23 вересня 2014 р. Справа № 527/1785/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області на постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 04.08.2014р. по справі №527/1356/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області
про перерахунок пенсії та зобов'язання провести нарахування та виплату пенсії в належному розмірі,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області, в якому просив:
- визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області в перерахунку та виплаті позивачу щомісячних державних пенсій (основної та додаткової) відповідно до вимог ст.ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити позивачу починаючи з 01.01.14 р. перерахунок та виплату щомісячної основної державної пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, як інваліду 2-ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ст.ст. 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити позивачу починаючи з 01.01.14 р. перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2-ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ст.ст. 50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області виконати постанову суду негайно у межах суми платежу за один місяць та подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.
Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 04.08.2014 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області у здійсненні перерахунку та виплати пенсії по інвалідності в розмірах, передбачених ст. 50, ч. 4 ст. 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат за період з 21.01.14 р. по 30.07.14 р.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити перерахунок щомісячної основної державної пенсії по інвалідності позивачу з 01.01.14 р. по 30.07.14 р. по ІІ групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 4 ст. 54, ст.67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу з 21.01.14 р. по 30.07.14 р. по другій групі інвалідності в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 1 ст. 50, ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням фактично виплачених сум.
Вимоги позивача про визнання дій щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності неправомірними, зобов'язання здійснити нарахування та виплати державних пенсій (основної та додаткової) з 01.01.2014 року, відповідно до вимог ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 року по 20.01.2014 року залишені без розгляду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційній скарги.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також вирішенням не всіх позовних вимог, просив змінити постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 04.08.2014 року, скасувавши із резолютивної частини кінцеву дату нарахувань та виплат щомісячних державних пенсій (основної та додаткової), призначених довічно та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районні Полтавської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили. Вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції неправомірно обмежив період, за який повинен здійснюватись перерахунок пенсії та не зобов'язав відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 04.08.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що діючим законодавством України надано право Кабінету Міністрів України регулювати питання здійснення соціальних виплат та допомоги в межах відповідних фінансових ресурсів, шляхом прийняття відповідних постанов, у т.ч. щодо виплати основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, які визначені ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На реалізацію вищезазначених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1210 від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлені розміри виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. При визначенні позивачу розміру пенсії, відповідач керувався саме положеннями вищенаведеної постанови. Враховуючи наведене, відповідач вказує, що при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у період з 21.01.2014 року по 30.07.2014 року мав право на отримання щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, який визначено ч. 4 ст. 54 та ч.1 ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів частково погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796.
Пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію (ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по IІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-У) встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Разом з тим, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491 -VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року. Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнані такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2. 1, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Згідно ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011 та 2012, 2013р.р. бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.
На виконання вищевказаних вимог, постановами Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року та № 1210 від 23.11.2011 року були визначені мінімальні розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, у період з 23.07.2011 року по 31.12.2013 року розмір основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинен визначатися відповідно до вказаних постанов КМУ.
В свою чергу, положеннями Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було передбачено обмежень щодо застосування ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у період з 21.01.2014 року має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Посилання відповідача на той факт, що пенсія позивачу у спірний період була проведена та виплачена у розмірі визначеному постановами КМ України № 745 від 06.07.2011 року та № 1210 від 23.11.2011 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки застосування зазначених постанов було розраховано на бюджетний період в 2011 та 2012, 2013р.р. бюджетних роках, а тому у період з 21.01.2014 року вказані постанови застосуванню не підлягали.
Разом з тим, надійшовши вірного висновку щодо наявності у позивача з 01.01.2014 року права на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд першої інстанції необґрунтовано обмежив період, за який повинен бути проведений вказаний перерахунок.
Колегія суддів зазначає, що пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому у разі виникнення підстав для перерахунку розмірів таких пенсій визначається лише дата, з якої особа має право на її перерахунок чи отримання пенсії у певному розмірі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 01.10.2013 року по справі №21-338а13.
В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, обмеження періоду, протягом якого суб'єкт владних повноважень має здійснювати обчислення пенсії відповідно до вимог закону, є безпідставним та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.
При цьому , колегія суддів зазначає , що Законом України від 31.07.2014р. №1622-УІІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", передбачено, що " норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України , 1992р., №13, сто. 178 із наступними змінами), статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005р., №4, ст.94 із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік".
Враховуючи викладене, саме з 02.08.2014р. Кабінет Міністрів України має всі достатні правові підстави врегулювати питання здійснення соціальних виплат та допомоги в межах фінансових ресурсів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік.
Тобто , з 02.08.2014р. нарахування та виплата позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється пенсійним фондом відповідно до постанови Кабінет Міністрів України , яка прийнята на виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" .
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах визначених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 02.08.2014р.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районні Полтавської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Вказаній нормі кореспондуються положення абз. 7 п. 4 ч. 1 ст. 163, абз. 5 п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень-відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви, оскільки, згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України в подальшому, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в резолютивній його частині має бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі. Разом з цим, слід зазначити, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, апеляційна скарга позивача в цій частині є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог п.1. ч.1 ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене, постанова Глобинського районного суду Полтавської області від 04.08.2014 р. підлягає зміні, шляхом виключення з резолютивної частини кінцевої дати, по яку позивачу повинен бути здійснений перерахунок щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, а саме - 30.07.2014 року.
В іншій частині постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 200, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області - залишити без задоволення.
Постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 04.08.2014р. по справі №527/1785/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області про перерахунок пенсії та зобов'язання провести нарахування та виплату пенсії в належному розмірі - змінити, виключивши із резолютивної частини кінцеву дату, по яку повинен бути здійснений перерахунок та проведена виплата щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, а саме - 30.07.2014 року.
В іншій частині постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 04.08.2014р. по справі №527/1785/14-а- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В.