Справа: № 704/1079/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Воронкова І.Г. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
23 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2014 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив визнати дії управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області щодо відмови у перерахунку належного позивачу довічного грошового утримання протиправними, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснювати перерахунок щомісячного грошового утримання, відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» відповідно до розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 1 грудня 2013 року.
Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2014 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок розміру довічного грошового утримання, відповідно до статей Закону України «Про судоустрій та статус суддів» слід здійснювати з заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, у період з 05.02.1993 року по 29.10.2010 року ОСОБА_2 працював на посаді судді.
29.10.2010 року позивача було звільнено із посади судді Тальнівського районного суду Черкаської області в зв'язку з виходом у відставку.
Починаючи з 29.10.2010 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.
З 01.01.2013 року розмір заробітна плата судді, працюючого на відповідній посаді було підвищено, що підтверджується довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.04.2014 року № 572/04.
21.07.2014 року ОСОБА_2 звернувся до начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 01.12.2013 року.
Проте листом від 28.07.2013 року № 4465/04 позивачу було відмовлено у здійсненні такого перерахунку.
Вважаючи вказану відмову неправомірною, позивач звернувся до суду.
Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічна норма була закріплена і в частині третій статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI), який набрав чинності з 30 липня 2010 року. Відповідно до вказаної норми щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Законом України від 08.07.2011 р. № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, частину третю і п'яту статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладено у новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону).
Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, але не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Спір у справі виник щодо величини, з якої нараховується довічне грошове утримання позивача, а саме заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи зміст вказаних норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок розміру довічного грошового утримання позивача слід здійснювати з заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Слід зазначити, що положення частини третьої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 08 липня 2011 року N 3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року N 3-рп/2013.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Посилання апелянта на те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено здійснення перерахунку грошового утримання судді у відставці - не заслуговують на увагу, оскільки Законом чітко встановлений порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2014 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області - залишити без задоволення.
Постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.