Справа №486/1208/14-ц 25.09.2014 25.09.2014 25.09.2014
Провадження №22-ц/784/2562/14 Суддя по 1 інстанції - Падалка В.О.
Категорія 50 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.
Рішення
Іменем України
25 вересня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Шолох З.Л.,
суддів - Данилова О.О., Коломієць В.В.,
при секретарі судового засідання - Свіщук О.В.,
за участю:
- позивачки ОСОБА_2,
- відповідача ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 8 серпня 2014 року у справі
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, пов'язаних з особливими обставинами,
У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на суму 18 252 грн., понесених нею за період з 2011 року по жовтень 2013 року включно на утримання їх сина інваліда 1 групи з дитинства ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (до досягнення сином повноліття).
В обгрунтування позову, позивачка посилалась на те, що ці витрати пов'язані з обстеженням, оперуванням та лікуванням сина за місцем проживання, в Миколаївській обласній дитячій лікарні, а також у спеціалізованих лікарнях м. Харкова та Києва.
Вказувала, що крім виплати аліментів відповідач надавав допомогу, але вона є недостатньою.
Зазначені нею додаткові витрати просила повністю покласти на відповідача, посилаючись на незначний розмір її пенсії, а також душевні страждання, викликані хворобою сина, які вона переносить щоденно.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що він сплачує аліменти на дитину та добровільно приймає участь у всіх витратах на його лікування.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 8 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 1 250 грн. додаткових витрат, понесених на утримання неповнолітньої дитини за період з 2011 року по 2013 рік включно. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, просила його змінити та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що доведеними є лише додаткові витрати позивачки на придбання велотренажера, вартістю 2 550 грн., тому стягнув на користь позивачки ? частку його вартості в сумі 1 250 грн.
Між тим, колегія не може погодитися з усіма висновками суду, оскільки фактичні обставини спору він з'ясував неповно.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначити у твердій грошовій сумі.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 листопада 1990 року по 27 листопада 2002 року.
Від даного шлюбу вони мають двох дітей: доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3, а також сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який також досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4.
На утримання дітей відповідач сплачував аліменти в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), тобто 1/6 частку безпосередньо на сина ОСОБА_5 до досягнення ним повноліття (до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно), а також і добровільно приймав участь у додаткових витратах (а.с. 20 - 23, 66-70).
Рішенням Южноукраїнського міського суду від 21 січня 2014 року, яке набрало законної сили 7 лютого 2014 року, з відповідача на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_5, стягнуто аліменти у розмірі 1/8 частки від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 13 грудня 2013 року і по 1 листопада 2015 року (закінчення строку інвалідності згідно довідки МСЕК) (а.с. 21-22).
Син ОСОБА_5 є інвалідом з дитинства (від народження). Згідно із довідкою Вознесенської МСЕК Миколаївської області йому вперше призначена І група інвалідності (підгрупа "Б") з 1 жовтня 2013 року по 1 листопада 2015 року. Перебуває на постійному диспансерному обліку в лікарні з діагнозом: ДЦП, спастична диплегія, підвивих обох стегон, грудопоясничний сколіоз. В зв'язку з чим він потребує постійного стороннього догляду, який здійснює його мати - позивачка у справі. Крім того, дитина потребувала неодноразового оперативного лікування, щорічного стаціонарного та санаторно-курортного лікування (а.с. 14, 16, 19).
На підтвердження своїх додаткових витрат, пов'язаних із лікуванням та оперуванням сина в період з 5 листопада 2011 року по 31 жовтня 2013 року, позивачка надала згрупований розрахунок таких витрат та докази на їх підтвердження (медичні документи та призначення, чеки на придбання ліків за призначенням, предметів гігієни, продуктів харчування, транспортні витрати тощо ) (а.с. 106).
Із матеріалів справи вбачається, що:
- в період з 20 жовтня по 4 листопада 2011 року син ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні, в зв'язку з проведенням йому операції в ДП «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка м. Харків. Після чого йому рекомендовано 2 місяці постільного режиму з післяопераційним лікуванням (а.с. 26-30).
Позивачка вказувала, що в цей період понесла витрати на лікування сина на загальну суму 15 348 грн., із яких відповідач їй сплатив 11 200 грн. (73% ), про що вона видала йому розписки (а.с. 71-72). Однак, витрати на суму 4 373 грн. їй не компенсовані ( чеки на 3 063 грн. + 1 309,01 грн. = 4 343 грн.).
- в період з 12 листопада 2011 року по 2 червня 2012 року в зв'язку з довготривалим післяопераційним знаходженням дитини на постільному режимі для підтримання його психологічного стану, придбала йому ноутбук, модем, вебкамеру, столик для ноутбука на загальну суму 6 086 грн. (а.с. 32-34);
- за рекомендаціями лікарів 19 липня 2012 року придбала сину велотренажер, вартістю 2 550 грн. (з доставкою) (а.с. 38-39, 107);
- неврологом дитячої поліклініки м. Южноукраїнська, де перебуває дитина на постійному обліку, в 2012 році призначені ліки, які придбані позивачкою на загальну суму 1 479,61 грн. (а.с. 35-37);
- на обстеження дитини в Миколаївській обласній дитячій лікарні з 11 березня по 15 березня 2013 року, витрачено 110 грн. (а.с. 40-43);
- в період стаціонарного перебування та обстеження у міській лікарні № 9 м. Києва з 15 по 26 квітня 2013 року витрачено на проведення аналізів 363 грн. (а.с. 44-45);
- у зв'язку з перебуванням на лікуванні в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» м. Києва в період з 3 по 16 вересня 2013 року витрачено на предмети гігієни, продукти харчування 305,10 грн., із яких придбання продуктів харчування на суму 105,65 грн. (а.с. 51-53);
- у зв'язку з проведенням операції в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» м. Києва в період 17 вересня по 9 жовтня 2013 року на ліки витрачено 105,84 грн. + витрати на продукти харчування 746,22 грн., а всього 852,06 грн. (а.с. 48-50);
- транспортні витрати, пов'язані з поїздкою в м. Вознесенськ (на МСЕК) у жовтні 2013 року, в м. Київ ( двічі 2 вересня та 16 вересня 2013 року) складають 1 927,07 грн. (а.с. 47).
- з 17 вересня по 9 жовтня 2013 року витрачено 206,25 грн. на ліки в зв'язку з лікуванням сина з приводу ОРВІ в поліклініці м. Южноукраїнська (а.с. 54-55).
Загалом ці витрати складають 18 252,09 грн.
Відповідачем підтверджена за цей період його участь у витратах на проведення сину операції в м. Харкові на суму 11 200 грн., що визнає позивачка та підтверджує у своїх розписках (а.с. 71-72), що становить приблизно 70 % від загальних витрат, понесених на ці цілі, тому підстав для компенсації ще 4 373 грн., понесених позивачкою на проведення операції та післяопераційне лікування не вбачається.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на придбання продуктів харчування в лікарні м. Києва по чекам на суму 105,65 грн., а також на суму 746,22 грн., на придбання ліків по чеку на суму 206,25 грн. на лікування ОРВІ в дитячій поліклініці м. Южноукраїнська, придбання ноутбуку, модему, вебкамери, столика для ноутбука на загальну суму 6 086 грн. ( а всього на суму 7 144,12 грн.) також не підлягають включенню до додаткових витрат, оскільки лікування простудного захворювання та придбання промислових товарів і продуктів харчування для дитини є витратами на її утримання. Статтею 185 СК України передбачено стягнення додаткових витрат, обумовлених особливими обставинами, а не додатковим стягненням аліментів.
Інші витрати, в межах заявлених позовних вимог, понесені позивачкою в зазначений нею період, пов'язані саме з лікуванням інвалідності дитини становлять 6 734,97 грн., що підтверджується медичними призначеннями, тому є додатковими витратами, які підлягають відшкодуванню батьком дитини наполовину, тобто в сумі 3 368 грн.
Доводи позивачки в апеляційній скарзі про те, що всі додаткові витрати має відшкодувати відповідач, з урахуванням її щоденних моральних переживань, є необґрунтованими, оскільки відповідач добровільно приймав участь у додаткових витратах на лікування сина ОСОБА_5, продовжує сплачувати аліменти на його утримання на період непрацездатності, має на утриманні двох малолітніх дітей, один із яких перебуває на диспансерному обліку в дитячій поліклініці, а також згідно висновку ВКК сам особисто за станом здоров'я потребує щорічного лікування в стаціонарних умовах (а.с. 73-75).
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі п. 1 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 8 серпня 2014 року змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 368 грн. додаткових витрат, понесених на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 5 листопада 2011 року по 31 жовтня 2013 року.
Рішення суду в частині розподілу судових витрат залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: