17 вересня 2014 р.Справа № 820/1149/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 820/1149/14
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області , третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області -
про скасування вимоги,
27.01.2014 року позивач - ФО-П ОСОБА_1 - звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати незаконною та скасувати вимогу Лозівської ОДПІ від 21.11.2013 року № Ф-107 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 11192, 10 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 21.11.2013 року № Ф - 107 в частині донарахування Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 9998, 07 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 07 копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі п.1 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області з 09.10.1996 року як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як убачається із матеріалів справи, станом на 01.10.2013 року за ФО-П ОСОБА_1 значиться заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 9998,07 грн. ( а.с.37).
УПФУ в Лозівському районі листом від 20.09.2013 року № 9825/19-03 надало до Лозівської ОДПІ інформацію щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску та звіти про надходження сум єдиного внеску , згідно яких станом на 01.09.2013 року заборгованість ФО-П ОСОБА_1 становить 9998, 07 грн. ( а.с.89-91).
Починаючи з 01.10.2013 року контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог Закону №2464-VІ покладено на органи доходів і зборів.
У зв'язку із набранням чинності Закону № 406 - VIІ УПФУ в Лозівському районі Харківської області 06.12.2013 року за вих. №12899/19.07 надало до Лозівської ОДПІ акт звірення виконавчих документів про стягнення єдиного соціального внеску в інтересах Пенсійного фонду, які знаходяться в органах ДВС станом на 20.11.2013 року. ( а.с.92-95).
Відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VІ відділом адміністрування єдиного соціального внеску Лозівської ОДПІ на підставі картки особового рахунку платника сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2013 р. № Ф-107 на суму 11192,10 грн., яка отримала особисто позивачем 29.11.2013 року.
Не погодившись з вимогою від 21.11.2013 р. № Ф-107, позивач звернулась із зазначеним позовом до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2013 року № Ф - 107 в частині донарахування 9998, 07 грн. є обґрунтованими.
Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржуєтся.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України від 08.07.2010 року №2464 - VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Статтею 4 Закону №2464- VII визначено перелік платників єдиного внеску. Так, згідно п. 4 частини 1 ст. 4 Закону №2464- VII платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Порядок обліку платників єдиного внеску визначено статтею 5 Закону №2464-VI. Згідно частини 2 ст. 5 Закону №2464-VI( у редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України від 04.07.2013 року № 406-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із проведенням адміністративної реформи" (далі за текстом Закон № 406-VІІ), взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2-14 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, здійснювався Пенсійним фондом з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону №2464-VI, зокрема фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 частини 8 ст. 9 Закону №2464-VI).
Згідно пп. 2 п. 4.6 розділу IV Інструкції про порядок нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455 (далі за текстом Інструкція 455) платники єдиного внеску, визначені пп. 3 п. 2.1 розділу II Інструкції № 455 (фізичні особи -підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування), сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому, суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску на місяць (пп. 1 п. 4.6 розділу IV Інструкції № 455).
Єдиний внесок для платників, зазначених, зокрема, у пунктах 4 та 5 частини 1 ст. 4 Закону №2464-VI, встановлюється у розмірі 34,7 %. визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 ст. 7 Закону №2464-УІ бази нарахування єдиного внеску (частина 11 ст. 8 Закону № 2464-VІ).
Пунктом 3 частини 1 ст. 7 Закону №2464-VІ визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 ст. 7 Закону №2464-VІ, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464-VI. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування без використання праці найманих працівників, нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7 % на суму, визначену такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464-VІ та не менше розміру мінімального страхового внеску.
Законом № 4014-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", який набрав чинності з 01.01.2012 року, внесено зміни до Податкового кодексу та інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Відповідно до цих змін суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку з різними ставками податку. Такий поділ не впливає на порядок нарахування та сплати єдиного внеску, визначений Законом №2464-VІ для фізичних осіб - підприємців.
З матеріалів справи убачається, що ФОП ОСОБА_1 в 2013 р. знаходилася на спрощеній системі оподаткування - 3 група, їй автоматично нараховано єдиний соціальний внесок за 3 квартал 2013 року по строку сплати 21.10.2013 року в сумі 1194,03 грн. за вересень 2013 року (мінімальний страховий внесок для фізичної особи-підприємця платника єдиного податку визначений як добуток мінімального розміру заробітної плати на 1 січня 2013 року.(1147 грн.) на 34,7%.).
Як правомірно враховано судом першої інстанції, станом на 01.11.2013 року по картці особового рахунку платника ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 11192,10 грн.
Законом України від 04.07.2013 року № 404-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" внесено зміни до Податкового кодексу України. Зокрема, Податковий кодекс України доповнено статтею 19-1, якою до функцій контролюючих органів, зокрема віднесено: контроль за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (пп. 19-1. 1.2); забезпечення достовірності та повноти обліку платників податків та платників єдиного внеску, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням (пп. 19-1.1.8.).
Згідно п. 3-1 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, в редакції Закону України від 04.07.2013 р. N 406-VII, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.
Порядок стягнення недоїмки по сплаті єдиного внеску визначений статтею 25 Закону №2464-VІ. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.09.2013 р. № 455.
Згідно до п. 6.2 розділу VI Інструкції 455 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно до п. 6.3 розділу VI Інструкції 455 органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
- якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях- розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається:
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.
Згідно до п. 6.4 розділу VI Інструкції 455 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Протягом десяти календарних днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органів доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому Законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Згідно п. 6.9. розділу VI Інструкції 455, якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу.
Як правомірно враховано судом першої інстанції, на суму боргу по єдиному внеску в розмірі 9998,07 грн. органом Пенсійного фонду винесені вимоги, а саме: № Ф-1059-у від 20.02.2013 року на суму 3919,36 грн., №Ф-1059-у від 21.05.2013 року на суму 1194,03 грн., № Ф-1059-у від 07.08.2013 року на суму 4544,68 грн.
Станом на 20.11.2013 року вищезазначені вимоги передані до відділу ДВС в Лозівському районі Харківської області, що підтверджується листом Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області від 06.12.2013 року за вих. 12899/19.07. ( а.с.92).
Як убачається із листа Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області від 16.06.2014 року за вих. № 5227/0319 на момент передачі боргу до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області вищевказані вимоги в установленому законом порядку не відкликані з ВДВС. ( а.с.96).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальну суму 9998,07 грн. винесені органом Пенсійного фонду та знаходяться на виконанні в органах ДВС, тому відповідач неправомірно включив до оскаржуваної вимоги недоїмку зі сплати єдиного внеску на вказану суму.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2013 року № Ф - 107 на суму 9998, 07 грн.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 820/1149/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Курило Л.В.
Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.