Справа: № 826/7339/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
30 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Чаку Є.В.
Старової Н.Е.
При секретарі: Ковтун І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-профіт" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держсанепідемслужби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-профіт" про застосування заходів реагування, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року адміністративний позов Головного управління Держсанепідемслужби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-профіт" про застосування заходів реагування - задоволено.
Своїм рішенням суд, зокрема, застосував до ТОВ «Спорт-Профіт» заходи реагування у вигляді зупинення діяльності спортивного клубу «Спорт-Лайф» по вул. Драгоманова, 40г у місті Києві.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06 травня 2014 року на підставі звернення народного депутата України Скарбовійчука Р.В. від 14 квітня 2014 року б/н, щодо скарг мешканців житлового будинку по вул. Драгоманова, 40-з у м. Києві на незручності, пов'язані з шумом від роботи вентиляційного обладнання будівлі спортивного комплексу «Спорт-Лайф» по вул. Драгоманова, 40г у м. Києві ТОВ «Спорт-Профіт», листа Першого заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 23 квітня 2014 року №04.01-06-4072/10 стосовно розгляду колективного звернення мешканців житлово-будівельного кооперативу «Ромашка-2» Дарницького району м. Києва щодо незадовільних умов проживання внаслідок експлуатації систем вентиляції та кондиціювання спортивного комплексу «Спорт-Лайф» по вул. Драгоманова, 40г у м. Києві ТОВ «Спорт-Профіт», та порушення умов інсоляції і природної освітленості житлових приміщень будинків № 40, 40а та 40б по вул. Драгоманова у м. Києві, а також, на підставі наказу № 104 від 05 травня 2014 року про проведення позапланової перевірки дотримання санітарного законодавства та направлення № 90 від 05 травня 2014 року, посадовими особами позивача було здійснено позапланову перевірку у спортивному комплексі «Спорт-Лайф» по вул. Драгоманова, 40г у м. Києві ТОВ «Спорт-Профіт» з питань, викладених у зверненнях.
За результатами перевірки позивач склав акт перевірки б/н від 06 травня 2014 року, в якому зафіксував виявлене порушення. Також позивачем складено протокол проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку №58 від 06 травня 2014 року, протокол про порушення санітарного законодавства від 07 травня 2014 року та прийнято постанову про застосування фінансової санкції від 12 травня 2014 року № 2 на суму 7 650 грн.
Відповідач сплатив суму штрафу, застосованого постановою від 12 травня 2014 року № 2, що підтверджується копією платіжного доручення №13 від 19 травня 2014 року.
19 травня 2014 року відповідач звернувся до позивача з листом №73, у якому просив здійснити повторний замір рівня шуму спортивного комплексу «Спорт-Лайф» по вул. Драгоманова, 40г у м. Києві, у зв'язку з усуненням підвищеного рівня шуму.
На підставі зазначеного звернення ТОВ «Спорт-Профіт», на підставі наказу №119 від 19 травня 2014 року про проведення позапланової перевірки та направлення №103 від 19 травня 2014 року, посадовими особами позивача здійснено позапланову перевірку у спортивному комплексі «Спорт-Лайф» до вул. Драгоманова, 40г у м. Києві ТОВ «Спорт-Профіт» на предмет перевірки фактів усунення підвищеного рівня шуму.
В ході перевірки було встановлено, що відповідач не усунув вказаних порушень щодо перевищення рівнів шуму, створюваних вентиляційним обладнанням та кондиціонерами спортивного клубу «Спорт-Лайф» по вул. Драгоманова, 40г у м. Києві.
За результатами перевірки було складено акт перевірки б/н від 20 травня 2014 року, в якому зафіксовано зазначені порушення, а також складено протокол проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку № 67 від 20 травня 2014 року, де відображено результати замірів шумового навантаження та інфразвуку.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Під час здійснення перевірки позивач встановив перевищення рівнів шуму встановлених вимогами СН №3077-84 «Санитарные нормы допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки» в квартирах № № 5, 35 у житловому будинку №40з по вул. Драгоманова у м. Києві на 22,2-24,3 дБА для денного часу, в квартирах № № 16, 23, 46 у житловому будинку №40а по вул. Драгоманова у м. Києві на 10,3-13,7 дБА для денного часу та їх прибудинкових територіях від роботи вентиляційного обладнання спортивного комплексу «Спорт-Лайф» по вул. Драгоманова, 40г у м. Києві ТОВ «Спорт-Профіт».
Встановлено, що еквівалентні рівні звуку, створювані вентиляційним обладнанням та кондиціонерами спортклубу «Спорт Лайф» в квартирах № 16, № 46 на вул. Драгоманова 40а перевищують допустимі значення на 14,0-17,3 дБА, в квартирі № 35 на вул. Драгоманова, 40з на 18, 4 дБА, максимальні рівні звуку, створювані зазначеним обладнанням в квартирі №46 по вул. Драгоманова, 40а у м. Києві перевищують допустимі значення на 3,3 дБА, в квартирі №35 по вул. Драгоманова, 40з у м. Києві на 4,4 дБА, згідно СН 3077-84 для денного часу.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - «органи державного нагляду (контролю)») в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно абз. З ст. 1 Закону заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Абз. З ч. 1 ст. 6 наведеного Закону встановлено, що підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).
Відповідно до статті 39 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.
Шкідливий вплив на здоров'я людини - вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров'ю, життю або працездатності людини чи здоров'ю майбутніх поколінь.
Безпечні умови для людини - стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину.
Частинами 1, 2 статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані:
- здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;
- забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;
- вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3) готелів і гуртожитків; 4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.
Шум на захищених об'єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.
У відповідності до ч. 8 статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.
У відповідності до СН 3077-84, нормативний показник рівнів шуму для житлових кімнат квартир, становить для денного часу: максимальні рівні звуку - 55 дБА, еквівалентні рівні звуку - 40 дБА.
Як зазначалося вище, позивач вважає, з чим погодився суд першої інстанції, що ТОВ «Спорт-Профіт» було допущено порушення норм СН 3077-84, а саме: перевищено рівня шуму, створюваного вентиляційним обладнанням та кондиціонерами спортивного клубу «Спорт-Лайф».
Між тим, колегія суддів зазначає, що під час проведення описаної перевірки позивачем були допущені порушення та не прийнято до уваги деякі особливості проведення перевірки, обумовлені специфікою діяльності та місце розташування відповідача, на що суд першої інстанції також не звернув уваги.
Допустимі рівні шуму, що проникають у приміщення житлових і громадських будівель від зовнішніх і внутрішніх джерел, і допустимі рівні шуму на території житлової забудови встановлюються Санітарними нормами допустимого шуму в приміщеннях житлових і громадських будівель і на території житлової забудови, затверджених Головним санітарним лікарем СРСР П.Н. Бургасова № 3077-84 від «03» серпня 1984 року (надалі -«СН 3077-84»).
Згідно п. 3. СН 3077-84, рівні звукового тиску в октавних смугах частот в дБ, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку в дБА для шуму, що створюються у приміщеннях і на територіях, прилеглих до будівель, системами кондиціонування повітря, повітряного опалення, і вентиляції слід приймати на 5 дБ (дБА) нижче.
Таблицею № 1 СН 3077-84 встановлено максимальний рівень звуку в проміжок доби з 07:00 до 23:00 годин -55 дБА.
Враховуючи поправку, максимальний рівень шуму, що утворюється в результаті роботи систем вентиляції та кондиціонування Клубу підраховується наступним чином та становить: 55 дБА - 5 дБА = 50 дБА.
Стосовно вимог шумоміру слід зазначити наступне.
Стандарти і технічні вимоги до шумоміром встановлені ГОСТ 1787-81 «Шумоміра. Загальні технічні вимоги та методи випробувань», затвердженим Постановою Державного комітету СРСР по стандартах № 5787 від « 30» грудня 1981 (надалі - «ГОСТ 1787-81»).
Згідно з п. 1.18. ГОСТ 1787-81, максимально допустима похибка шумоміра на опорній частоті, обумовлена температурою, в робочому діапазоні температур від 263 до 323 К (від мінус 10°С до 50°С) по відношенню до температури 293 К (20°С) повинна бути:
+ - 0,5 дБ - для шумомірів класів точності 0, 1,2;
+ - 1,0 дБ - для шумомірів класу точності 3.
Необхідно вказувати поправки до показань шумоміра для певних температур.
П. 1.19. ГОСТ 1787-81 закріплено, що максимально допустима похибка шумоміра, обумовлена вологістю повинна відповідати значенням, зазначеним у п. 1.18. ГОСТ 17-87-81, при відносній вологості від 65 % до 90 % і при температурі до 313 К (40°С) або відповідному парціальному тиску водяної пари в повітрі до 4 кПа, залежно від того, яка вимога є менш жорсткою.
Додатком № 6 ГОСТ 17-87-81 закріплений довідковий Паспорт шумоміра, згідно з яким у Паспорті на шумомір вказуються основні дані, а також додаткові, у тому числі, але не виключно:
- вплив механічних коливань на показання шумоміра;
- вплив температури на показання шумоміра;
- вплив відносної вологості повітря на показання шумоміра;
- рекомендований положення оператора при вимірах;
- вплив оператора на точність вимірювань;
- відомості з обслуговування та дотримання умов експлуатації;
- граничні значення температури і відносної вологості повітря, перевищення яких викликає пошкодження шумоміра;
- час встановлення робочого режиму після включення для отримання правильних показань;
- методи калібрування в процесі експлуатації;
- вид живлення шумоміра під час випробування.
Також п. 1.21. ГОСТ 17-87-81 передбачено, що шум в процесі експлуатації повинен мати акустичне калібрування. Додатково застосовують електричне калібрування.
Крім цього, згідно п. 3.3. ГОСТ 2337-78 «Шум. Методи вимірювання шуму на сельбищної території і в приміщеннях житлових і громадських будівель" (надалі - «ГОСТ 2337-78»), апаратура, призначена для вимірювання шуму, повинна мати чинне Свідоцтво про державну або відомчу перевірки.
Між тим, з матеріалів справи не вбачається та сторонами не заперечувалося, що під час здійснення заміру шуму представнику відповідача не була надана до ознайомлення наступна документація: паспорт на шумомір; свідоцтво про державну або відомчу перевірку шумоміру.
Також позивачем дана документація не надана під час розгляду справі в суді.
Колегією суддів встановлено, що після проведення замірів за додатковим зверненням уповноваженого представника відповідача та відповідного відвідування (поїздки) Референт-центру ЕМП, представником позивача надана копія Формуляра (копія міститься в матеріалах справи) на шумомір-аналізатор спектра, віброметр портативний ОКТАВА-110А, заводський № А122483, дійсний до « 27» грудня 2014 року. Згідно з цим Формуляром, зазначений засіб вимірювання перевірено і на підставі результатів первинної повірки визнано придатним до застосування.
Однак, підтвердження того, що даний Формуляр має будь-яке відношення до шумоміру, що використовувався під час здійснення замірів шуму, відсутнє.
Окрім цього, даним Формуляром взагалі не закріплені особливості шумоміру, що зазначені вище.
З наведеного колегія суддів може зробити висновок, що шумомір, яким здійснювалися заміри, є таким, що не дозволений для використання чинним законодавством України, а результати замірів такими, що не відповідають дійсності.
Також колегія судів вважає необхідним зазначити щодо вимог до процедури вимірювання рівню шуму наступне.
Відповідно до п. 2.8. ГОСТ 2337-78, вимірювання шуму в приміщеннях житлових і громадських будинків слід проводити не менше, ніж в 3 (трьох) точках, рівномірно розподілених по приміщеннях не ближче 1 м від стін і не ближче 1,5 м від вікон приміщень на висоті 1,2- 1,5 м від рівня підлоги.
П. 1.21. ГОСТ 23337-78 закріплено, що при вимірюванні шуму в приміщеннях будинків з метою визначення відповідності рівнів шуму вікна і двері повинні бути закритими. У разі, коли необхідний гігієнічний повітрообмін, повітрообмін забезпечується через кватирки або фрамуги і джерела шуму розташовуються поза будівлею, вікна і двері повинні бути закритими, а кватирки і фрамуги - відкритими.
Також п. 3.4. ГОСТ 2337-78 закріплено, що калібрування апаратури слід проводити до і після проведення вимірювання шуму відповідно до заводських інструкцій по експлуатації приладів. Кращими є такі способи калібрування, які включають перевірку всієї вимірювальної системи з вимірювальним мікрофоном. Як вбачається з доводів та аргументів, закріплених відповідачем в апеляційній скарзі, представниками позивача допущені наступні порушення:
1) Вимірювання шуму проводилося лише в 1 (одній) точці - біля вікна кожної квартири: № 16, № 46 буд. № 40-а, № 35 буд. 40-з по вул. Драгоманова у м. Києві.
Вказані у Протоколі проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку № 67 від « 20» травня 2014 року (надалі - «Протокол»), наданому Позивачем у вигляді Додатку № 14 до позову, значення вимірювання в інших частинах квартир (біля дверей та в центрі відповідної кімнати) є такими, що не відповідають дійсності, адже заміри в даних точках не здійснювалися взагалі.
2) Вимірювання шуму проводилося з відчиненими міжкімнатними дверима. Вікна з інших кімнат квартир були відкритими та виходять на іншу сторону вулиці (протилежну Клубу), що створює додатковий шум.
3)Під час здійснення замірів на вулиці виконувалися ремонтні роботи асфальтового покриття з використанням професійної техніки, що створює високий рівень шуму. Дана умова не враховувалася представником позивача.
4) На роботу та точність шумоміру впливає багато факторів, включаючи температуру повітря та відносну вологість повітря. Під час замірів шуму дані показники (температура та відносна вологість) не вимірювалися, а, отже, їх вплив на результат заміру не враховувався.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що вказані факти свідчать про те, що кінцевий результат замірів являється помилковим (хибним), адже підраховувався з порушенням процедури й нормативів.
Згідно з п. 1 ч. 15 Протоколу, еквівалентні рівні звуку, створювані вентиляційним обладнанням та кондиціонерами Клубу в кв. № 16, № 46 буд. 40-а по вул. Драгоманова у м. Києві, перевищують допустимі значення на 14,0 - 17,3 дБА, в кв. № 35 буд. 40-з по вул. Драгоманова у мі Києві - на 18,4 дБА для денного часу. При цьому Завідуючий референт-центру ЕМП та інших фізичних факторів Олексенко A.M., який проводив дані заміри та підписав Протокол № 2, взагалі не врахував то факт, що фон вулиці при вимкненому обладнанні спортивного комплексу «Спорт Лайф» по вул. Драгоманова, 40Г у м. Києві на момент здійснення замірів всередньому становив 46 дБА. Додатковий шум понад норматив у 35 дБА створює рух на вулиці (рух автомобілів, людей, будівель, що розміщені поряд, вітру та інше). Тобто на рівень такого шуму робота обладнання Клубу жодним чином не впливає.
Окрім цього, п. 2 ч. 15 Протоколу закріплено, що максимальні рівні звуку, створювані вентиляційним обладнанням та кондиціонерами спортивного комплексу «Спорт Лайф» по вул. Драгоманова, 40Г у м. Києві в кв. № 46 буд. 40-а, перевищують допустимі значення на 3,3 дБА, в кв. № 35 буд. 40-з по вул. Драгоманова у мі Києві - на 4,4 дБА для денного часу.
При цьому, Завідуючий референт-центру ЕМП та інших фізичних факторів Олексенко A.M. жодним чином не врахував похибку шумоміру. У зв'язку з тим, що відповідачем в рахунок надання документації на шумомір надано лише певний Формуляр, отриманий у представника позивача, можна відштовхуватися від похибки в 1,2 дБА. Але дану похибку можливо враховувати лише при наявності відповідних доказів відношення наданого Формуляру саме до того шумоміру, який використовувався під час здійснення замірів шуму.
Також незрозумілим для колегії суддів являється той факт, що у Протоколі закріплено, що з кв. № 35 буд. 40-з по вул. Драгоманова у м. Києві становить 34 дБА, а фон з кв. № 16, № 46 буд. 40-а по вул. Драгоманова у м. Києві - 46 дБА. Судом першої інстанції не прийнята до уваги інформація щодо наступного: буд. 40-з по вул. Драгоманова у м. Києві розташований ближче до проїжджої частини (дороги), у порівнянні з буд. 40-а по вул. Драгоманова у м. Києві, що прямо впливає на загальний фон та результати замірів.
Схематичне зображення буд. 40-а та буд. 40-з по вул. Драгоманова у м. Києві міститься в матеріалах справи.
Отже, Завідуючий референт-центру ЕМП та інших фізичних факторів Олексенко A.M. не проаналізував у повному обсязі фактори та чинники, що впливають на рівень шуму, у зв'язку з чим результати замірів являються такими, що не відповідають дійсності. Окрім цього, Протоколом від « 20» травня 2014 року не відображена похибка шумоміру.
Крім того, суд першої інстанції зазначає, що з долучених до матеріалів справи фотознімків неможливо встановити, за якою адресою вони здійснені. Також, позивач не надав доказів придбання та встановлення шумопоглиначів та шумопоглинаючих екранів (договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі, платіжні документи, договори щодо монтажу/встановлення шумопоглиначів та шумопоглинаючих екранів тощо).
Однак, колегією суддів в судовому засіданні було встановлено відповідність фотознімків дійсній ситуації на будівлі, що перевірялася позивачем.
Згідно статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів проти пожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Частиною 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
З наведеного вбачається, що у разі встановлення порушень вимог законодавства у сфері санітарно-епідеміологічного нагляду та контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) застосовуються виключно за рішенням адміністративного суду.
Між тим, колегія суддів не може погодитися з судом першої інстанції стосовно того, що заходи реагування у вигляді повного зупинення подальшої експлуатації підприємства є вмотивованими, обґрунтованим, такими що відповідають характеру правопорушення, тобто, доцільними, та, відповідно, такими, що підлягають застосуванню за рішенням суду.
Таким чином, з наведеного вище суд вважає, що доводи відповідача стосовно незаконності оскаржуваної постанови є обґрунтованими.
Тобто, протиправним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-профіт" - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року - скасувати та ухвалити нову.
В задоволенні адміністративного позову Головного управління Держсанепідемслужби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-профіт" про застосування заходів реагування - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Старова Н.Е.
Мєзєнцев Є.І.