29.09.14р. Справа № 904/6336/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м. Нікополь
про стягнення 1 055 138,94 грн.
Суддя Первушин Ю.Ю.
Представники:
Від позивача: Станішевський І.С., довіреність №14-125 від 13.05.2014 року, представник;
Від відповідача: Перепелка С.В., довіреність №961 від 19.08.2014 року, представник.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" (далі - Відповідач) про стягнення 3% річних у розмірі 248 317, 53 грн., інфляційних втрат у розмірі 806 821, 41 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №05/47-БО-12 від 07.02.2012 року купівлі - продажу природного газу, в частині оплати за поставлений газ.
Ухвалою господарського суду від 21.08.2014 року порушено провадження у справі № 904/6336/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2014 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.09.2014 року надав відзив на позовну заяву № 1067 від 11.09.2014 року (а.с. 49-50) в якому зазначив, що невиконання зобов'язання за рішеннями виникло в зв'язку з скрутним фінансовим станом підприємства, дані виплати не здійснювались в повному обсязі, прострочення виконання виникло по причині відсутності коштів, а саме: значна частина майна підприємства знаходиться у податковій заставі, і унеможливлює оформлення банківського кредиту; накладеним арештом на всі грошові кошти які містяться на рахунках підлягають примусовому стягненню.
У судовому засіданні 15.09.2014 року відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України присутнім сторонам оголошено перерву до 29.09.2014 року.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.
У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.09.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -
07.02.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач/Продавець) та Нікопольським комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго" (далі - Відповідач/Покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №05/47-БО-12 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язався поставити Покупцеві імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього Договору.
Як свідчить з матеріалів справи, Позивач передав у власність Покупцю протягом лютого - квітня 2012 року імпортований природний газ на загальну суму 7 478 209, 40 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу (а.с. 20-22).
Відповідно до п. 4.1 Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 - го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як зазначає Позивач у позовній заяві, Відповідач несвоєчасно виконував умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, на підставі чого, Позивачем до сплати Відповідачу нараховано (розрахунок а.с. 9):
- 3% річних у розмірі 248 317, 53 грн. за період з 14.03.2012 року по 17.05.2013 року;
- інфляційні витрати у розмірі 806 821, 41 коп. за період з червня 2013 року по травень 2014 року.
Таким чином Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні витрати у розмірі 806 821, 41 коп. та 3% річних у розмірі 248 317, 53 грн.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на те, що Відповідачем не своєчасно сплачений борг за отриманий газ, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 14.03.2012 року по 17.05.2013 року та інфляційних витрат за період червень 2013 року по травень 2014 року, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 509, 599 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" (53213, Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, будинок 12А, код ЄДРПОУ 05472525) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних у розмірі 248 317, 53 грн., інфляційні втрати у розмірі 806 821, 41 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 102, 78 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 30.09.2014 року.
Суддя Ю.Ю. Первушин