іменем україни
4 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Карпенко С.О.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Київміськбуд-5» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2014 року,
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 1 серпня 2007 року працював у ТОВ «Трест Київміськбуд-5» на посаді начальника охорони. З 3 травня 2012 року на підставі його заяви він був переведений на посаду кур'єра, а 28 лютого 2014 року - звільнений із займаної посади за власним бажанням. В день звільнення йому не було виплачено заборгованість із заробітньої плати, а також компенсацію за невикористану відпуску, які він просив стягнути і, крім цього, просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 1 березня 2014 року по 18 березня 2014 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2014 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив з необґрунтованості позовних вимог у зв'язку їх недоведеністю.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2014 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.О.Карпенко
Судді: В.І.Амелін В.П.Гончар