Справа № 343/3744/13-к
Провадження № 11/779/123/2014
Категорія ч.1 ст.364 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
19 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляцією обвинуваченої ОСОБА_6 , на постанову Долинського районного суду від 18 червня 2014 року, -
Вказаною постановою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України (далі КК), повернуто прокурору Долинської міжрайонної прокуратури для організації проведення додаткового розслідування.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_7 обвинувачується тому, що вона, будучи секретарем Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області в період з 21травня 2006 року по 04 вересня 2008 року, тобто будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, зловживаючи своїм службовим становищем, тобто умисно, в інтересах третіх осіб, а саме ОСОБА_8 , використала своє службове становище, всупереч інтересам служби, в зв'язку із внесенням Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 27 грудня 2007 року №107-VI змін до Земельного кодексу України, яким з 01 січня 2008 року передбачалося набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, виключно на аукціонах, за попередньою змовою з сільським головою с.Княжолука, Долинського району ОСОБА_9 , підробила ряд документів, а саме: підготувала завідомо неправдиве рішення сільради від 14 грудня 2007 року №196/12/207 про надання дозволу підприємцю ОСОБА_8 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,08 га та передачу в оренду зазначеної ділянки на час виготовлення правовстановлюючих документів; протокол засідання сесії сільської ради від 14 грудня 2007 року, в який внесла завідомо неправдиві дані про те, що розглядалася заява ОСОБА_8 та приймалось по ній рішення; протокол засідання сесії сільської ради від 17 січня 2008 року, з якого виключила дані про розгляд заяви ОСОБА_8 . Окрім цього, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, в січні 2008 року в приміщенні Княжолуцької сільської ради внесла в журнал реєстрації заяв та звернень громадян с.Княжолука, завідомо неправдиві дані про те, що заява ОСОБА_8 поступила в Княжолуцьку сільську раду 10 грудня 2007 року.
Як зазначено у постанові судді, під час нового судового розгляду по даній кримінальній справі вживалися всі необхідні та передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, в тому числі, на виконання вимог ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2012 року, викликались та допитувались свідки, виносилась постанова про їх примусовий привід, оглядались матеріали кримінальної справи та речові докази.
Окрім цього, 08 травня 2014 року цим же судом винесена постанова в порядку ст.315-1 КПК. Однак, суд першої інстанції дійшов висновку, що орган досудового розслідування не вичерпав всіх можливостей для одержання додаткових доказів та не в повному обсязі виконав вимоги згаданої постанови, і поверхово та однобічно дослідив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Така неповнота та неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, і за наявності суперечностей, встановлених в судовому засіданні, коли вони стосуються істотних обставин справи, суд не зміг дати їм однозначної оцінки.
З урахуванням цього, суд повважав за необхідне повернути дану кримінальну справу на додаткове розслідування, в ході якого зобов'язав орган досудового розслідування виконати вимоги постанови Долинського районного суду від 08 травня 2014 року.
Не погодившись із постановою суду, обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляцію, в якій покликається на свою невинуватість у скоєнні інкримінованих їй злочинів, так як ні на досудовому слідстві, ні в суді першої інстанції не здобуто доказів її причетності до їх вчинення, а тому постанову про повернення справи на додаткове розслідування вважає незаконною.
Просить постанову суду скасувати та повернути справу на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
У своєму запереченні на апеляцію ОСОБА_6 , прокурор зазначає, що постанова про направлення справи на додаткове розслідування винесена законно та обґрунтовано, оскільки орган досудового слідства належним чином не виконав судове доручення, а саме не перевірено з дотриманням вимог ст.22 КПК доводів підсудної щодо її непричетності до скоєння інкримінованих їй злочинів.
Просить апеляцію ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову суду - без зміни.
Заслухавши доповідь судді ОСОБА_2 , пояснення апелянтки ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляцію, просить постанову скасувати та повернути справу щодо неї на новий судовий розгляд; пояснення прокурора ОСОБА_5 , який заперечив проти апеляції ОСОБА_6 , постанову просить залишити без змін; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а постанову суду - без зміни, виходячи з наступного.
Вимогами ст.323 КПК в редакції 1960 року передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Цим же вимогам закону повинні відповідати і постави суду.
У відповідності до ч.7 ст.374 КПК, вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
Згідно вимог ст.281 КПК, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Відповідно до змісту п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11 лютого 2005 року №2, повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження, всупереч вимогам ст.ст.22, 64 КПК, не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи, не витребувані й не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, тощо).
Вказаних вимог закону суд першої інстанції при ухваленні постанови дотримався в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2012 року, було скасовано вирок цього ж суду від 30 грудня 2011 року відносно ОСОБА_6 , а справу направлено на новий судовий розгляд, оскільки суд першої інстанції постановив вирок без належного та послідовного обгрунтвання своїх висновків як щодо встановлених обставин справи, так і щодо оцінки наявних по справі доказів, зокрема показань свідків, а також допустив ряд процесуальних порушень, які не можливо усунути під час апеляційного розгляду (Т.3, а.с.134-138).
Окрім цього, ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2013 року скасовано вирок Долинського районного суду від 17 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_6 , а справу направлено на новий судовий розгляд. Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції не виконав вказівки ухвали апеляційного суду від 22 листопада 2012 року, оскільки суд взяв до уваги показання одних свідків, не давши їм при цьому належної оцінки, та відкинув як докази ті показання, які мають істотне значення при прийнятті рішення без наведення мотивів (Т.4, а.с.34-37).
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, повторно переглядаючи справу, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 12 грудня 2013 року, вжив достатньо заходів для повного та всебічного дослідження обставин справи. Зокрема, в судове засідання викликались свідки, виносились постанови про їх примусовий привід, досліджувались матеріали справи та речові докази.
З метою перевірки і уточнення фактичних обставин справи, одержаних під час досудового слідства, за клопотанням прокурора, в порядку ст.315-1 КПК, 08 травня 2014 року судом було винесено постанову, якою органу, який проводив розслідування по вказаній кримінальній справі щодо ОСОБА_6 , доручено провести комплекс необхідних заходів для встановлення знаходження посадової інструкції секретаря сільської ради ОСОБА_6 , провести додаткові слідчі дії, а саме допитати свідків, провести очні ставки для встановлення місця перебування депутатів Княжолуцької сільської ради на час сесій 14 грудня 2007 року та 17 січня 2008 року, а також встановити ким і коли внесено запис в журнал заяв і звернень громадян в с.Княжолука про заяву ОСОБА_8 , і встановити, чи була у розпорядженні Княжолуцької сільської ради на час інкримінованих ОСОБА_6 дій комп'ютерна техніка і хто мав до неї доступ (Т.4, а.с.83-84).
В матеріалах справи міститься відповідь слідчого Долинського РВ УМВС України в Івано-Франківській області, із змісту якої вбачається, що виконуючи постанову суду органом досудового розслідування не вдалося розшукати посадову інструкцію секретаря Княжолуцької сільської ради ОСОБА_6 , як і не вдалося встановити фактичне місце перебування депутатів цієї ж ради під час сесії 14 грудня 2007 року та 17 січня 2008 року, а з метою встановлення, ким було внесено запис про подання заяви ОСОБА_8 в журналі реєстрації заяв та повідомлень сільської ради необхідно провести ряд слідчих дій, виконати які в рамках постанови неможливо.
Як видно з оскаржуваної постанови та протоколу судового засідання, ОСОБА_6 повністю заперечила свою причетність до скоєння інкримінованих їй злочинів, і за наявних в матеріалах справи доказах в суду першої інстанції дійсно не було можливості усунути протиріччя в показаннях свідків. Вказані обставини мають суттєве значення для спростування чи підтвердження вини засудженої, а тому їх недостатнє з'ясування вказує на неповноту досудового слідства.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що орган досудового розслідування не вичерпав всіх можливостей для зібрання додаткових доказів винуватості чи спростування вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, як про це вказано в судовому дорученні, а тому не в повній мірі виконав вимоги постанови суду, є правильним, а винесена постанова - законною та обґрунтованою.
Покликання прокурора в запереченні на необхідність повернення справи на додаткове розслідування з мотивів його неповноти та однобічності, є обґрунтованими.
Однак, з урахуванням вищевикладеного, апеляційні вимоги ОСОБА_6 скасувати постанову Долинського районного суду від 18 червня 2014 року та повернути справу на новий судовий розгляд в той же суд, як альтернативне рішення з цих підстав, слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без зміни.
З цих підстав апеляція ОСОБА_6 не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись вимогами ст.ст. 365, 366 КПК (в редакції 1960 року), п.п. 11, 15 розд.11 Перехідних положень КПК (в редакції 2012 року), колегія суддів, -
Апеляцію ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Долинського районного суду від 18 червня 2014 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК повернуто прокурору Долинської міжрайонної прокуратури для організації проведення додаткового розслідування - без зміни.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 залишити раніше обраний.
Дана ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Згідно з оригіналом
Суддя ОСОБА_2