Справа: № 810/2126/14 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
30 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Старової Н.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року адміністративний позов Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.
Своїм рішенням суд, зокрема, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» від 23 грудня 2013 року №0001782204 та від 14 березня 2014 року №0000202204.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №489487 від 11 січня 1996 року ДП «Санаторій для батьків з дітьми «Дубки» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», код за ЄДРПОУ 02647585, зареєстроване як суб'єкт господарювання 11 січня 1996 ркоу виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області.
Посадовими особами податкового органу з 19 листопада 2013 року по 25 листопада 2013 року на підставі наказу №348 від 18 листопада 2013 року, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78, п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Санаторій для батьків з дітьми «Дубки» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах із ПАТ СК «Скайд» за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року.
За результатами зазначеної перевірки було складено Акт №1370/22-4/02647585 від 02 грудня 2013 року, відповідно до висновків якого на порушення п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 176 886 грн., в тому числі: ІІ квартал 2011 року - 27 320 грн., ІІІ квартал 2011 року - 91 552 грн., ІІІ квартал 2012 року - 33 189 грн., ІV квартал 2012 року - 24 825 грн.
На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001782204 від 23 грудня 2013 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 221 107,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 176 886,00 грн., штрафна санкція - 44 221,50 грн.
Враховуючи рішення Головного управління Міндоходів у Київській області №486/10/10-36-10-01/04/1122 від 28 лютого 2014 року, яким ППР №0001782204 від 23 грудня 2013 року було частково скасовано в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 29 718 грн., відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000202204 від 14 березня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 221 107,50 грн., у т.ч. за основним платежем 176 886,00 грн., штрафна санкція 14 503,50 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Санаторій для батьків з дітьми «Дубки» (страхувальник) та ПАТ СК «Скайд» (страховик) в перевіряємо му відповідачем періоді існували фінансово-господарські відносини, що здійснювалася на підставі наступних договорів:
- договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №293-45 від 23 травня 2011 року, відповідно до умов якого предметом є страхування майнових інтересів, що не суперечать закону, які пов'язані з відповідальністю перед застрахованими особами і членами їх сімей за заподіяння страхувальником шкоди. Страхова сума становить 3 524 325,00 грн.; загальний страховий платіж обчислено в сумі 5 251 24,42 грн., який повинен бути перерахований частинами у такі терміни: перша частина в сумі 65 124,42 грн. до 10 липня 2012 року, друга частина в сумі 460 000,00 грн. до 30 жовтня 2012 року. На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано копії: актів виконаних робіт; платіжних доручень;
- договір страхування майна №543-10 від 17 липня 2012 року (з додатком №1 «Перелік майна, що підлягає страхуванню»), відповідно до умов якого страховик приймає на страхування майновий інтерес страхувальника, пов'язаний з володінням і користуванням майном, яке знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2. Страхова сума за даним договором складає 1 392 200,00 грн.; загальний страховий платіж 79 355,40 грн., який повинен бути перерахований частинами у такі терміни: перша частина в сумі 29 355,40 грн. до 05 серпня 2012 року, друга частина в сумі 25 000,00 грн., третя частина 25 000,00 грн. до 20 грудня 2012 року. На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано копії: актів виконаних; платіжних доручень;
- договір страхування майна №544-63 від 17липня 2012 року (з додатком №1 «Перелік майна, що підлягає страхуванню»), предметом якого є страхування майнових інтересів, що не суперечить чинному законодавству України, які пов'язані з його діяльністю та ризиком матеріальних і фінансових втрат та збитків. Страхова сума становить 1 627 290,00 грн.; загальний страховий платіж обчислено в сумі 79 355,40 грн., який повинен бути перерахований частинами у такі терміни: перша частина в сумі 36 902,09 грн. до 20 серпня 2012 року, друга частина в сумі 80 000,00 грн. до 05 жовтня 2012 року; третя частина 80 000,00 грн. до 20 грудня 2012 року. На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано копії: актів виконаних робіт; платіжних доручень.
Відповідно до статті 1 Законом України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Визначення страхування, як форми захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договором страхування, не включає такої ознаки, як обов'язкове і неминуче настання відповідної події. Така подія може настати, а може не настати, а суть страхування полягає в тому, що застрахована особа (страхувальник) за плату страховику, отримує захист від наслідків можливого настання відповідної події. Тобто, з моменту набрання чинності договором страхування (сплати страхової премії) і протягом всього строку дії договору страхування, послуга страхування є наданою, адже протягом всього терміну дії такого договору застрахований інтерес страхувальника є захищеним.
Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що факт надання послуги страхування не пов'язаний безпосередньо з настанням чи не настанням страхового випадку.
З викладеного вбачається, що ТОВ «Неопал» правомірно врахувало витрати зі страхування свого майна (ризиків, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном) у складі валових витрат з податку на прибуток підприємств.
В силу статті 149 ПК України - податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.
Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
Витрати у розумінні ПК України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України).
При цьому, згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
З приводу юридичної особи контрагента позивача судом встановлено, що ПАТ «Страхова компанія «Скайд» відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду справи по суті в процесі припинення не перебуває.
Як встановлено судом, факти надання страхових послуг, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; наведені первинні документи відповідають вимогам законодавства.
Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали (роботи) позивачем не отримувались від контрагента.
З акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт поставки товару не перевіряли, оскільки перевірка була невиїзною, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не проводили, а в акті лише відтворили відомості, одержані від Вишгородської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області щодо діяльності іншої юридичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, зокрема, рішення суду, яким укладені правочини визнано нікчемними, слід вважати, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін та здійснено відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентом, є безпідставним.
Враховуючи зазначене, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, а тому, відповідно, протиправними є оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на основі такого акту перевірки.
Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Старова Н.Е.
Мєзєнцев Є.І.