22-ц/775/1450/2014(м)
221/1299/14-ц
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Овчиннікова О.С.
Доповідач Гаврилова Г.Л.
30 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Гаврилової Г.Л.
суддів Сорока Г.П., Попової С.А.,
при секретарі Одінцові Є. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»(далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 22 липня 2014 року,
В квітні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору № НОМЕР_1 від 07 грудня 2006 року отримав кредит у розмірі 2233 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07 грудня 2008 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Кредитним договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором тривалістю 5 років. ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав, в зв'язку з чим станом на 28 лютого 2014 року має заборгованість у розмірі 22501 гривень 11 копійки, яка складається з наступного : 3836 гривень 13 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом, 715 гривень 80 копійок - заборгованість по комісії за користування кредитом, 16401 гривень 51 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання та суму штрафів відповідно до п.5.3 Умов: 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1047 гривень 67 копійок - штраф (процентна складова), яку просив стягнути з ОСОБА_1
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 22 липня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Не погоджуючись із висновками суду вважає, що строк позовної давності не сплив, оскільки відповідач останній платіж за договором здійснив у січні 2014 року.
У відповідності з положеннями статті 305 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу у відсутності представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить запис у журналі телефонограм № 490 за 23.09.2014 року та відповідний витяг. (а.с. 62,63-64)
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу відхилити,судове рішення залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін та дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення кредитної заборгованості, а відповідач звернувся з заявою про застосовуватися строку позовної давності, є підстави для відмови у задоволенні позову.
Не погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він відповідає встановленим обставинам та положенням закону.
Звертаючись 01 квітня 2014 року до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, укладеним 07.12.2006 року з кінцевим терміном повернення 07 грудня 2008 року, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилався на те, що ОСОБА_1 порушив умови договору та має заборгованість перед позичальником.
Заперечуючи проти позову і апеляційної скарги, відповідач посилався на те, що заборгованості перед банком не має, оскільки судовим наказом від 29.02.2008 року сума заборгованості з нього вже була стягнута. В письмових запереченнях під час розгляду справи в суді першої інстанції просив застосувати строк позовної давності. (а.с.26).
Як встановлено судом, вбачається із матеріалів справи 07 грудня 2006 року відповідач ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі якої отримав грошові кошти з кредитним лімітом на платіжну картку № НОМЕР_1 у сумі 2233 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості строком на 24 місяців, а саме до 07.12.2008 року.
Згідно судового наказу, виданого Волноваським районним судом 29.02.2008 року ( справа № 2-н24/08) з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» стягнуто заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 07.12.2006 року у розмірі 2811 гривень 58 копійок. До складу заборгованості входила сума за кредитом у розмірі 1968,92 грн та проценти, комісії за користуванням кредитом , пеня. Кредитор у відповідності до ч.2. ст. 1054 ЦК України скористувався правом на дострокове повернення всієї суми кредиту. ( а.с. 32-33)
Згідно довідки ДВС Волноваського РУЮ від 10.05.2011 року за № 134 заборгованість за кредитним договором відповідно до судового наказу (справа № 2-н24/08 )від 28.02.2008 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» погашена у повному обсязі. ( а.с.30)
Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 28 лютого 2014 року заборгованість ОСОБА_1 становить 22501 гривень 11 копійки, та складається з наступного : 3836 гривень 13 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом, 715 гривень 80 копійок - заборгованість по комісії за користування кредитом, 16401 гривень 51 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1047 гривень 67 копійок - штраф (процентна складова).
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).
Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).
Позивач із заявою про продовження строків позовної давності до суду не звертався.
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Судом встановлено,що строк дії договору сторонами встановлений до 07 грудня 2008 року та згідно графіку погашення боргу останній черговий платіж відповідач здійснив у листопаді 2010 року, а до суду позивач звернувся у квітні 2014 року.( а.с. 2,3)
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач надав суду першої інстанції письмове клопотання, в якому просив застосувати строк позовної давності( а.с. 26), а тому у суду першої інстанцій були правові підстави для застосування такого строку.
Апеляційний суд не бере до уваги наданий позивачем із позовом примірник Умов надання споживчого кредиту, в якому в п.5.5. визначена домовленість сторін про терміни позовної давності у 5 років, оскільки дані Умови відповідачем не підписані, а Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), які позивач надавав суду першої інстанції від 29 лютого 2008 року (справа № 2-н-4/08 суддя Голуб Т.І.) при вирішенні справи про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спірним кредитним договором мають інший текст та не містять умов щодо збільшення позовної давності. (а.с.34-37)
Доводи апеляції, що згідно розрахунку заборгованості , якій міститься у матеріалах справи, останній платіж виконаний 28.01.2014 року у сумі 556.51 грн, отже строк позовної давності не пропущений, не спростовують висновків суду.
Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).
Разом з цим, як пояснив відповідач апеляційному суду, останній платіж по заборгованості він здійснив у листопаді 2010 року. У вересні 2013 року за місцем нової роботи він отримав банкоматну картку ПАТ КБ «ПриватБанк» ,та Банк з 30.11.2013 року без його згоди незаконно списує з його рахунку по заробітній платі грошові кошти.
Доказів того, що ОСОБА_1 особисто вчинив дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, позивачем не надано.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду, що, оскільки з даним позовом позивач звернувся до суду 01 квітня 2014 року, з пропуском строку позовної давності на 1 рік та 1 місяць (з 29.02.2008 року по 01.04.2014 року), а примусове списання грошових коштів з розрахунку ОСОБА_1 здійснювалось після спливу позовної давності та не може вважатись як добровільне визнання відповідачем боргу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову і обґрунтовано відмовив позивачеві у його задоволенні за пропуском строку позовної давності.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення у справі не встановлено.
керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відхилити.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 22 липня 2014 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді