Справа: № 826/9045/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
25 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.
За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.14р. у справі №826/9045/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсшок» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення від 25.12.13р. №100270001/2013/300534/2 про коригування митної вартості товарів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.14р. адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що під час проведення перевірки документів, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було виявлено розбіжності та неповні відомості.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та підприємством «Sigma Home Productc Co., Ltd» було укладено зовнішньоекономічний контракт №water-002 від 07.07.10р.
Позивачем було подано до митного оформлення митні декларації та товаросупровідні документи на товар, який був заявлений у режимі імпорт - 40 товар: «плівка поліпропіленова».
Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, митницею було встановлено певні розбіжності у них, а саме: відповідно до зовнішньоекономічного контракту №water-002 від 07.07.10р., окрім іншого, до вартості товару включаються витрати по його навантаженню, пакуванню, маркуванню, страхуванню, проте з поданих до митного оформлення документів вищевказані складові митної вартості не можливо виділити для перевірки; поставка даної партії товару здійснюється на умовах СІР-Київ, проте до митного оформлення не надано документи що містять відомості про вартість страхування.
Відповідачем у зв'язку з виявленими розбіжностями щодо митної вартості товару відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу відповідача, позивачем було подано додаткові витребувані документи.
25.12.13р. відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2013/300534/2, яким було скориговано митну вартість та збільшено митну вартість товарів на 121 431,49 грн.
У тексті вказаного рішення з посиланням на відповідні норми Митного кодексу України зазначено, що воно було прийняте у зв'язку з тим, що відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п. 2 ст. 53 Митного кодексу України), використані декларантом відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню та не підтверджені документально (п. 2 ст. 58 Митного кодексу України), використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально (п.2 ст.58 Митного кодексу України).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом необґрунтовано витребувано від позивача додаткові документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару за основним методом, оскільки подані Товариством документи розкривали повний зміст та обсяг ввезеного товару. Окрім того, митним органом не зазначено які саме сумніви виникли у останнього при вирішенні питання невідповідності заявленої позивачем митної вартості, які послугували для витребування додаткових документів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.
За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).
За правилами частин 1 - 2 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.
Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року, зокрема в останніх було зазначено: «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»; ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Суд залишив в силі рішення нижчестоящих судів, яким позовні вимоги задоволені, в тому числі про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, митний орган вказав на певні розбіжності в поданих декларантом документах, які на його думку, впливають на числове значення складових митної вартості товарів та дають підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів, а саме: відповідно до зовнішньоекономічного контракту №water-002 від 07.07.10р., окрім іншого, до вартості товару включаються витрати по його навантаженню, пакуванню, маркуванню, страхуванню, проте з поданих до митного оформлення документів вищевказані складові митної вартості не можливо виділити для перевірки; поставка даної партії товару здійснюється на умовах СІР-Київ, проте до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість страхування.
Однак, вказані митним органаом розбіжності у поданих документах, колегія суддів не вважає такими, що впливають на визначення складових митної вартості товарів та відповідно дають право митному органу на витребування додаткових документів.
Як зазначалось вище, частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено перелік обов'язкових документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару, виявлення розбіжностей у яких згідно з частиною 3 цієї статті дає підстави митному органу для витребування від декларанта додаткових документів. Цей перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Слід зазначити, серед документів, передбачених ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, відсутня митна декларація країни відправлення, сертифікат походження товару та бухгалтерські документи щодо подальшого відчуження товару, у яких митним органом було знайдено розбіжності, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі документи не можуть впливати на числові значення складових митної вартості товару, а отже відповідач не може аналізувати такі документи на предмет наявності в них розбіжностей.
Митний орган, відповідно ст. 54 МК України, здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час митного оформлення мав можливість впевнитися в механізмі визначення ціни та її розрахунках шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Крім того, що всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів Декларантом були зазначені та підтверджені наданими документами.
Поряд з цим, відповідно ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації. Митним органом, згідно оформленої Картки відмови №100270001/2013/300534/2, в якій лише зазначено, що причиною відмови є те, що митним органом проведене коригування митної вартості та прийняте відповідне рішення про визначення митної вартості.
Ніяких посилань на сумніви з приводу саме коду ввезеного товару та інші обставини не зазначено. Крім того, в картці відмови зазначено вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД за митною вартістю визначеною митним органом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що основні документи надані позивачем, що віднесені до переліку документів, визначених частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України, містили об'єктивні відомості про митну вартість задекларованого товару, тобто такі документи можна вважати належними.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.14р. у справі №826/9045/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.14р. у справі №826/9045/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Глущенко Я.Б.
Пилипенко О.Є.
Повний текст ухвали складений: 25.09.14р
.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Глущенко Я.Б.
Пилипенко О.Є.