Справа № 1306/8301/2012 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11/783/173/14 Доповідач : ОСОБА_2
12 вересня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
представників цивільних позивачів НВГУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укранфта» - ОСОБА_15 ; «Карпати-Еко» - ОСОБА_16 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ч.5 ст.185 КК України за апеляційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_14 , захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_12 , начальника Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта», прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_17 на вирок Дрогобицького міськрайонноого суду Львівської області від 30 грудня 2013 року,
Вироком Дрогобицького міськрайонноого суду Львівської області від 30 грудня 2013 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, з середньо спеціальною освітою, не працюючий, раніше не судимий, житель АДРЕСА_1 ,
засуджений за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід - заставу залишено засудженому ОСОБА_6 без змін.
Строк відбуття покарання засудженому визначено рахувати з часу його затримання. У строк відбуття покарання ОСОБА_6 зараховано час перебування під вартою з 25 квітня 2012 року по 22 серпня 2012 року.
Вирішено повернути, після вступу вироку в законну силу, заставодавцю - ОСОБА_18 внесену нею заставу в розмірі 77000 (сімдесят сім тисяч) грн.;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, громадянин України, з середньо спеціальною освітою, не працюючий, раніше не судимий, житель АДРЕСА_2 ,
засуджений за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід - заставу засудженому ОСОБА_7 залишено без змін.
Строк відбуття покарання засудженому визначено рахувати з часу його затримання. У строк відбуття покарання ОСОБА_7 зараховано час перебування під вартою з 14 травня 2012 року по 13 липня 2012 року.
Вирішено повернути, після вступу вироку в законну силу, заставодавцю - ОСОБА_19 внесену ним заставу в розмірі 61449 (шістдесят одну тисячу чотириста сорок дев'ять) грн.;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українець, громадянин України, з неповною середньою спеціальною освітою, приватний підприємець, не одружений, раніше не судимий, житель АДРЕСА_3 ,
засуджений за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_8 визначено рахувати з 02 травня 2012 року, тобто з часу його фактичного затримання;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , українець, громадянин України, з середньо спеціальною освітою, не працюючий, не одружений, раніше не судимий, житель АДРЕСА_4 ,
засуджений за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_9 визначено рахувати з 02 травня 2012 року, тобто з часу його фактичного затримання;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , українець, громадянин України, з середньо спеціальною освітою, не працюючий, не одружений, раніше не судимий, житель АДРЕСА_5 ,
засуджений за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_10 визначено рахувати з 25 квітня 2012 року, тобто з часу його фактичного затримання;
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , українець, громадянин України, з середньо спеціальною освітою, не працюючий, не одружений, раніше не судимий, житель АДРЕСА_6 ,
засуджений за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_11 визначено рахувати з 25 квітня 2012 року, тобто з часу його фактичного затримання.
Запобіжний захід - взяття під варту засудженим ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 залишено без змін.
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі НГВУ «Бориславнафтогаз» до ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про відшкодування матеріальних збитків завданих злочином - відмовлено.
В задоволенні позову ТзОВ «Карпати Еко» до ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про відшкодування матеріальних збитків завданих злочином - відмовлено.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 визнано винними у тому, що у ніч з 24.04.2012 року на 25.04.2012 року приблизно з 22 год.00хв. до 01 год. 00 хв., ОСОБА_20 , матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за попередньою змовою, групою осіб, вчинили незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, а саме: між населеними пунктами с. Урич Сколівського району та смт. Східниця Дрогобицького району Львівської області через кульовий кран, з'єднаний через металевий перехідник з гідравлічним шлангом високого тиску з трубопроводом НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта», намагались таємно викрасти нафтовміщуючу суміш в розмірі 7,055 т., вартістю 50 409,53 грн., шляхом перекачування нафти у вантажний автомобіль марки «КАМАЗ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , із цистерною вмонтованою у середині кузова, однак злочин до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, оскільки на місці вчинення злочину були виявлені та в подальшому затримані працівниками міліції.
На вирок суду прокурор ОСОБА_17 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, представник цивільного позивача - начальник Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_21 , захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_14 , захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_12 , подали апеляції.
У своїй апеляції прокурор просить вирок суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що вирок суду є необґрунтований, незаконний і такий, що підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого та особам засуджених, внаслідок м'якості. Неправильне застосування кримінального закону полягає в тому, що суд виключив кваліфікуючу ознаку, - вчинення злочинів в складі організованої групи, належним чином не мотивувавши своє рішення. Висновок суду є безпідставним, оскільки, оцінюючи у сукупності докази, зібрані у кримінальній справі органом досудового слідства та досліджені у судовому засіданні, повністю підтверджують кваліфікацію дій підсудних за ч.5 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою «вчинення злочинів організованою групою». Крім того, в порушення вимог ст. 275 КПК України 1960 року, суд у вироку вказав, що не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні позиція органів досудового слідства щодо ролі в організованій групі ОСОБА_22 , тим самим вирішивши питання щодо останнього, хоча матеріали досудового розслідування щодо нього виділені в окреме провадження, не скеровувались до суду та не були предметом судового розгляду. Також, суд виключив з обвинувачення епізоди вчинення крадіжок підсудними з 01 листопада 2011 року по 25 квітня 2012 року, чим вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки, відповідно до ст. 277 КПК України 1960 року право змінити обвинувачення, в тому числі виключити зайво пред'явлені епізоди надано прокурору, а не суду. В порушення вимог КПК України 1960 року судом визнано цивільним позивачем ТзОВ «Карпат-Еко»; необґрунтовано задоволено клопотання про передачу речового доказу ТзОВ «Карпат-Еко»; дії засуджених слід кваліфікувати за ч.5 ст. 185 КК України.
У своїй апеляції представник цивільного позивача ОСОБА_21 просить вирок суду в частині цивільного позову скасувати та постановити новий вирок, яким цивільний позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судом дано неправильну оцінку доказам. В частині відмови в задоволенні цивільного позову вирок є незаконним, оскільки суд не вмотивував своє рішення. Виключивши з обвинувачення епізоди по викраденню нафтовміщуючої суміші в період з листопада 2011 року по 25 квітня 2012 року, а також щодо вчинення несанкціонованої врізки, суд таким чином допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Суд не взяв до уваги допустимі докази а саме: акт ревізії фінансово-господарської діяльності за період 01.11.2011р. по 25.04.2012р., яким підтверджено заподіяння збитків на суму 988 041,89 грн. Пояснення начальника виробничо-технічного відділу ОСОБА_23 щодо розмірів похибок при відкачці є безпідставними та помилковими, оскільки не підтверджуються жодними документами. Крім цього, висновок суду про здійснення крадіжки тільки на 10 м.куб. та те, що власником 194,854 м.куб. нафтовміщуючої суміші є ТзОВ «Карпати-Еко» є безпідставними. Судом не було допитано працівників УДСБЕЗ ГУМВС України у Л/о; в порушення вимог законодавства суд передав на зберігання речовий доказ - нафтовміщуючу суміш ТзОВ «Карпат-Еко»; судове засідання 03.09.2013р. проводилось без участі представників ПАТ «Укрнафта», оскільки суд не повідомив їх про це; факт незаконної врізки підтверджується належними доказами у справі.
У своїй апеляції захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_14 просить вирок суду змінити та пом'якшити покарання, застосувавши до ОСОБА_9 ст. 75 КК України. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судом не враховано й не взято до уваги тяжкість та спосіб вчинення злочину, його наслідки, особу засудженого (до кримінальної відповідальності раніше не притягався, його вік, стан здоров'я, поведінку та матеріальний стан), а також обставини, що пом'якшують покарання (визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину).
У своїй апеляції захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_12 просить вирок суду змінити та пом'якшити йому покарання, застосувавши до ОСОБА_6 ст. 75 КК України. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що при призначенні покарання судом не взято до уваги те, що ОСОБА_6 в минулому до кримінальної відповідальності не притягався, його незначну участь у вчиненому, визнання вини, позитивної характеристики, а також того, що він має на утриманні малолітнього сина та хворих батьків пенсійного віку.
Засуджений ОСОБА_6 подав клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році».
Захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_19 подав клопотання про звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, призначеного вироком суду, на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Засуджений ОСОБА_10 подав клопотання про звільнення його від відбування покарання, призначеного вироком суду, на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Засуджений ОСОБА_11 подав клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році».
Засуджений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_13 подали клопотання про звільнення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання, призначеного вироком суду, на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Засуджений ОСОБА_9 та його захисник - адвокат ОСОБА_14 подали клопотання про звільнення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання, призначеного вироком суду, на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році».
В суді апеляційної інстанції засуджені ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали клопотання про застосування до них Закону України «Про амністію у 2014 році» та просили звільнити їх від відбування покарання, призначеного вироком суду на цій підставі.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора ОСОБА_5 на підтримку апеляцій прокурора та представника цивільного позивача ОСОБА_21 , пояснення представника цивільного позивача ОСОБА_15 на підтримку апеляції представника цивільного позивача ОСОБА_21 , пояснення представника цивільного позивача ОСОБА_16 , який заперечив апеляції прокурора та представника цивільного позивача ОСОБА_21 й просив залишити вирок без зміни, пояснення захисників ОСОБА_14 та ОСОБА_12 на підтримку своїх апеляцій й клопотання про застосування щодо засуджених Закону України «Про амністію у 2014 році», захисника ОСОБА_13 на підтримку апеляцій сторони захисту та заперечення апеляцій прокурора і представника цивільного позивача ОСОБА_21 , вислухавши усіх засуджених під час судових дебатів та у останньому слові, які просили залишити вирок без зміни та застосувати до них Закон України «Про амністію у 2014 році», обговоривши наведені в апеляціях доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції сторони захисту підлягають до задоволення частково, а апеляції прокурора та представника цивільного позивача ОСОБА_21 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
У ході судового розгляду справи у суді першої інстанції та в апеляційному суді засуджені свою вину у вчиненні замаху на вчинення крадіжки нафтоміщуючої суміші за встановлених судом обставин визнали, вказуючи, що лише діяли як співвиконавці, не перебуваючи у складі організованої групи.
Сформульовані у вироку висновки суду про винність засуджених у вчиненні незакінченого замаху на вчинення корисливого злочину за обставин встановлених судом відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Доводи апеляційних скарг прокурора та представника цивільного позивача про невмотивованість судового рішення є безпідставними.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 фактично визнали, що вони в ніч з 24.04.2012 року на 25.04.2012 року приблизно з 22 год. 00 хв. до 01 год. 00 хв., між населеними пунктами с. Урич Сколівського району та смт. Східниця Дрогобицького району Львівської області з трубопроводу НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта», намагались таємно викрасти 7,055 т. нафтовміщуючої суміші вартістю 50409,53 грн., шляхом перекачування її у вантажний автомобіль марки «КАМАЗ» р.н. НОМЕР_1 , із цистерною вмонтованою у середині кузова, однак злочин до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, оскільки на місці вчинення злочину були виявлені та в подальшому затримані працівниками міліції.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у злочині, вчиненому при викладених вище обставинах, доведена зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами у справі: показаннями представників цивільного позивача НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , представника цивільного позивача ТзОВ «Карпат-Еко» ОСОБА_16 , показаннями свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , показаннями старшого судового експерта відділу дослідження матеріалів та виробів ЛНДІ ОСОБА_34 , заявою НВГУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 25.04.2012 року(т.1 а.с.3), протоколом огляду місця події від 25.04.2012 року(т.1 а.с.7-16,), протоколом огляду місця події від 25.04.2012 року(т.1 а.с.17-26,), протоколом обшуку на ТзОВ «Карпат-Еко» від 26.04.2012 року(т.1 а.с.36-52), протоколами пред'явлення фотознімків для впізнання від 26.04.2012 року за участю підозрюваного ОСОБА_11 (т.1 а.с.208-209, 211-212), протоколами пред'явлення фотознімків для впізнання від 26.04.2012 року за участю підозрюваного ОСОБА_10 (т.1 а.с.214-215, 217-218, 220-221), протоколом огляду місця події від 03.05.2012 року(т.1 а.с. 224-231), листом НВГУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» № 013-80 від 18.05.2012 року(т.2 а.с.158), листом НВГУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» № 013-97 від 12.06.2012 року(т.3 а.с.131), протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання за участю ОСОБА_31 (т.5 а.с.151-152), протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання за участю ОСОБА_35 (т.5 а.с.157-158).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що наведені докази є допустимими, у повній мірі узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами у справі, які місцевий суд належним чином дослідив та вірно оцінив і дійшов мотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні ними злочину за викладених у вироку обставин.
Так, визнаючи ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 винним в замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, суд виключив з об'єму обвинувачення епізоди викрадення з 01 листопада 2011 року по 25 квітня 2012 року нафти в кількості 127,243 т. на загальну суму 988041,89 грн., посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували даний факт.
Висновок суду про недоведеність вини засуджених у викраденні з нафтопроводу НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» з 01 листопада 2011 року по 25 квітня 2012 року нафти в кількості 127,243 т. на загальну суму 988041,89 грн., що являється особливо великим розміром, ґрунтується на сукупності зібраних досудовим слідством та проаналізованих судом матеріалів справи. Зокрема, суд послався на той факт, що відповідно до акту № 20-38/021 від 04.07.2012 року, ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» за період з 01.11.2011р. по 25.04.2012р. недостач нафтовміщуючої суміші, сирої нафти чи товарної нафти встановлено не було(т.3 а.с.188-193).
Що стосується виключення з обвинувачення підсудних епізодів крадіжок нафти з 01 листопада 2011 року по 25 квітня 2012 року в кількості 127,243 т. на загальну суму 988041,89 грн., то, як убачається з матеріалів досудового слідства, це обвинувачення базувалося виключно на їх показаннях у якості підозрюваних та обвинувачених, які вони давали без участі захисника, і від яких вони з посиланням на застосування до них недозволених методів слідства згодом відмовились.
Перевіряючи ці доводи підсудних, суд, не зміг отримати достовірних даних, які б спростовували наведені посилання підсудних й навів у вироку відповідні мотиви.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідно до вимог ч.2 ст. 327 КПК України 1960 року, ст. 62 Конституції України, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч.1,3 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, врахувавши положення ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов правильного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні ними, як організованою групою, крадіжки нафти з нафтопроводу НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» у період з 01 листопада 2011 року по 25 квітня 2012 року, в розмірі 127,243 т. на загальну суму 988041,89 грн., що є особливо великим розміром.
Із цим висновком погоджується і колегія суддів.
За таких обставин, доводи апеляції прокурора, про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч.5 ст. 185 КК України, за ознакою «вчинення злочину в особливо великих розмірах» є безпідставними.
Посилання прокурора на неправильну кваліфікацію дій засуджених та необхідність кваліфікувати їх дії за ознакою «вчинення злочину організованою групою» не ґрунтуються на законі.
Відповідно до вимог ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні чи вчиненні брало участь декілька осіб (три або більше), які попередньо зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиною групою з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. За змістом цієї норми закону, основною метою організатора такої групи є утворення стійкого об'єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв'язку між діями всіх учасників групи, упорядкування взаємодії її структурних частин.
Матеріалами справи не встановлена наявність постійних міцних внутрішніх зв'язків між ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , спільних правил поведінки, чіткого визначення ролі кожного, високого рівня узгодженості їх дій та єдиного плану, який був би доведений до їх відома. Місцевий суд вірно дійшов висновку про те, що ні органом досудового слідства, ні під час судового розгляду справи не доведено згуртованості чи стабільності групи, яка б виражалася у її спаяності та одностайності, міцності та постійності. З таким висновком погоджується і колегія суддів. При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_20 та ОСОБА_22 виділено в окреме провадження й рішення щодо них ще не прийнято.
Як убачається з матеріалів справи, ці доводи прокурора не відповідають матеріалам справи і спростовуються наведеними у вироку доказами стосовно відсутності доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зорганізувалися в організовану групу для вчинення крадіжок нафти з нафтопроводу НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта». На це вказували самі засуджені і суд дав оцінку їх показам у сукупності з іншими доказами, а тому немає підстав для кваліфікації дії засуджених на ч.5 ст. 185 КК України.
Твердження у апеляції прокурора про те, що суд не мав права перекваліфікувати дії підсудних, в тому числі виключати зайво пред'явлені підсудним епізоди вчинення злочинів, є помилковими, оскільки не ґрунтується на законі.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України 1960 року, суд при постановленні вироку вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення, а також визнати частину обвинувачення необґрунтованою, навівши у мотивувальній частині вироку мотиви та підстави такого рішення.
Суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону й у вироку навів відповідні мотиви та підстави для перекваліфікації дій засуджених з ч.5 ст. 185 КК України на ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, з якими погоджується і апеляційний суд.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, відповідно до вимог ст. 67 КПК України 1960 року, дав вірну оцінку наявним у справі доказам: показанням засуджених, свідків, іншим доказам у справі та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини засуджених у вчиненні злочину при зазначених у вироку обставинах.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про необхідність кваліфікації дій винних за ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.
Призначене засудженим ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання відповідає вимогам закону.
При обранні засудженим ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та конкретні обставини справи, дані про особу, кожного з засуджених та призначив засудженим покарання, в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, яке відповідає вимогам ст.ст. 50, 65, 68 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.
Що стосується апеляції прокурора - то підстав для того, щоб визнати призначене засудженим ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 покарання таким, що не відповідає вимогам закону в наслідок його м'якості - немає, як і відсутні підстави вважати дане покарання надто суворим.
З урахуванням сукупності усіх обставин справи та осіб засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування вироку суду за м'якістю призначеного засудженим покарання, про що ставить питання прокурор в апеляції.
Апеляційні доводи представника цивільного позивача ОСОБА_21 щодо скасування вироку суду, постановлення нового вироку й задоволення його цивільного позову є безпідставними.
Суд першої інстанції на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, прийшов до правильного висновку про те, що діями засуджених не було завдано ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Бориславнафтогаз» шкоди, оскільки нафтоміщуючу суміш, яку підсудні намагалися викрасти в ніч з 24 на 25 квітня 2012 року було повернуто НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта», а епізоди щодо викрадення нафтовміщуючої суміші в період з 01 листопада 2011 року по 24 квітня 2012 року в розмірі 127,243 т. на загальну суму 988041,89 грн., так і вчинення засудженими несанкціонованої врізки в магістральний трубопровід, недоведені.
Відповідно до ст. 328 КПК України 1960 року, суд першої інстанції обґрунтовав відмову у задоволенні цивільного позову ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Бориславнафтогаз», у зв'язку з недоведеністю підстав для його задоволення.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог щодо скасування вироку суду в частині вирішення цивільного позову та прийняття з цього приводу нового рішення апеляційним судом.
Суд першої інстанції, відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року, правильно вирішив долю речових доказів, а тому доводи апеляції представника цивільного позивача ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Бориславнафтогаз» та прокурора в цій частині на увагу не заслуговують.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на законність постановленого вироку, по справі не допущено.
Вирок суду постановлений з дотриманням вимог ст.ст. 321-339 КПК України 1960 року, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.
В ході апеляційного розгляду засуджені ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_19 подали до суду клопотання про застосування щодо засуджених Закону України «Про амністію у 2014 році».
Згідно ч.2 ст. 86 КК України законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
19 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році», від 08.04.2014р. № 1185-VII із змінами від 06.05.2014 року, відповідно до:
- п.«в» ст. 1 цього Закону підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, особи, не непозбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, дітей інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;
- відповідно до ст. 2 цього Закону підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи /крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі ст. 1 цього Закону, засуджені за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
Як вбачається з матеріалів справи засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», а засуджені ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Так, засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили умисний злочин, передбачений ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості. На день набрання чинності Законом України „Про амністію у 2014 році” (19 квітня 2014 року) ОСОБА_6 мав дитину - сина ОСОБА_36 , 2008 року народження (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 19 вересня 2008 року, видане міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції) та не був позбавлений батьківських прав; ОСОБА_7 мав дитину - дочку ОСОБА_37 , 2012 року народження (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 02 січня 2013 року, видане виконавчим комітетом Східницької селищної ради, м. Борислава, Львівської області) та не був позбавлений батьківських прав.
Отже, засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають звільненню від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Засуджені ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 вчинили злочин, який не поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я; засуджені цим вироком за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі, кожен, строк відбування покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визначено рахувати з 02.05.2012 року, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з 25.04.2012 року, а отже на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше однієї чверті призначеного строку покарання. Обставини, які можуть бути підставою для відмови у застосуванні амністії, передбачені ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» - відсутні.
А тому, колегія суддів вважає, що клопотання засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_19 слід задовольнити. На підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі, та на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 від відбування покарання у виді позбавлення волі, звільнивши їх з-під варти негайно з зали суду.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України 1960 року, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про амністію у 2014 році», колегія суддів
Вирок Дрогобицього міськрайонного суду Львівської області від 30 грудня 2013 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 залишити без змін. Апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_14 , захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_12 задовольнити частково, а апеляції прокурора та представника цивільного позивача - начальника Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укранфта» залишити без задоволення.
На підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі.
На підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі.
На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити засудженого ОСОБА_10 від відбування покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його з-під варти негайно з зали суду.
На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити засудженого ОСОБА_11 від відбування покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його з-під варти негайно з зали суду.
На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його з-під варти негайно з зали суду.
На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його з-під варти негайно з зали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4