10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Смиковська Л.О.
Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.
іменем України
"01" жовтня 2014 р. Справа № 286/3649/14-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Іваненко Т.В.
Охрімчук І.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "22" липня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про зобов'язання провести донарахування та виплату компенсаційних виплат ,
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 22.07.2014 року позов задоволено.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі провести ОСОБА_3 донарахування та виплату за період з 1 січня 2014 року по 31 травня 2014 року: доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення щомісячно у відповідності до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 2-х мінімальних заробітних плат, встановленій законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 25% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно; підвищення до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, має статус дитини війни, віднесений до 3 категорії громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.
Позивач отримує виплати згідно зі ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але у меншому розмірі, ніж визначено Законом, що підтверджується відповідною довідкою.
Згідно ст.39 вищевказаного Закону громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у таких же розмірах.
Відповідно до ст. 51 Закону особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. Особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом № 796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ, який встановлює розмір доплати як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати або пенсії, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри доплат в твердій грошовій сумі та у розмірах до прожиткового мінімуму.
Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року №719-VII, що набрав чинності з 1 січня 2014 року (п.1 Прикінцевих положень Закону) не встановлено обмеження щодо застосування положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру вказаних виплат застосуванню підлягає саме ст. ст. 39, 51 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ за №1210 від 23.11.2011 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку основної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки відповідач здійснював відповідні виплати в порушення наведених норм Закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про обов'язок донарахування позивачу недоплачених сум пенсії.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цими законами, на 2007 та 2008 роки було зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, а також рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 22.07.2011 року спірні відносини регулювалися відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 4 Прикінцевих положень ЗУ "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Тобто, визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян на 2013 рік делеговано Кабінету Міністрів України.
В 2013 році порядок та розмір виплат «дітям війни» визначалися постановою КМУ №1381 від 28.12.2011 року, якою визначено розмір підвищення "дітям війни" 7% прожиткового мінімуму, встановлено законом для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Тобто положення п.4 Прикінцевих положень ЗУ "Про Державний бюджет України на 2013 рік" діяли протягом бюджетного року та закінчилися 31.12.2013 року.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не встановлено обмеження щодо виплат підвищення до пенсії «дітям війни», не внесено змін до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", тому з 01.01.2014 року діють положення ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов також до правильного висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання донарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "22" липня 2014 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.О. Зарудяна
судді: Т.В. Іваненко
І.Г. Охрімчук
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу/відповідачам: Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області вул.Леніна, 12,м.Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11100
- ,