24 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,
Червинської М.Є., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Мегабанк» (далі - ПАТ КБ «Мегабанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 18 лютого 2014 року,
У лютому 2011 року ПАТ КБ «Мегабанк» звернулося до суду із указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просило розірвати кредитний договір та стягнути з ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 8 912,89 дол. США та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначало, що 14 вересня 2006 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 32 тис. дол. США на придбання автомобіля марки MAN строком до 13 вересня 2009 року з виплатою 11 % річних. Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 14 вересня 2006 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір застави майна, предметом якого був автомобіль марки MAN, модель 18.224, державний номерний знак НОМЕР_1. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв'язку з чим станом на 1 лютого 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 8 912,89 дол. США, з яких: 8 227,01 дол. США (65 334 грн 80 коп.) основного боргу, прострочена заборгованість по відсотках - 658,88 дол. США (5 446 грн 92 коп.), штрафні санкції та пеня - 16 878 грн 39 коп.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від
12 грудня 2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Мегабанк» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 18 лютого
2014 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ «Мегабанк» задоволено. Розірвано кредитний договір від
14 вересня 2006 року, укладений між ПАТ КБ «Мегабанк» та
ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Мегабанк» 8 227,01 дол. США (65 334 грн 80 коп.) основного боргу за кредитним договором, прострочену заборгованість по відсотках - 658,88 дол. США (5 446 грн 92 коп.), штрафні санкції та пеню - 16 878 грн 39 коп., а всього 87 600 грн 11 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факт виконання свого зобов'язання за кредитним договором в частині передачі відповідачу грошових коштів. Крім того, позивач у справі є неналежним, оскільки за Законом України «Про підприємництво» філії не мають прав юридичної особи.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що факт часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором свідчить про те, що кошти від банку він отримував. Крім того, сам відповідач не заперечує, що власноручно підписував кредитний договір від 14 вересня 2006 року. Крім того, позивач у справі є стороною кредитного договору, а тому є належним позивачем.
Проте повністю погодитися із такими висновками апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Установлено, що 14 вересня 2006 року між Вінницькою філією ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Мегабанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 32 тис. дол. США строком до 13 вересня 2009 року зі сплатою 11 % річних.
У рахунок забезпечення виконання зобов'язання за цим договором, 14 вересня 2006 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір застави майна, згідно якого відповідач передав в заставу належний йому на праві власності автомобіль марки MAN, модель 18.224, д. н. з. НОМЕР_1.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 1.1. договору застави предмет застави залишається у заставодавця з правом володіння, користування, без права розпорядження.
Згідно з п. 2.1.2. договору заставодавець не має права вчиняти будь-які правочини з предметом застави без попереднього письмового дозволу заставодержателя.
Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.
Як убачається із долученої до матеріалів справи відповіді начальника центру ДАІ 0508 від 15 листопада 2013 року ОСОБА_3 6 квітня 2007 року було знято з обліку для реалізації транспортний засіб марки MAN, модель 18.224, д. н. з. НОМЕР_1, за наявності довідки ПАТ КБ «Мегабанк» про повне погашення ОСОБА_3 кредиту (а. с. 123).
У порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на вищезазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з договору застави, належної оцінки доводам відповідача не надав та не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, залишив поза увагою вищенаведену відповідь центру ДАІ та не надав їй оцінку як доказу по справі, не перевірив реєстрацію вилучення запису про обтяження заставленого майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а. с. 57-59, 78-82, 167-169).
За таких обставин рішення апеляційного не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 18 лютого 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: О.В. Закропивний
А.О. Лесько
М.Є. Червинська
В.А. Черненко