ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7940/14-ц
провадження № 2/753/3924/14
"25" вересня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
за участю секретаря - Живицької Л.І., Цибулюк М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визнання майна сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя, -
Позивач, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визнання майна сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 08.08.1991 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_3, проте подружнє життя з відповідачем не склалося, вони не підтримують подружні стосунки, не ведуть спільне господарство, разом фактично не проживають, відповідач постійно влаштовує сварки. Вважає, що подальше спільне життя з відповідачем суперечать інтересам сім'ї. За таких обставин збереження шлюбу та подальше сумісне життя, як і примирення є неможливим, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати. Крім того, уточнивши позовні вимоги, просила визнати ? частину квартири АДРЕСА_1, земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності між сторонами, визначивши за кожним з них ? частину спірного майна та стягнути з відповідача судовий збір.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, утонені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував щодо розірвання шлюбу, визнання ? частини квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та поділ квартири по 1/2 частці кожному з подружжя, проте вказав, що земельна ділянка та житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_2 є його особистою власністю.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 08 серпня 1998 року, про що зроблено актовий запис № 2157 Відділом реєстрації актів цивільного стану Московського РВК (а.с. 9).
Згідно ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частини 3 та 4 статті 56 СК України передбачають, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
Судом встановлено, що сторони не підтримують подружні стосунки, не ведуть спільне господарство, проживають фактично окремо.
Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.
Таким чином, суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно, існує формально і зберегти її неможливо, тому шлюб має бути розірваний.
Судом встановлено, що в період шлюбу на підставі Договору купівлі - продажу від 09.06.1998 року було придбано квартиру № 21, що знаходиться в будинку № 23 по вул. Ревуцького слідуючих долях: 1/4 - ОСОБА_2, 1/4 ОСОБА_3, 1/2 - ОСОБА_6 (а.с.15).
Як вбачається з Договору купівлі - продажу житлового будинку від 27.08.2010 року Продавець - ОСОБА_7 передав у власність (продав), а Покупець - ОСОБА_3 набув у власність(купив) належний Продавцю на праві приватної власності житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16).
Відповідно до Договору купівлі - продажу земельної ділянки від 27.08.2010 року Продавець - ОСОБА_7 передав у власність (продав), а Покупець - ОСОБА_3 набув у власність(купив) належний Продавцю на праві приватної власності земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, площею 0, 02500 га (а.с.17).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Суд критично відноситься до пояснень відповідача, наданих в судовому засіданні стосовно того, що земельна ділянка та житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_2 належать відповідачеві на праві приватної власності як придбані за особисті кошти після продажу спадкового майна оскільки будь-яких належних в розумінні ст. 57-60 ЦПК України доказів на підтвердження своїх заперечень ОСОБА_3 до суду надано не було.
Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку, доходу. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Відповідно до п. п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Встановивши вищевказані фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та проаналізувавши відповідні норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про визнання 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,2500 га та житлового будинку з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та виділ сторонам ідеальних часток у спільному майні з урахуванням принципу рівності часток.
Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми сплаченого судового збору в сумі 3 654 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст.57,61,70,105СК України, ст.ст. 10, 57-58, 60, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визнання майна сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований 08 серпня 1991 року у відділі РАЦС Московського РВК, актовий запис № 2157 - розірвати.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Визнати 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,2500 га та житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності наступним чином:
визнавши право власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1;
та визнавши право власності за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1;
визнавши право власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2;
визнавши право власності за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2;
визнавши право власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2;
визнавши право власності за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Дарницький районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА