16 вересня 2014 року Справа № 4574/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.03.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця, з врахуванням сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових потреб, повернення заборгованості в частині недорахованої пенсії з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, соціально-побутових потреб при чергових перерахунках пенсії, -
У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця, з врахуванням сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових потреб, повернення заборгованості в частині недорахованої пенсії з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, соціально-побутових потреб при чергових перерахунках пенсії
Позовні вимоги мотивує тим, що отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Вона 12.05.2011р. звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із заявою про перерахунок пенсії як державному службовцю відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Надала всі необхідні документи, в тому числі довідки про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак, відповідачем при перерахунку пенсії не включено до складу її заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та на матеріально-побутові потреби, внаслідок чого пенсія виплачується в меншому розмірі, ніж повинна бути.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.03.2014 року позов було задоволено частково.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач та позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційних скаргах апелянти зазначають, що не погоджуються з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.
Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.03.2014 року та відмовити у задоволенні позову.
ОСОБА_1 просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.03.2014 року та задовольнити позов у повному обсязі.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що публічно-правовий спір між сторонами виник з приводу того, що відповідач при розрахунку пенсії до складу заробітної плати позивачки не включив матеріальної допомоги на оздоровлення та на матеріально-побутові потреби.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, була звільнена з роботи 12.05.2011р. згідно до наказу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №36-0 від 12.05.2011р. за станом здоров'я. З 13.05.2011р. їй була призначена пенсія державного службовця, а 12.02.2014р. вернулася до відповідача з проханням провести перерахунок розміру пенсії відповідно до ЗУ Про державну службу». Вказана обставина сторонами не оспорюється, тому з урахуванням положення ч. З ст. 72 КАС України не потребувала доказування в судовому засіданні першої інстанції.
Однак, відповідачем при розрахунку пенсії не включено до складу її заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та на матеріально-побутові потреби, внаслідок чого пенсія виплачується в меншому розмірі, ніж повинна бути.
Задовольняючи у позовних вимогах частково у справі, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок іа загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про державну службу», Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за' високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» передбачено виплату державним службовцям допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки.
У ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану роботу. Ст. 2 даного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить - основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
З копій наказів Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську від 26.06.2009 року, 30.10.2009 року, 29.04.2010 року, 29.09.2010 року, 29.04.2011, 29.05.2011р.. (а.с.24-35) вбачається, що позивачці у вказані вище відповідно до наказів місяці виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань. На суми проведено нарахування та утримання страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом статті 37 Закону № 3723 пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 вищевказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону № 3723 передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 1788 до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.05.2013 року в справі № 21-125а13, в якій визначено, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Щодо вимоги позивачки про врахування усіх видів оплати праці, на які нараховується збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, включаючи суми матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, як складові заробітної плати з якої проводиться нарахування пенсії позивачці, при виникненні права на черговий перерахунок пенсії відповідно до чинного законодавства України, то в задоволенні такої слід відмовити, оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів. Право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушене чи ні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську - залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.03.2014 року по справі № 344/2709/14-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : Я.С. Попко
Р.Б. Хобор
Повний текст виготовлено 22.09.2014 р.