30 вересня 2014 р. справа №5004/2115/11
Суддя господарського суду Волинської області Войціховський В.А., при секретарі судового засідання Потоцькій А.О.,
за участю представників:
від позивача: Ткачук Д.І. - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правового забезпечення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області (дов. №477 від 17.12.2013р.)
від відповідачів: ОСОБА_2 - адвокат, представник ПрАТ "Волиньтурист" (дов. №222/1.6а від 05.09.2014р.), Цвид М.В. - світязький сільський голова
в судовому засіданні взяли участь: Тарасюк Т.В. - старший прокурор відділу прокуратури Волинської області (посвідчення №022411 від 04.11.2013р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ
до відповідачів:
1- Світязької сільської ради, с. Світязь Шацького району
2 - Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", м. Київ
3 - Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист", м. Луцьк
4 - Виконавчого комітету Світязької сільської ради, с. Світязь Шацького району
треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
Пансіонат "Шацькі озера", с. Світязь Шацького району
Федерація професійних спілок України, м. Київ
про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради від 29.01.2001р. №4 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", визнання недійсним та скасування державної реєстрації Свідоцтва про право власності, визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера".
Суть спору: прокурор Волинської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів: Світязької сільської ради; Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"; Волинського обласного Закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Волиньтурист" третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: пансіонату "Шацькі озера" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради від 29.01.2001р. №4 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", визнання недійсним та скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності, визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера".
Заявлені позовні вимоги позивач та прокурор підтверджує: рішенням виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району №4 від 29.01.2001р.; Законом України «Про підприємства установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»; постановою ВРУ від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР розташовані на території України»; постановою ВРУ від 04.02.1994р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»; Законом України «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України»; свідоцтвом про право власності на будівлі та споруди пансіонату «Шацькі озера» від 08.07.2009р. за №23238340; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»; довідкою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»; довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»; довідкою про включення до ЄДРПОУ Світязької сільської ради; витягом про включення до ЄДРПОУ виконкому Світязької сільської ради; матеріалами перевірки проведеної прокуратурою Волинської області; витягом рішення сільради від 29.01.2001р. №4; висновком щодо експертної (оціночної ) вартості об'єктів нерухомого майна; інвентаризаційною справою на об'єкт нерухомого майна пансіонату «Шацькі озера»; листом з рішенням виконкому Світязької сільської ради №89 від 31.08.2011р.
Дана справа неодноразово переглядалась у Вищому господарському суді України та постановами:
- від 09.01.2013р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. та рішення господарського суду Волинської області від 16.11.2011р. у справі №5004/2115/11 було скасовано та передано матеріали зазначеної справи на новий розгляд до господарського суду Волинської області, оскільки суди попередніх інстанцій не з'ясували наявність речового права відповідачів на спірне майно та не встановили його правовий режим. Також висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, оскільки не ґрунтується на матеріалах справи та досліджених судом доказах, зроблений виключно на аналізі суб'єкта права власності без дослідження самого об'єкта, без встановлення часу та обставин створення спірного майна, його існування та приналежності за часів СРСР.
- від 16.07.2014р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2014р. та рішення господарського суду Волинської області від 13.01.2014р. у справі №5004/2115/11 було скасовано та передано матеріали зазначеної справи на новий розгляд до господарського суду Волинської області, оскільки суди попередніх інстанцій посилаються лише на законодавство України з часів незалежності, судами, всупереч вказівкам викладеним в постанові ВГСУ від 09.01.2013р. не досліджено самого об'єкту та не встановлено часу та обставин створення спірного майна, його існування та приналежності за часів СРСР. Щодо висновку господарських судів першої та апеляційної інстанції про застосування строків позовної давності, касаційна інстанція вважає, що здійсненний без належного з'ясування початку часу перебігу позовної давності, оскільки звертаючись з позовом до суду заступник прокурора Рівненської області вказував на те, що про порушення прав держави стало відомо під час здійснення перевірки 2001р. матеріалів та документів на підставі яких спірні будівлі та споруди пансіонату «Шацькі озера» вибули з державної власності.
Ухвалою господарського суду від 01.08.2014р. справу прийнято на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи прокурор на виконання вимог суду подав письмові пояснення за вх..№01-29/9264/14 від 30.09.2014р. в яких додатково аргументує підставність заявленого позову, зокрема посилаючись на таке. Прокуратурою області проведено перевірку за дорученням Генеральної прокуратури України за № 07/2/1-20278-11 від 16.08.2011р. по додержанню вимог чинного законодавства щодо використання державного майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України та створених нею суб'єктів господарювання. В ході перевірки встановлено, що керівництво роботою в галузі туризму постановою ЦВК СРСР від 17.04.1936 «Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій» було покладено на ВЦРПС та його організації. Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. На підставі постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 «Про захист суверенних прав власності Української РСР» на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна. За доводами прокурора зі змісту наведених положень законодавчих актів вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала Рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним. Звертає увагу суду на те, що зазначене майно, яке надалі при створенні ЗАТ «Укрпрофтур» було передано до статутного фонду цього товариства, залишилося державним, тому воно відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» не набуло на нього права власності. Така сама правова позиція щодо необхідності та правомірності застосування при розгляді справ такої категорії наведених вище положень законодавства зазначена у судовій практиці Верховного Суду України щодо вирішення подібних спорів з приводу визначення форми власності майна, переданого у відання профспілковим організаціям колишнього СРСР (постанови Верховного Суду України від 18.11.2008 у справі № 3-30/475-05- 11719; від 16.09.2008 у справі №38/303; від 16.09.2014 у справі № 51/227). Таким чином, за доводами прокурора, ЗАТ «Укрпрофтур» отримало спірне нерухоме майно - пансіонат «Шацькі озера» в урочищі «Гушово» Світязької сільської ради, Шацького району лише у відання, а тому не стало його власником. Прокурор в поясненнях та в судовому засіданні стверджує, що держава є єдиним власником майна, а рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради № 4 від 29.01.2001 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" є незаконним та державна реєстрація свідоцтва про право власності за № 23238340 від 08.07.2009 недійсною.
30.09.2014р. через канцелярію суду за вх.№01-29/9263/14 сільський голова Світязької сільської ради М.В. Цвид подав письмові пояснення в яких вказав, що даний позов підтримує та просить суд його задоволити.
29.09.2014р.через канцелярію суду за вх.№01-29/9202/14 представник Федерації професійних спілок України подав заперечення на позовну заяву в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю.
На виконання вимог ухвали суду від 18.09.2014р. представник Федерації професійних спілок України подав заперечення на позовну заяву за вх.№ 01-29/9202/14 від 29.09.2014р. в якому вказує, що до повноважень ВЦРПС у сфері туризму відносилось керівництво підпорядкованими профспілкам організаціями, що займались відпочинком трудящих, туристсько-екскурсійною роботою. В кожній з республік існувала власна профспілкова громадська організація, яка мала республіканський статус. Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях координувала діяльність профспілок УРСР з розвитку та туризму. Загальносоюзний статус мали лише професійні спілки СРСР та органи їх управління. Профспілки УРСР мали республіканський статус та не відносилися до загальносоюзних громадських організацій.
Крім того, XV з'їзд профспілок України, що відбувся в жовтні 1990 року і за рішенням делегатів був перетворений в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР. Це означало вихід із складу профспілок СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР ще за 10 місяців до проголошення незалежності України. В подальшому Федерація незалежних профспілок України була перейменована на Федерацію профспілок України .Таким чином, твердження прокурора та позивача про те, що спірне майно на час проголошення незалежності України було власністю загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР, а тому відноситься до державної власності не відповідає дійсності.
Зазначає, що 04.10.1991р. Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України було укладено установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму та екскурсіям - АТ "Укрпрофтур", затверджено статут цієї ради, який зареєстрований Київським міськвиконкомом 28.10.1991р., до статутного фонду - створеного АТ "Укрпрофтур" був переданий, в числі іншого майна і майно пансіонату "Шацькі озера". Діючим в УРСР законодавством, зокрема ст.87, 89 ЦК УРСР, 1963р.,ст. 10 Конституції УРСР 1978р., профспілкова власність була визнана на рівні з державною (загальнонародною) та захищалася законом. Статтею 20 Закону СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" встановлено, що профспілки та їх органи відповідно до законодавства володіють, користуються і розпоряджаються майном та коштами, що належать їм на правах власності.
Також звертає увагу суду й на правомірність створення ЗАТ Укрпрофтур", до статутного фонду якого внесено майно засновників - Федерації профспілок України та Фонду соціального страхування України. Зокрема, рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі № 138/7 за позовом ФДМУ до Федерації профспілок України, Фонду соцстрахування та АТ "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчих документів, у задоволенні позову було відмовлено. Встановлені у зазначеному судовому акті факти за приписами ст.35 ГПК України не потребують доказування. Поряд з цим, як слідує з постанови Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та Акціонерного товариства "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчих документів "Укрпрофтур", майно Української республіканської ради по туризму та екскурсіях, як української профспілки, не відносилось до майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, відповідно, не підлягало вилученню на користь держави у відповідності до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України" та від 04.02.1994р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР".
Також вказує, що Українське АТ по туризму та екскурсіям "Укрпрофтур" не було організацією союзного підпорядкування, в зв'язку з чим його майно не набуло статусу загальнодержавного, а тому на нього не можуть поширюватися норми права, на які посилається прокурор, обґрунтовуючи підстави позову. Разом з тим, в жовтні 1998 року, відповідно до установчого договору про створення Волинського обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" йому як статутний внесок передано до статутного фонду майно загальною балансовою вартістю 12 353 тис.грн., у тому числі й пансіонат "Шацькі озера" у с. Світязь Шацького району Волинської області.
Щодо застосування строку позовної давності вказує, що Фонду державного майна України було відомо про факт передачі Федерацією профспілок України до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур» майна, в тому числі й спірного об'єкту, в якості вкладу з 20.01.1997р. (з моменту прийняття рішення у справі №138/7). За таких обставин вважає, що перебіг позовної давності за позовними вимогами щодо визначення режиму власності на спірний об'єкт в порядку статті 71 Цивільного кодексу УРСР сплив 20.01.2000р. Зазначає, що в даному випадку повинна доводитись поважність причини пропуску строку давності саме позивачем -ФДМУ України, а не прокуратурою. Просить суд відмовити в даному позові, як безпідставно заявленому та недоведеному належними та допустимими доказами.
Представник відповідача - ПрАТ «Волиньтурист» в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та недоведеними з підстав викладених у письмових поясненнях, які були наданні суду в процесі розгляду даної справи.
Відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Укрпрофтур" із супровідним листом від 25.09.2014р. №600 до матеріалів справи було долучено витребувані судом документи та матеріали, а саме посвідчені копії постанови Президії Ради всезагальної конфедерації Професійних спілок СРСР від 18.11.1990р. №2-1а, договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990р., постанови Президії Ради Федерації професійних спілок України від 23.08.1991р. №П-7-7 із додатками,установчого договору про створення АТ "Укрпрофтур" від 04.10.1991р., постанов Президії Ради Федерації професійних спілок України від 09.10.1991р. №П-9-5г та від 22.11.1991р. №П-11-9, Статуту українського Акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Пансіонат "Шацькі озера" витребуваних судом письмових пояснень та документів суду не надала, уповноваженого представника в засідання суду не направила.
Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
Беручи до уваги викладені у постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2014р. вказівки, а саме щодо всебічного і повного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язки сторін, доводів на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надання належної правової оцінки правовідносинам, що склалися між сторонами з часів створення спірного майна, та вирішення спору у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд виходить з наступного:
Прокуратурою Волинської області за дорученням Генеральної прокуратури України за №07/2/1-20278-11 від 16.08.2011р. проведено перевірку по додержанню вимог чинного законодавства щодо використання державного майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України та створених нею суб'єктів господарювання.
В ході перевірки встановлено, що керівництво роботою в галузі туризму постановою ЦВК СРСР від 17.04.1936 р. "Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій" було покладено на ВЦРПС та його організації, що стало підставою для створення мережі туристсько-екскурсійних закладів профспілок, які в Українській РСР перебували в складі Української республіканської ради по туризму і екскурсіях, підпорядкованої Укрпрофраді згідно постанови президії ВЦРПС від 27.11.1959 "Про поліпшення керівництва розвитком туризму у профспілках".
Постановою Президії Ради Федерацій незалежних профспілок України №11-7-7 від 23.08.1991р. зі змінами 09.10.1991 р. перетворено Українську республіканську раду по туризму та екскурсіях в Акціонерне товариство "Укрпрофтур".
04.10.1991р. Рада Федерацій незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України уклали установчий договір про створення на базі туристсько-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях акціонерного товариства "Укрпрофтур" і затвердили його статут.
На час створення Рада Федерацій незалежних профспілок передала до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофтур" основні фонди і оборотні засоби туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України на суму 381206 тис. руб., а Фонд соціального страхування - 10 млн. руб.
Крім того встановлено, що на виконання постанови Президії Федерації Профспілок України № П-23-4 від 4 жовтня 1995 року "Про затвердження Концепції вдосконалення структури управління загальнопрофспілковим майном Федерації Профспілок України", постанови Ради акціонерного товариства "Укрпрофтур"від 24 листопада 1995 року, протоколу №20 "Про затвердження Положення про порядок акціонування дочірніх підприємств АТ "Укрпрофтур", з метою поліпшення використання матеріальної бази профспілкового туризму створено Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Волиньтурист"(протокол №30/3 від 24.06.1998р.)
Відповідно до статуту ЗАТ "Волиньтурист" та протоколу №7/2 від 24.06.1998р. вказане товариство засноване шляхом реорганізації Волинського обласного дочірнього підприємства "Волиньтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".
Також, як вбачається з статуту Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист", товариство створене відповідно до установчого договору від 01.10.1998 року та є правонаступником Волинського обласного дочірнього підприємства "Волиньтурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".
Крім того, як встановлено з матеріалів справи та матеріалів перевірки, товариство засноване на власності ЗАТ "Укрпрофтур". Для забезпечення діяльності, підприємство ЗАТ "Укрпрофтур", передало у повне господарське відання майно (акт передачі у власність Волинському обласному Закритому акціонерному товариству по туризму і екскурсіях "Волиньтурист" майна та будівель від 29.10.1998р. за №507), балансова вартість якого складала 12 353 500 грн. і до якого належав пансіонат "Шацькі озера"в урочищі "Гушово"Світязької сільської ради, Шацького району. Згідно Статуту, забезпечуючи повне господарське відання, ЗАТ "Волиньтурист"володіє, користується і розпоряджається майном у відповідності із цілями і задачами, встановленими Статутом ЗАТ "Укрпрофтур"та Статутом ЗАТ "Волиньтурист".
З матеріалів справи встановлено, що в січні 2001 року керівництво ЗАТ "Волиньтурист" звернулося із листом до виконкому Світязької сільської ради про визнання права власності на приміщення пансіонату "Шацькі озера".
Вказаний лист був розглянутий виконавчим комітетом Світязької сільської ради 29.01.2001 року.
29.01.2001р. виконавчим комітетом Світязької сільської ради винесеного рішення за №4 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", відповідно до якого вирішено оформити право власності за Волинським обласним Закритим акціонерним товариством по туризму і екскурсіях "Волиньтурист".
На підставі вказаного рішення ЗАТ "Волиньтурист" 06.03.2001 видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера", яке зареєстроване у електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.07.2009р. за №23238340.
29.01.2001р. виконавчим комітетом Світязької сільської ради винесене рішення № 4 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", відповідно до якого оформлено право власності на майно пансіонату "Шацькі озера" за Волинським обласним Закритим акціонерним товариством по туризму і екскурсіях "Волиньтурист". На підставі вказаного рішення 06.03.2001 видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера".(а.с. 20, 26 том 1)
Відповідно до даних інвентаризаційної справи до будівель та споруд пансіонату "Шацькі озера" входять:
- головний корпус (А-1) заг. пл. 881,2 кв.м.;
- клуб - їдальня (В-2) заг. пл. 2213,8 кв.м.;
- корпус №1 (К-2) заг. пл. 869 кв.м.;
- корпус №2 (З-2) заг. пл. 956 кв.м.;
- корпус №3 (Г-3) заг. пл. 3159,2 кв.м.;
- корпус №4 (Б-2) заг. пл. 262,9 кв.м.;
- корпус №5 (Ж-3) заг. пл. 659,3 кв.м.;
- корпус №6 (Е-3) заг. пл. 643,4 кв.м.;
- корпус №7 (Д-3), заг. пл. 666,3 кв.м.
Отже, вказане майно відповідач-3 отримав як внесок до статутного капіталу ЗАТ "Укрпрофтур" у повне господарське відання (акт передачі у власність Волинському обласному Закритому акціонерному товариству по туризму і екскурсіях "Волиньтурист" майна та будівель від 29.10.1998 за № 507).
Зі змісту ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» слідує, що майно передане товариству у власність, як вклад до статутного фонду набуває статусу майна товариства, яке є його єдиним власником.
Верховний Суд України у висновках викладених у листі від 01.02.2014р. надав оцінку правового режиму майна та грошових коштів, які вносяться учасниками товариства до статутного фонду, зокрема зазначивши таке. З моменту внесення грошових коштів (майна) до статутного капіталу господарського товариства вони є власність самого товариства, при цьому зазначене майно втрачає ознаки об'єкта права власності до якого він попередньо належав.
Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.02.2014р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».
Отже, як слідує з матеріалів справи спірний об'єкт нерухомого майна пансіонат «Шацькі озера» увійшов до статутного фонду АТ «Укрпрофтур», а пізніше ЗАТ «Волиньтурист» та набув статусу майна акціонерного товариства «Волиньтурист». При цьому втративши ознаки об'єкта права власності до якого він попередньо міг належати.
Правомірність створення АТ «Укрпрофтур» та формування його статутного фонду було предметом судового розгляду у справі № 138/7 рішення у якій набрало законної сили 20.01.1997р. Зокрема, постановою Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у даній справі за позовом ФДМУ до Федерації профспілок України, Фонду соцстрахування та АТ "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчих документів, у задоволенні позову було відмовлено.
Поряд з цим, як слідує з постанови, майно Української республіканської ради по туризму та екскурсіях, як української профспілки, не відносилось до майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, відповідно, не підлягало вилученню на користь держави у відповідності до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України" та від 04.02.1994р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР".
Крім того судом встановлено, що Українське АТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" не було організацією союзного підпорядкування, в зв'язку з чим його майно не набуло статусу загальнодержавного, отже на нього не можуть поширюватися норми права, на які посилається прокурор, обґрунтовуючи підстави позову.
Встановлені у зазначеному судовому акті факти за приписами ст. 35 ГПК України не потребують доказування.
Отже, за результатами судового розгляду щодо дійсних прав і обов'язків сторін, доводів на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надання належної правової оцінки правовідносинам, що склалися між сторонами з часів створення спірного майна доводи прокурора про те, що нерухоме майно пансіонат «Шацькі озера» має ознаки об'єкта державної власності спростовується доказами, фактичними обставинами справи та нормами законодавства України, яке регулювало та визначає за діючими нормативними актами його правовий режим.
А відтак має місце встановлення обставин правомірності визнання права власності виконавчим комітетом Світязької сільської ради рішенням № 4 від 29.01.2001р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", відповідно до якого право власності на майно пансіонату "Шацькі озера" оформлено за Волинським обласним Закритим акціонерним товариством по туризму і екскурсіях "Волиньтурист" та в подальшому видачі свідоцтва про право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера".
Щодо не поширення нормативно-правових актів на які посилається прокуратура та позивач, а саме Постанови Верховної Ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 року, Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадський організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994 року на профспілкове майно й спірний об'єкт зокрема, слід зазначити таке.
До повноважень ВЦРПС у сфері туризму відносилось керівництво підпорядкованими профспілкам організаціями, що займались відпочинком трудящих, туристсько-екскурсійною роботою. В кожній з республік існувала власна профспілкова громадська організація, яка мала республіканський статус. Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях координувала діяльність профспілок УРСР з розвитку та туризму. Загальносоюзний статус мали лише професійні спілки СРСР та органи їх управління. Профспілки УРСР мали республіканський статус та не відносилися до загальносоюзних громадських організацій.
Крім того, XV з'їзд профспілок України, що відбувся в жовтні 1990 року і за рішенням делегатів був перетворений в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР. Це означало вихід із складу профспілок СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР ще за 10 місяців до проголошення незалежності України. В подальшому Федерація незалежних профспілок України була перейменована на Федерацію профспілок України .Таким чином, твердження прокурора та позивача про те, що спірне майно на час проголошення незалежності У країни було власністю загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР, а тому відноситься до державної власності не відповідає дійсності.
Відповідно до діючого в УРСР законодавства, зокрема ст.87, 89 ЦК УРСР, 1963р.,ст. 10 Конституції УРСР 1978р., профспілкова власність була визнана на рівні з державною (загальнонародною) та захищалася законом. Статтею 20 Закону СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" встановлено, що профспілки та їх органи відповідно до законодавства володіють, користуються і розпоряджаються майном та коштами, що належать їм на правах власності.
У застосуванні строку позовної давності суд відмовляє з наступних підстав.
Відповідно до п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.
Така правова позиція врегульована зокрема і рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99.
Таким чином, повноваження прокурора щодо строку позовної давності, повинні відповідати правам, які має позивач - Фонд державного майна України.
ФДМ України у 1996р. був ініційований позов про визнання недійсними установчих документів створеного ЗАТ "Укрпрофтур", підставою позовних вимог при цьому було те, що засновником, а саме, федерацією профспілок, до статутного фонду створеного ЗАТ було передане державне майно, яке не належало профспілкам. Отже, наявні в матеріалах вказаної судової справи докази свідчать про те, що Фонду державного майна України було відомо про факт передачі Федерацією профспілок України до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур» майна, в тому числі й спірного об'єкту, в якості вкладу з 20.01.1997р.
За таких обставин судом встановлено, що перебіг позовної давності за позовними вимогами щодо визначення режиму власності на спірний об'єкт почався з 20.01.1997р. і, в порядку статті 71 Цивільного кодексу УРСР, сплив 20.01.2000р. І в даному випадку поважність причини пропуску строку позовної давності повинна доводитись саме позивачем -ФДМУ України, а не прокурором.
Водночас, якщо при розгляді справи по суті є достатньо правових підстав для відмови в задоволенні позову в зв'язку з його недоведеністю, то у разі не наведення суду поважності причин пропуску строку позовної давності та не встановлення судом, у позові слід відмовляти за його недоведеністю, необґрунтованістю підстав вимог. При цьому положення Закону про відмову в позові за пропуском строку позовної давності судом не застосовуються.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в позові.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
вирішив:
В позові відмовити.
Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
Суддя В.А. Войціховський
Повне рішення
складено
02.10.2014р.