29.09.14р. Справа № 904/6325/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м. Нікополь
про стягнення 940 669,17 грн.
Суддя Первушин Ю.Ю.
Представники:
Від позивача: Станішевський І.С., довіреність №14-125 від 13.05.2014 року. представник;
Від відповідача: Перепелка С.В. довіреність №961 від 19.08.2014 року, представник.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" (далі - Відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 782 179, 07 грн., 3% річних у розмірі 72 394, 19 грн., інфляційних втрат у розмірі 86 095, 91 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №094101-11Н від 30.09.2011 року поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, в частині оплати за поставлений газ.
Ухвалою господарського суду від 21.08.2014 року порушено провадження у справі № 904/6325/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2014 року.
У судовому засіданні 15.09.2014 року відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України присутнім сторонам оголошено перерву до 29.09.2014 року.
Представник відповідача у судові засіданні 15.09.2014 року та 29.09.2014 року з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.
У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.09.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -
30.09.11 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі - Первісний кредитор/Постачальник) та Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго» (далі - Відповідач/Покупець) уклали Договір № 094101-11Н поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ у обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього Договору.
Як свідчить з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивач передав у власність Покупцю у листопаді - грудні 2011 року, січні - квітні 2012 року природний газ на загальну суму 5 583 253, 63 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу (а.с. 20-22).
Відповідно до п. 4.1 Договору, остаточний розрахунок за фактично обсяги газу та послуги з його транспортування здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу до 10 - го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач несвоєчасно виконував умови Договору щодо оплати за отриманий природній газ, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед первісним кредитором у розмірі 2 755 069, 84 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року, який підписаний та скріплений печатками підприємств (а.с. 39).
Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2012 року Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровськгаз» та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» (далі - Позивач) уклали договір №62/12 про відступлення права вимоги (а.с. 15-16).
Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору 1 (у редакції, встановленій додатковою угодою №1 від 29.12.2012 року, а.с. 20), первісний Кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника Первісного Кредитора Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання №094101-11Н від 30.09.2011 року у сумі 2 771 115,74 грн., у тому числі: 2 755 069,84 сума основного боргу та інші витрати, що зазначені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2012 року №3/5005/1410/2012 : 3% річних - 1 244,99 грн., пені - 1 608,10 грн. (а.с. 85- 86), а також інші витрати, що зазначені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2012 року №33/5005/3335/2012: 3% річних 7 722,80 грн., пені - 6 100,29 грн. та інфляційних втрат - 2 369,72 грн. (а.с. 82-84).
Відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2012 року №3/5005/1410/2012, спірний період, за який було стягнуто кошти, - листопад-грудень 2011 року.
Відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2012 року №33/5005/3335/2012, спірний період, за який було стягнуто кошти, - січень-лютий 2012 року.
Відповідно до п.1.2 договору відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1 договору, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.
Відповідно до п.2.2 договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1 цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання - передачі з зазначенням переліку переданих документів.
Позивачем до позовної заяви додано копію акту приймання-передачі документів від 22.10.2012, який засвідчує приймання-передачу документів, зазначених в п.2.1 договору про відступлення права вимоги (а.с. 17). Таким чином, право вимоги Первісного кредитора до відповідача вважається переданим Позивачеві 22.10.2012 року.
У відповідності з п.2.3 договору про відступлення права вимоги та ст.516 Цивільного кодексу України, Відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, про що свідчить повідомлення Первісного кредитора від 25.10.12 року № 3671-А/6 (а.с. 19) та вимога Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 14.12.12 року №26/2-220-12 (а.с. 44).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач у позовній заяві стверджує, що після отримання повідомлення про уступку права вимоги Відповідач частково сплатив суму боргу, таким чином, на час розгляду справи основна заборгованість складає 782 179,07 грн., доказів сплати основного боргу у розмірі 782 179,07 грн. Відповідач не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 782 179 грн. 07 коп. підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі вищезазначеної норми закону позивачем було нараховано 3% річних на загальну суму 72 394, 19 грн. та інфляційні втрати на загальну суму 86 095, 91 грн. за період березень - квітень 2012 року (розрахунок - а.с. 10-12) який перевірено господарським судом.
Зважаючи на те, що Відповідачем не своєчасно сплачений борг за отриманий газ, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період березень - квітень 2012 року слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 599 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" (53213, Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, будинок 12А, код ЄДРПОУ 05472525) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у розмірі 782 179, 07 грн., 3% річних у розмірі 72 394, 19 грн., інфляційні втрати у розмірі 86 095, 91 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 813, 38 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 01.10.2014 року.
Суддя Ю.Ю. Первушин