24 вересня 2014 р. Справа № 815/4549/13-а
Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Кравченка К.В.
- Жука С.І.,
при секретарі - Романові Д.І.
за участю: ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3; представника Служби безпеки України, Управління служби безпеки України в Одеській області - Осадчого Андрія Володимировича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління служби безпеки України в Одеській області про скасування наказів,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління Служби безпеки України в Одеській області про скасування наказів:
- №28-ОС від 04 січня 2013 року в частині оголошення суворої догани полковнику ОСОБА_2;
- №27-ОС від 04 січня 2013 року в частині зниження розміру преміювання до 1 % полковнику ОСОБА_2, який знаходиться у розпорядженні начальника управління.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Служби безпеки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління Служби безпеки України в Одеській області про скасування наказів - відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 проходив службу в органах Служби безпеки України та з 24 серпня 2011 року перебував у розпорядженні начальника управління СБ України в Одеській області на посаді заступника начальника СБ України в Одеській області.
Наказом т.в.о. голови Служби безпеки України №28-ОС від 04 січня 2013 року по особовому складу за порушення військової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні вимог статей 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статей 31, 43, 47, 48 Житлового кодексу Української РСР, пунктів 2, 15, 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року №470, постанови Виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів та президії обласної Ради профспілок від 16 січня 1985 року №52 «Про порядок надання житлових приміщень», пунктів 2.2, 2.5-2.8, 3.5, 3.12, 4.4, 4.5, 5.1 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБ України від 06 листопада 2007 року №792, відповідно до п. «в» ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних сил України оголошено сувору догану полковнику ОСОБА_2, який перебуває в розпорядженні начальника управління СБ України в Одеській області на посаді заступника начальника управління.
Підставою для винесення оскарженого наказу №28-ОС від 04 січня 2013 року слугувало службове розслідування, відповідно до висновків якого встановлено ряд порушень при постановці на квартирний облік та під час розподілу житла окремим співробітникам УСБУ в Одеській області, допущені, у чому числі полковником ОСОБА_2
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу т.в.о. голови Служби безпеки України №28-ОС від 04 січня 2012 року про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ втратив чинність на момент звернення позивача до суду, оскільки позивач звільнений з військової служби на підставі наказу Служби безпеки України №1116-ос від 24 вересня 2013 року, й відповідно підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного наказу відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 83 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Як досліджено судом першої інстанції, висновок за результатами службового розслідування затверджено першим заступником голови СБ України складено 07 грудня 2012 року, а наказ, яким позивачу оголошено сувору догану датується 04 січня 2013 року.
Відповідно до ст. 87 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Відтак, висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем дотримано строк накладення дисциплінарного стягнення на позивача, який закріплено у ст. 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, є цілком правильним, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до приписів ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.
Як свідчать матеріали справи та досліджено судом першої інстанції, наказом т.в.о. голови Служби безпеки України №1116-ос від 24 вересня 2013 року, звільнено з військової служби по Управлінню Служби безпеки України в Одеській області за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «е» пункту 63 (через службову невідповідність) у запас Збройних Сил України полковника ОСОБА_2
Відповідно до витягу з наказу Управління Служби безпеки України в Одеській області №282-ОС від 25 вересня 2013 року виключено зі списків особового складу полковника ОСОБА_2
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у зв'язку із звільненням позивача зі служби на підставі наказу Служби безпеки України №1116-ос від 24 вересня 2013 року накладене на нього дисциплінарне стягнення відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України втратило чинність з дня його звільнення, у зв'язку з чим підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного наказу відсутні.
Щодо відмови у задоволенні позову про скасування наказу т.в.о. голови Служби безпеки України №27-ОС від 04 січня 2013 року в частині зниження розміру преміювання до 1 % полковнику ОСОБА_2, який знаходиться у розпорядженні начальника управління суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для його скасування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України визначає Інструкція про грошове забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затверджена наказом Служби безпеки України від 23 січня 2008 року №35/ДСК.
Аналогічно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» положення п. 1.2 вищевказаної Інструкції визначають, що грошове забезпечення військовослужбовців СБ України визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. Воно складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії) та одноразових видів грошового забезпечення.
Таким чином, щомісячно військовослужбовцям СБ України обов'язковими до нарахування та виплати належать щомісячні додаткові види грошового забезпечення: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, так як вони мають постійних характер.
Натомість, премія, не носить постійного характеру і є засобом заохочення працівника за належно виконану роботу, визначається у відповідному відсотковому відношенні. Преміювання - це право, а не обов'язок, керівника відповідного органу (підрозділу, закладу), надане йому законом, з метою фінансового мотивування працівників до більш ефективного і якісного виконання покладених на них обов'язків та внесення особистого вкладу у загальний результат роботи установи.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом т.в.о. голови Служби безпеки України №27-ОС від 04 січня 2013 року по особовому складу, на підставі рапорту виконуючого обов'язки начальника Управління роботи з особовим складом від 04 січня 2013 року, знижено розмір преміювання позивача, який перебуває у розпорядженні начальника управління на посаді заступника начальника управління до 1 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
З оскаржуваного наказу №27-ОС від 04 січня 2013 року, вбачається, що позивачу зменшено розмір преміювання згідно з п. 2.3.24 вищезазначеної Інструкції на підставі рапорту виконуючого обов'язки начальника Управління роботи з особовим складом від 04 січня 2013 року за неналежне виконання позивачем вимог нормативно-правових актів.
Зі змісту п. 2.3.24 Інструкції про грошове забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України судом встановлено, що начальники органів, підрозділів, закладів та установ СБ України мають право щомісяця в межах фонду преміювання преміювати військовослужбовців за їх особистий вклад у загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.
Виплата премії військовослужбовцям, зменшення її розміру або позбавлення у повному обсязі здійснюється за наказами Голови СБ України, його заступників, начальників органів, підрозділів, закладів та установ СБ України.
У мотивованих рапортах про зменшення розмірів премії чи її позбавлення зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.
Розмір премії знижується або вона взагалі скасовується за: неналежне виконання службових обов'язків; порушення вимог військових статутів і внутрішнього розпорядку; порушення військової дисципліни.
Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим та вмотивованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що до працівників, які виконували свої посадові обов'язки на протязі місяця, однак виконали їх не якісно чи не належним чином, або з інших вагомих підстав, керівник установи готує рапорт про позбавлення їх премії чи зменшення її розмірів, й відповідно відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно п.1 ч. 3 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200,ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: К.В. Кравченко
Суддя: С.І. Жук