23 вересня 2014 року Справа № 6058/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області на постанову Жидачівського районного суду від 07.12.2009 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про визнання дій неправомірними, зобов'язати нарахувати та виплатити їм пенсії з урахуванням підвищення пенсій як дитині війни, -
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. на протязі березня-серпня 2009 року звернулися до суду з адміністративними позовами до Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити їм пенсії з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком за 2006- 2008 роки.
У відповідності з ст.116 КАСУ для спільного розгляду і вирішення дані адміністративні справи за однорідними позовними заявами різних позивачів до одного відповідача ухвалою суду об»єднані в одне провадження.
Позовні вимоги мотивують тим, що їм призначено та вони отримують пенсію за віком. Крім того, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають статус дітей війни та в силу ч.І ст.6 цього Закону мають право на підвищення пенсії на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області не виконує вимог Закону, відмовляє їм у підвищенні пенсії, а тому просять суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2008 року та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити їм пенсію з врахуванням підвищення до пенсії на ЗО % розміру мінімальної пенсії за віком за 2006-. 2008 роки.
Постановою Жидачівського районного суду від 07.12.2009 року позовну заяву задоволено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.
Просить скасувати постанову Жидачівського районного суду від 07.12.2009 року та відмовити у задоволенні позову.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснило підвищення пенсій позивачам, які мають статус дітей війни із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у підвищеному розмірі, який складає 30% мінімальної пенсії за віком, чим порушило права позивачів, визначені Конституцією України та вказаним Законом.
Оскільки з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року дію норми, яка визначала право позивачів на зазначене підвищення пенсії, було зупинено, тому дії відповідача у вказаний період не суперечили вимогам закону.
Задовольняючи у позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з'ясувавши обставини, на які сторони покликалися як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Законом України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Всі позивачі народились до 02.09.1945 року та на цей час їм було менше 18 років, а тому мають статус дітей війни, епенсіонерами за віком та отримують пенсію.
Частиною 1 статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 1 розділу ІУ Прикінцеві положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни», цей закон набирає чинності з 01 січня 2006 року.
Частиною 2 статті 8 Конституції України встановлено, що закони України повинні прийматись виключно на основі Конституції України та відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції У країни встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними].
Таким чином, із 01.01.2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи вищевказане положення Конституції України щодо дії нормативно правових актів в часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18.11.2004 року поновили свою дію з 22.05.2008 року.
Тобто, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30% мінімальної пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Відповідно до ст.99 КАСУ для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Ст.100 цього Кодексу передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін.
Позивачами заявлені вимоги про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити їм пенсії з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки кожному.
Вимоги позивачів про поновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити їм пенсії з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком за період 2006-2007 років не підлягають задоволенню, оскільки їх покликання, як на причини пропуску строку, на відсутність доступу до видань Конституційного суду України, а також сподівання на добровільне врегулювання спору, суд не може визнати поважними причини пропуску строку, оскільки такі покликання є голослівними і на відмові у позові за пропуском строку звернення до суду наполягає відповідач.
Таким чином, враховуючи приписи ч.2 ст.152 Конституції України перерахунок пенсії позивачам слід здійснювати за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області без задоволення.
Постанову Жидачівського районного суду від 07.12.2009 року по справі № 2-а-102/2009 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : Я.С. Попко
Р.Б. Хобор