264/9651/13-ц
2/264/1215/2014
"30" вересня 2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О., при секретарі Кадимовій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення заборгованої суми індексації заробітної плати з компенсацією та середнього заробітку,-
У листопаді 2013 р. ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (далі ПАТ "ММК ім. Ілліча") з позовом про стягнення суми індексації заробітної плати з компенсацією, зазначивши, що він з 20.04.2001 року по 27.05.2008 рік перебував у трудових відносинах з відповідачем. Під час його роботи на підприємстві, при виплаті заробітної плати не проводилася індексація передбачена діючим законодавством, внаслідок чого порушені його права на оплату праці, які мають бути відновлені шляхом зобов'язання підприємства провести та виплатити йому індексацію заробітної плати. Просив зобов'язати відповідача провести розрахунок та стягнути на його користь індексацію заробітної плати за період з 01.03.2003 року по 27.05.2008 рік з компенсацією, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28.05.2008 року по день звернення до суду включно.
Позивач в судове засідання не з'явився, за невідомих суду підстав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача ПАТ "ММК ім. Ілліча" до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заперечення у якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що на виконання вимог суду вони провели розрахунок суми індексації заробітної плати без врахування регулярного підвищення розміру заробітної плати позивача, однак вважають, що такий розрахунок не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки, згідно Постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003 року діяв механізм проведення індексації заробітної плати, який дозволяв підвищення грошових доходів населення із застосуванням випереджуючого методу розрахунку індексації (з врахуванням прогнозного рівня інфляції). Заробітна плата позивача у 2003 - 2008 роках не підлягала обов'язкової індексації у разі перевищення індексом споживчих цін порогу індексації в розмірі 101 %, оскільки розмір заробітної плати позивача регулярно переглядався відповідачем в сторону збільшення. Вважають, що заборгованість по сплаті індексації заробітної плати у них відсутня, вимоги позивача про виплату йому компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати є необґрунтованими. Вказали, що ними не було допущено порушення трудових прав позивача при звільненні в частині проведення повного розрахунку, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку, також вважають, що позивачем був пропущений строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати.
В зв'язку з неявкою сторін суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 20.04.2001 року по 27.05.2008 рік перебував у трудових відносинах із ПАТ "ММК ім. Ілліча", що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. За цей період йому нараховувалась і виплачувалась заробітна плата.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції від 1 січня 2003 року).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.
Структуру заробітної плати визначено у ст. 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п. п. 2.2.7 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.
Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).
Ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9рп/2013 зазначено, що положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Згідно до ч. ч. 1-4 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101%. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
На підставі ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Визначення правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, закріплено у «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Згідно до п. 1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 6 березня 2003 року (дати опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
За ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (набрав чинності 1 січня 2001 року). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
З наданого представниками відповідача розрахунку індексації заробітної плати ОСОБА_1 з компенсацією за затримку у виплаті, вбачається, що за період з 01.03.2003 року по 31 липня 2006 року сума нарахованої індексації становить 527,04 грн., сума нарахованої компенсації відповідно становить 543,56 грн., а починаючи з 1 серпня 2006 року позивачу вже нараховувалась індексація випереджаючим шляхом на підставі підвищення заробітної плати, внаслідок чого за вказаний період відсутня заборгованість з індексації та компенсації у відповідача перед позивачем .
Суд не приймає посилання відповідача на те, що ним в період з 01.03.2003 року по 31 липня 2006 року проводилось підвищення позивачу заробітної плати випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції за наступних обставин.
Ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» набрала чинності 31 березня 2005 року на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України».
При цьому зміни до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в частині можливості нараховувати заробітну плату випереджаючим шляхом, враховуючи прогнозований рівень інфляції, були внесені на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 17 травня 2006 року № 690 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення», що набрала чинності 25 травня 2006 року, та за якою було «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» доповнено абзацами 4, 5, 6 та 7, де було визначено порядок підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції.
Таким чином механізм реалізації положень ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було введено у дію лише з 25 травня 2006 року та заборгованість з індексації заробітної плати та компенсації позивачу за період з 01.03.2003 року по липень 2006 року включно в розмірі 1070,60 грн. утворилась у відповідача до практичної реалізації положень ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на підставі «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», що підтверджується наданим представниками ПАТ «ММК імені Ілліча» розрахунком
Зазначене свідчить про наявність факту порушення трудового законодавства в частині невиплати позивачу індексації заробітної плати з компенсацією за затримку у її виплаті за цей період.
При цьому суд погоджується з доводами представників ПАТ «ММК імені Ілліча» щодо відсутності боргу з індексації та компенсації перед позивачем, починаючи з 1 серпня 2006 року, бо позивач не довів у цій частині заявлені ним позовні вимоги.
Натомість суд дійшов висновку, що відповідач виплачував у відповідності до положень ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» позивачу випереджаючим шляхом заробітну плату з урахуванням прогнозного рівня інфляції, починаючи з 1 серпня 2006 року по час звільнення позивача та це підтверджується наданими суду письмовими доказами, тому позовні вимоги щодо стягнення індексації заробітної плати з компенсацією за вказаний період задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторони виникає спір.
Позивачем не надано суду переконливих доказів щодо розмірів індексації та компенсації, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що розмір заборгованості з індексації заробітної плати та компенсації за затримку у її виплаті у ПАТ «ММК імені Ілліча» перед позивачем утворився за період з 01.03.2003 року по липень 2006 року (включно) та складає 1070,60 грн. і саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
На підставі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.
Оскільки розглядом справи було встановлено, що відповідач фактично не розрахувався перед ОСОБА_1 при його звільненні, то строки для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку в розрахунку для позивача не спливли, тому посилання представників відповідача про необхідність відмовити у позові з цих підстав не ґрунтуються на законі.
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується наступним.
Відповідно до п. 20 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Такі ж положення були викладені і у Правових позиціях Постанов Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39 цс11 та від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60 цс11.
Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 28.05.2008 року по день звернення до суду.
Кількість робочих днів починаючи з 28.05.2008 року по день винесення рішення судом складає 1591.
Згідно із довідкою за № 2/67849, наданою відповідачем, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає 143 грн. 66 коп.
При цьому суд зазначає,що цей розрахунок зроблений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Таким чином, розмір середнього заробітку за період з 28.05.2008 року по 30.09.2014 року складає: 1591 дн. х 143 грн. 66 коп. = 228563,06 грн.
Разом з тим, суд, враховуючи розмір спірної суми, на яку мав право позивач , частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку у розмірі 2500 гривень.
Враховуючи, що згідно положень наведених нормативних актів індексація заробітної плати разом із компенсацією входять до структури заробітної плати, з якої проводяться відрахування податків та обов'язкових платежів, які не зазначені у наданому представниками відповідача розрахунку, то суд приходить до висновку, що при виплаті відповідачем позивачу відповідних сум належить утримати з вказаних сум передбачені законом податки і обов'язкові платежі.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 243,60 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 33 ЗУ «Про оплату праці», ст. ст. 2, 4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст. ст. 115 - 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 10,11, 60, 61, 88, 208, 212-215 , 224 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення заборгованої індексації по заробітній платі з компенсацією та середнього заробітку - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ММК ім. Ілліча", юридична адреса: м. Маріуполь, вул. Левченко, 1 (ЄДРПОУ 00191129) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 заборговану індексацію заробітної плати з компенсацією за період з 01.03.2003 року по липень 2006 року включно в сумі 1070 грн. 60 коп., середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з компенсацією в розмірі 2500 грн. з утриманням ПАТ "ММК ім. Ілліча" з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ММК ім. Ілліча" юридична адреса: м. Маріуполь, вул. Левченко, 1 (ЄДРПОУ 00191129) на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ю. О. Матвєєва