Справа № 461/11115/13-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/354/14 Доповідач: ОСОБА_2
05 вересня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши кримінальне провадження № 441/11115/13-к про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, розлученого, відповідно до ст. 89 КК України не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 125 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2014 року,
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2014 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі; за ч.1 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_6 за сукупністю злочинів визначено - 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено без змін - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з 21 листопада 2013 року.
Вирішено питання про речові докази.
ОСОБА_6 визнаний винний у тому, що він 27.08.2013 року близько 00.00 год., маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, перебуваючи в під'їзді по вул. І.Франка у м. Львові, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, наніс ОСОБА_9 тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1552 від 04.09.2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень та відкрито заволодів її жіночою сумочкою, вартістю 300 грн., в якій знаходилися грошові кошти в сумі 100 грн., ключі від квартири в кількості 2 шт., окуляри для зору з футляром, вартістю 400 грн. Крім цього, стягнув з пальця правої руки золоту каблучку вагою близько 3 гр., вартістю 1500 гривень, та зняв з вуха золоту сережку, вагою близько 2 гр. вартістю 2000 грн., чим спричинив ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 4300 грн.
Крім цього, ОСОБА_6 близько 20.00 год. 14 жовтня 2013 року, перебуваючи на Стрийському ринку у м. Львові, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_10 удар дерев'яною палкою по тильній поверхні кисті та два удари кулаком в область голови, внаслідок чого в неї утворились ушкодження у вигляді синців на обличчі, на слизовій оболонці нижньої губи справа, садно на лівій кисті, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1813 від 15.10.2013 року, відносяться до легкого тілесного ушкодження.
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок скасувати та постановити нову ухвалу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом безпідставно вказано у вироку обтяжуючу обставину - вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки жодного доказу на підтвердження цього немає. Судом невірно зазначено про те, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності. Зазначає, що визначено судом матеріальна шкода в сумі 4300 грн. є невірною, оскільки обвинувачення у вчиненні грабежу ґрунтуються лише на показаннях ОСОБА_9 , які є надуманими та не відповідають дійсності. В доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що суд допустив істотні порушення кримінального процесуального кодексу, оскільки обґрунтував свій вирок недопустимими доказами, а саме: протоколами одночасного допиту осіб від 09.09.2013 року (т.1 ас.83-85) та від15.10.2013 року (т.2 а.с.24-26); рапортом (т.2 а.с.27); заявою (т.2 а.с.31). Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити йому більш м'яке покарання у виді позбавлення воля до п'яти років, та застосувати ст. 75 КК України.
В засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 подав заяву про застосування до нього ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги та заяви обвинуваченого про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», думку прокурора, який заперечив доводи апеляційної скарги, однак підтримав заяву ОСОБА_6 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинів за обставин, описаних у вироку, є законним, обґрунтованим і вмотивованим й відповідає фактичним обставинам справи.
Твердження сторони захисту про незаконність вироку є необґрунтованими й колегія суддів їх до уваги не бере, виходячи з наступного.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 186 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок суду підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, зокрема: показаннями потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; висновками судово-медичних експертиз № 1552 від 02 вересня 2013 року, № 1813 від 18 жовтня 2013 року та додаткового висновку судово-медичної експертизи № 1928 від 31 жовтня 2013 року; даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 03 вересня 2013 року; даними відповіді ломбарду « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; даними протоколу пред'явлення речей для впізнання від 09 вересня 2013 року; даними протоколу проведення слідчого експерименту від 25 жовтня 2013 року.
На виконання вимог закону суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності й дав оцінку доказам відповідно до ст. 94 КПК України.
З урахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 186 КК України, а викладені в апеляційній скарзі доводи про невинуватість обвинуваченого та відсутність доказів не бере до уваги як безпідставні.
В ході судового розгляду суд першої інстанції з'ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Те, що під час події злочину, а саме пограбування потерпілої ОСОБА_9 із застосуванням до неї насильства, яке не було небезпечним для її життя чи здоров'я, не було очевидців, не спростовує правильності висновків суду, оскільки інші зібрані у справі належні й допустимі докази в їх сукупності були достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Показання ОСОБА_6 про те, що злочинів він не вчиняв, суд обґрунтовано не взяв до уваги й своє рішення мотивував у вироку.
Колегія суддів не ставить під сумнів показання потерпілих ОСОБА_9 ОСОБА_10 , а твердження апелянта про те, що потерпілі оговорюють його, жодними доводами не підкріплене.
Разом з тим колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції зайво покликався у вироку на протоколи одночасного допиту осіб від 09 вересня 2013 року та 15 жовтня 2013 року, рапорт про повідомлення лікаря травмпункту та заяву працівників Стрийського ринку, як на докази обвинувачення. Однак, це не спростовує правильність висновків суду першої інстанції щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні ним злочинів, що підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні належними й допустимими доказами, зазначеними вище.
Покликання у мотивувальній частині вироку на наявність в діях обвинуваченого обтяжуючої обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння є помилковим, оскільки при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд першої інстанції цього не зазначив.
Щодо покарання, з яким сторона захисту не погоджується, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів; обране з врахуванням особи обвинуваченого, який вину не визнав, раніше притягався до кримінальної відповідальності; його нейтральну характеристику.
Суд правильно дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі за ч.2 ст. 186 КК України, та своє рішення мотивував у вироку.
Ті обставини, на які в апеляційній скарзі покликається обвинувачений як на підставу зміни вироку в частині призначеного покарання, враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, яке є справедливим і за своїм видом, і за розміром.
Апеляційні вимоги обвинуваченого про призначення йому більш м'якого покарання, не пов'язаного із позбавленням волі, не ґрунтуються на нормах закону і задоволенню не підлягають.
Визнавши ОСОБА_6 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 186 КК України, суд призначив обвинуваченому за ч.2 ст. 186 КК України наближене до мінімального покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією цієї статті КК, при призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим і таким чином врахував особу обвинуваченого та усі обставини, в тому числі й ті, які зазначені в апеляційній скарзі.
Підстав вважати, що призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає ступеню тяжкості та особі обвинуваченого через суворість, немає.
З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляційну скаргу необґрунтованою й приходить до висновку, що призначене обвинуваченому остаточне покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.
В ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 подав заяву про застосування до нього Закону «Про амністію у 2014 році».
Згідно з ч.2 ст. 86 КК України законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
19 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р. № 1185-VII із змінами від 06.05.2014 р., відповідно до ст. 6 якого підлягає скороченню на половину невідбута частина покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1-5 цього Закону. Відповідно до вимог ст. 11 цього Закону, особам, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання чинності цим Законом.
ОСОБА_6 не підлягає звільненню від відбування покарання на підставі статей 1-5 Закону України «Про амністію у 2014 році», обставини, які можуть бути підставою для відмови у застосуванні амністії, передбачені ст. 8 цього Закону та ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» - відсутні.
ОСОБА_6 засуджений на п'ять років позбавлення волі, строк відбуття ним покарання визначено рахувати з 21 листопада 2013 року, а отже невідбуте покарання складає 4 роки 7 місяців 2 дня.
Нове покарання слід визначити ОСОБА_6 з урахуванням положень ст.ст. 6, 11 Закону України «Про амністію у 2014 році», скоротивши наполовину невідбуту частину основного покарання, - у виді 2 років 3 місяців 16 днів позбавлення волі. Визначений до відбуття строк покарання слід обчислювати з 19 квітня 2014 року.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
На підставі ст.ст. 6, 11 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014 року № 1185-VII із змінами від 06.05.2014 року обвинуваченому ОСОБА_6 скоротити на половину невідбуту частину основного покарання у виді позбавлення волі.
Визначити ОСОБА_6 до відбуття основного покарання 2 роки 3 місяці 16 днів. Визначений до відбуття строк покарання обчислювати з 19 квітня 2014 року.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4