОСОБА_12 був розірваний 05 червня 2001 року, про що зроблено актовий запис №510, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу ( а.с.13).
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №35499573 від 23.10.2013 р. приватним нотаріусом ОСОБА_9 зареєстрована спадкова справа спадкодавця ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 ( а.с.109).
Із довідок КЖРЕП-17 за №81 від 10.02.2014 року та за №428 від 19.10.2013 року вбачається, що дійсно ОСОБА_7 постійно проживав і перебував на реєстраційному обліку в квартирі АДРЕСА_1 з 19.09.2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_7, по день смерті. Знятий з реєстраційного обліку 19.10.2013 року у зв'язку із смертю, на день смерті разом з ним в квартирі ніхто не проживав ( а.с. 7, 107).
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17 лютого 2011 року задоволено заяву в.о. прокурора Шевченківського району м.Чернівці в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_10 про визнання особи недієздатною та визнано недієздатним ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_1. Судом було встановлено, що ОСОБА_7 є інвалідом другої групи загального захворювання безстроково та перебуває на лікуванні з 02.07.2010 року в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні із приводу хронічного психічного захворювання в формі параноїчної шизофренії ( а.с.11).
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 травня 2011 року задоволено заяву ОСОБА_3 та призначено ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителю с.Верхні Синівці Глибоцького району Чернівецької області опікуном - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, жительку села Верхні Синівці Глібоцького району Чернівецької області (а.с.12).
Відповідно до довідки №186 від 26.02.2014 року, ОСОБА_3 зі своєю сім'єю чоловіком ОСОБА_30 та двома синами ОСОБА_14 та ОСОБА_15 проживає в службовій двохкімнатній квартирі АДРЕСА_5 (а.с.14).
ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні з 2012 року по 2013 роки чотири рази: з 16.01.2012 по 24.04.2012, з 02.01.2013 по 06.03.2013, з 03.07.2013 по 12.09.2013 та з 18.09.2013 по 27.09.2013 року (а.с. 15).
Також те, що ОСОБА_7 був доставлений в ЧОПЛ бригадою ШМД №17 у супроводі сестри-опікуна, зі слів якої, хворий був злобний, конфліктний, заговорювався, погрожував оточуючим «візьму автомат … всіх перестріляю», в зв'язку з чим був госпіталізований в 9-те відділення ЧОПЛ, підтверджується довідкою №1832 ЧОПЛ від 08.04.2014 р. ( а.с.47).
Свідок ОСОБА_16 суду показала, що працює лікарем-психіатром в ЧОПЛ, лікувала ОСОБА_7 з 2000 року, була його лікуючим лікарем, за весь час поступав 24 рази і помер в лікарні. Він страждав хронічним психічним захворюванням, яке приводила до загострень, а потім після лікування він виходить в стан ремісії, у нього був емоційно-вольовий дефект, за ним треба було доглядати, щоб він приймав ліки. У 2009 році у ОСОБА_7 виявили цукровий діабет, що ускладнювало його лікування. Він був визнаний недієздатним. Спочатку опікунами були мати та батько, а потім ОСОБА_3. Вона завжди цікавилась лікуванням брата, завжди навідувала брата та купляла ліки. Іноді купляв ліки за її дорученням її чоловік В стані ремісії ОСОБА_7 міг орієнтуватися і йому необхідна була соціальна допомога, також йому необхідна допомога в разі загострення, щоб хтось допоміг його госпіталізувати.
Свідок ОСОБА_17 суду показав, що працює лікарем в 5 відділенні ЧОПЛ, знає позивачку, оскільки її брат ОСОБА_7 лікувався у відділенні. Знав батька, маму, сестру і її чоловіка, вони всі надавали допомогу та опікали ОСОБА_7, який хворів на хронічне психічне захворювання - шизофренію, яке потребує постійного контролю, помити, постригти, переодіти. Це все робили родичі. Останні роки до ОСОБА_7 ходила більше сестра, яка чесно виконувала всі обов'язки опікуна. В лікарню його доставляла швидка в супроводі рідних. Лікувався щорічно 1-2 рази. В період покращення стану, його виписували.
Відповідно до повідомлення Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі за №2962/03 від 29.04.2014 р. та довідок про розмір пенсії ( а.с. 74-77) ОСОБА_7 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі з 16.12.2002 року та одержував пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання 2 групи по день смерті, пенсія виплачувалась у Глибоцькому відділенні «Райффайзен Банк Аваль», розмір його пенсії за 2011 рік - 8452 грн., за 2012 рік -10908 грн., за 2013 рік - 8946 грн.
Судом також встановлено, що організацією поховання ОСОБА_7 займалася позивачка, яка пояснила, що потратила на поховання 12000 гривень, а саме: за кошти, які вона зняла з рахунку покійного ОСОБА_7 в сумі 9952 грн.73 коп. та 1988 гривень, які позивачка отримала, як допомогу на поховання від Управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі. Ці витрати підтверджуються договором-замовленням №3544 на організацію та проведення поховання ( а.с.19), свідоцтвом про поховання, яке видано ОСОБА_3.(а.с.20), рахунками-замовленнями (а.с. 21-22), прибутково-видатковою накладною ( а.с. 14) та квитанціями ( а.с.13), а також заявкою на видачу готівки від 27.09.2013 року ( а.с.25).
Судом також встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4, після розірвання шлюбу батьків та у зв'язку із знаходженням матері за кордоном, будучи неповнолітніми, проживали з бабусею ОСОБА_19 за адресою АДРЕСА_6.
Дані обставини в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_19, яка також показала суду, що покійний любив дітей, приходив їх навідувати, приносив дітям гроші, діти з ним спілкувались по телефону. Приходив в гості гарно одітий, разом сиділи за столом, на запитання чи йому потрібна якась допомога, відповідав, що не потрібна, що у нього гроші є. Сам ОСОБА_7 ніколи не просив матеріальної допомоги. Ніколи не зверталася до них позивачка, що ОСОБА_7 потрібна допомога. Не повідомляв їм ніхто, що ОСОБА_7 був визнаний недієздатним.
Відповідач ОСОБА_4 закінчив у 2005 році Чернівецьку спеціалізовану школу №22, в 2010 році закінчив Буковинську державну фінансову академію і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Фінанси» та здобув кваліфікацію спеціаліст з фінансів, що підтверджується атестатом та дипломами ( а.с.50-53).
Згідно довідки №209 від 14.04.2014 року, відповідач ОСОБА_4 працює у товаристві з обмеженою відповідальністю «НРП» з 07 грудня 2011 року на посаді продавця-консультанта, а з 01 серпня 2013 року на посаді інженера з технічного обслуговування департаменту роздрібної торгівлі і по теперішній час ( а.с. 71). Розмір його заробітної плати за 2013 рік становить 12772 грн.06 коп., за 2012 рік - 12056 грн. 82 коп.( а.с.72-73).
Відповідач ОСОБА_5 закінчив у 2011 році Чернівецьку спеціалізовану школу №22 і нагороджений срібною медаллю «За досягнення у навчанні», що підтверджується атестатом ( а.с.56), а відповідно до довідки №2041 від 10.04.2014 року ОСОБА_5 є студентом 3 курсу географічного факультету Чернівецького національного університету денної форми навчання ( а.с.55). Розмір його стипендії за період з квітня 2013 року по квітень 2014 року в місяць становить 730 гривень ( а.с.70).
Як роз'яснено в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Крім того, при розгляді таких справ суду належить з'ясовувати чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Та обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги.
Судом встановлено, що позивачка з 2011 року була опікуном свого рідного брата ОСОБА_7 і виконувала свої обов'язки опікуна, опікувалася братом та надавала йому матеріальну та іншу допомогу, хоча проживала окремо. Коли приїжджала до брата в м.Чернівці, де він проживав один, готувала їсти, прибирала, відвідувала його в лікарні, купляла ліки, платила за комунальні послуги, переважно за його кошти, оскільки як опікун користувалася його карткою. У померлого після лікування, стан здоров'я покращувався, він сам проживав, виходив у місто, спілкувався з особами. Крім погіршення стану здоров'я періодами, коли його госпіталізовували в ЧОПЛ, померлий вів звичний для себе спосіб життя.
Свідок ОСОБА_30 суду показав, що позивачка його дружина, яка доглядала за братом, у якого була шизофренія, він їй допомагав. Постійно заїжджав, прибирав, готував їсти. Якщо ОСОБА_7 попадав в лікарню, він приходив до нього, купляв продукти та ліки. Дітей ОСОБА_7 бачив у 1999 році. Бували випадки, коли ОСОБА_7 приїжджав на декілька днів до них. Приступи у ОСОБА_7 з кожним роком прогресували. ОСОБА_7 міг вийти на балкон, кричав та казав, що його дружиною буде ОСОБА_29. Відразу його везли в лікарню. Він мив, стриг ОСОБА_7. Щоб не викликати швидку, він віз його тролейбусом в психлікарню. Кожен рік ОСОБА_7 відносив дітям 300-400 грн., але його не приймали до хати, тримали на сходинко вій клітинці. Діти його не запрошували, цуралися. Гроші брали. Теща пригощала його на кухні. В той час дітей не було вдома. ОСОБА_7 не звертався до дітей за допомогою. Дружина також до них не зверталася. Йому потрібна була моральна підтримка. У ОСОБА_7 був рахунок в банку. Його коштами спочатку розпоряджався батько. Він з дружиною часто приїжджали до ОСОБА_7 та надавали необхідну йому допомогу.
Свідок ОСОБА_23 суду показала, що вона сусідка ОСОБА_7, знає ОСОБА_3, яка доглядала за братом, готувала їсти, прибирала, відправляла його в лікарню, купляла, привозила з села, бачила її чоловіка, один раз бачила батька. Покійний виходив у двір. Коли повертався з лікарні, був нормальний. Один раз вона бачила, що у ОСОБА_7 починається прогресувати хвороба, подзвонила ОСОБА_3, її чоловік приїхав, помив і відправив його в лікарню. ОСОБА_7 їй розказував, що у нього є сини. Хвалився синами. З ОСОБА_7 ніхто не жив. ОСОБА_3 приїжджала часто до ОСОБА_7.
Свідок ОСОБА_25 суду показала, що працювала молодшою медсестрою в ЧОПЛ, де лікувався брат ОСОБА_3 ОСОБА_7. Спочатку приходила до ОСОБА_7 мама та батько, а потім ОСОБА_3 приходила, приносила їсти, переодягала. Чоловік її приходив після роботи. Ліки купляв і батько, і ОСОБА_3. ОСОБА_3 приносила пакет з ліками, пакет з їдою.
Свідок ОСОБА_26 суду показала, що працювала в ЧОПЛ у буфеті. Покійний лежав в лікарні, до нього приїжджала сестра, батько відвідував. Сестра займалася купівлею медикаментів. У неї були ключі і вона відкривала ОСОБА_3 двері, яка заходила і приносила ліки. Вона навідувала брата через день, десь 3-4 рази в тиждень. Приходив також і батько ОСОБА_7 один раз в тиждень, переодягав його, постіль приносив.
Свідок ОСОБА_27 суду показала, жили з ОСОБА_7 по сусідству, знає його сестру ОСОБА_3 та її чоловіка, які доглядали за ОСОБА_7, бо він потребував допомоги. Їй відомо, що у ОСОБА_7 є два сина, яким він на день народження давав гроші, казав «дам синам 200 грн., але це замало, дам 500 грн.» Іноді з ним біля під'їзду вона розмовляла, він говорив їй, що був у дітей, вітав. Казав, що діти не дзвонять, хоч він дав їм телефон, щоб подзвонили. Переживав, що діти його не навідують. Коли він був хворий, то забирала швидка, була ОСОБА_3 та ОСОБА_30, хто з них був той його супроводжував. Також вона бачила, що він роздавав гроші бідним. Вона запитувала, чому він це робить. Він відповідав, що треба допомагати, нехай куплять хліб.
Свідок ОСОБА_28 суду показала, що ОСОБА_3 знає, оскільки вона доглядала за братом, вона це бачила, оскільки жили на одній площадці. Прала, забезпечувала продуктами, доглядала за ним, викликали швидку, їхала в лікарню. Знала, що у ОСОБА_7 два сина, дуже їх чекав, казав, що не приходять, він ходив на день народження до дітей, казав, що дав сину 200 гривень, він час від часу ходив до дітей, адже рідний батько. Бачила дітей тільки на похоронах. ОСОБА_7 ніколи не просив допомоги, казав, що у нього все є. Поминки робила сестра.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що немає підстав для усунення від спадкування дітей ОСОБА_7 відповідачів по справі, оскільки судом встановлено, що батько не звертався за матеріальною підтримкою до своїх дітей.
Також варто зазначити, що матеріальний стан синів не був кращий, ніж матеріальний стан батька, оскільки ОСОБА_4, після закінчення навчання, у 2011 році почав працювати і отримувати майже мінімальний розмір заробітної плати, а відповідач ОСОБА_5 у 2011 році закінчив школу та поступив до ЧНУ, де отримує стипендію 730 грн. У батька була пенсія, були вклади у банку, було майно на праві власності і він сам носив кошти дітям, щоб привітати з днем народження, ніколи у них коштів або іншої допомоги не просив, що підтверджено показами свідків.
Позивачка у суді також заявила, що ні брат, ні вона не зверталися до дітей за фінансовою допомогою, але їй образливо, що діти морально не підтримували батька.
Позивачка не довела факт ухилення від надання необхідної матеріальної та іншої допомоги з боку дітей померлого, а тому підстави для усунення їх від спадкування, передбачені ч.5 ст.1224 ЦК України відсутні, суд вважає, що вимоги позову в частині усунення від права на спадкування за законом є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача про зміну черговості в спадкуванні з наступних підстав.
У відповідності до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Як вбачається зі змісту зазначених норм як усунення від права на спадкування так і зміна черговості одержання права на спадкування пов'язується із безпорадним станом спадкодавця, тобто станом особи, зумовленим похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Згідно з п. 5.2. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", черговість одержання права на спадкування може бути змінена на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 1259 ЦК).
Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
Суд не вбачає підстав для зміни черговості отримання права на спадкування позивачкою, оскільки вона просить зміни черговість у спадкуванні на спадкове майно померлого ОСОБА_7, визнати за нею право на спадкування ? частини квартири разом із матір'ю ОСОБА_6, яка є спадкоємцем першої черги, а оскільки спадкоємцями першої черги майна померлого є ще сини померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5, то такі вимоги позивачки є безпідставними, в задоволенні їх слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного та ст.ст.1220, 1223, 1224, 1259, 1261, 1262, 1265 ЦК України ст.ст. 180, 181, 198 СК України, керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 10,11, 88, 209, 212, 214-215, 217 , 218 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від права на спадкування 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7, зміну черговості у спадкуванні, визнанні за ОСОБА_3 права на спадкування ? частини квартири АДРЕСА_1 разом із матір'ю померлого -ОСОБА_6, яка є спадкоємцем першої черги, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м.Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Л.В.ЯРЕМА