Справа №489/3325/14-ц 25.09.2014 25.09.2014 25.09.2014
Провадження №22-ц/784/2541/14 Суддя по 1 інстанції - Рум'янцева Н.О.
Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.
Ухвала
Іменем України
25 вересня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Шолох З.Л.,
суддів - Данилової О.О., Коломієць В.В.,
при секретарі судового засідання - Свіщук О.В.,
за участю:
- представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
- представника відповідача - Банку - Очеретяної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
представника ОСОБА_2
на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 серпня 2014 року про направлення справи за підсудністю за місцем знаходження відповідача у справі
за позовом
ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення відсотків за договором строкового банківського вкладу (депозиту),
встановила:
У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - Банк) про стягнення відсотків за договором строкового банківського вкладу (депозиту), укладеного між нею та відповідачем 20 лютого 2008 року у Центральному відділенні філії ВАТ КБ «Надра» Миколаївського регіонального управління.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 серпня 2014 року вказана цивільна справа передана за підсудністю за місцем знаходження юридичної особи відповідача - до Шевченківського районного суду м. Києва.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на незаконність такої ухвали, просила її скасувати, а справу направити до того ж суду для продовження її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія судів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Направляючи справу за територіальною підсудністю за місцем знаходження юридичної особи відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підсудна Ленінському районному суду м. Миколаєва, на території якого відсутні зареєстровані відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) відповідача, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Колегія погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Випадки альтернативної підсудності, тобто випадки, коли позови можуть пред'являтися до суду за вибором позивача, передбачені статтею 110 ЦПК України.
Зокрема, згідно з ч.7 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.
Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи.
Згідно із ст. ст. 1, 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Як роз'яснено у п. 38 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» територіальна підсудність справи за участю філії або представництва юридичної особи визначається відповідно до вимог частини сьомої статті 110 ЦПК також за їх місцезнаходженням, якщо їм надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи (стаття 95 ЦК ). Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Оскільки філія або представництво юридичної особи діють у межах наданих їм повноважень, то пред'явлення позову за їх місцезнаходженням можливе лише тоді, коли спір випливає саме з їх діяльності.
У разі відсутності у філії або представництва юридичної особи відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з їх діяльністю, позовна заява повертається позивачеві для подання до належного суду (стаття 115 ЦПК) або якщо провадження у справі відкрито - передається судом до належного суду (стаття 116 ЦПК).
Згідно із ст. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.
Тобто, відділення також може бути відокремленим підрозділом банку і може перебувати як на балансі банку, так і на балансі філії.
Положенням про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 вересня 2011 року № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011року за № 1203/19941, у тому числі регламентовано порядок відкриття відокремлених підрозділів банків на території України.
Зокрема, як зазначено у п. 1.2 Розділу IV цього Положення, Банк під час створення відокремлених підрозділів зобов'язаний присвоїти кожному підрозділу внутрішньобанківський реєстраційний код згідно з внутрішньобанківською системою реєстраційної кодифікації. Банк зобов'язаний повідомляти Національний банк про зміни в системі внутрішньобанківської реєстраційної кодифікації філії/відділення, представництва або зміну внутрішньобанківського реєстраційного коду філії/відділення, представництва не менше ніж за 15 робочих днів до часу введення змін.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася з позовом до Банку про стягнення відсотків за договором строкового банківського вкладу (депозиту), укладеного між нею та відповідачем 20 лютого 2008 року у Центральному відділенні філії ВАТ КБ «Надра» Миколаївського регіонального управління м. Миколаєва, тобто за місцем знаходження його відділення.
Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вбачається, що на підставі рішення вищого органу управління Банку 7 березня 2012 року внесено запис про припинення філії ПАТ КБ «Надра» Миколаївське регіональне управління (у Ленінському районі м. Миколаєва , проспект Миру, 46/1) (а.с. 50).
Разом з тим, в матеріалах справи міститься Положення про Відділення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Миколаївське регіональне управління, затверджене протоколом Правління ПАТ «КБ «Надра» від 18 січня 2012 року № 1 (а.с. 60-64). Зі змісту цього Положення вбачається, що на підставі рішення Наглядової Ради Банку (Протокол № 7 від 29 листопада 2011 року) вищезазначена філія реорганізована у відділення Банку за тією ж адресою.
Згідно із Положенням Відділення входить до складу Банку на правах відокремленого підрозділу та здійснює свою діяльність від імені банку та здійснює всі операції у межах отриманих Банком ліцензій (пункти 1.1-1.10; 2.1- 4.1).
Проте, відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи - Банку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відсутні, що підтверджується відповідними витягами станом на 23 вересня 2014 року (а.с. 92, 96 ).
За такого, колегія не вбачає підстав для застосування положень ч. 7 ст. 110 ЦПК України щодо підсудності справ, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи.
Доводи апеляційної скарги про застосування ч. 5 ст. 110 ЦПК України також є необґрунтованими.
Так, відповідно до п. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Із матеріалів справи вбачається, що місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 (а.с.1, 6-7). Зазначення в позовній заяві й місця проживання її представника в м. Миколаєві (для листування), не дає підстав для визначення підсудності за правилами ч.5 ст. 110 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: