У.н. 415/795/14-ц
Н.п.2/415/683/14
25.09.2014 року Лисичанський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Чернобривко Л.Б.
при секретарі судових засідань Дьоміновій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Русский Стандарт» про захист порушеного справа споживача( визнання недійсним кредитного договору» ,
позивач звернувся з позовом до відповідача про захист порушеного справа споживача, визнання недійсним кредитного договору, посилаючись на те, що в червні 2011 року позивач будучи клієнтом ПАТ «Банк «Русский Стандарт» отримав від відповідача письмову пропозицію щодо надання йому кредитних коштів в сумі 10 000грн. , в якому зазначалось, що установою банку для позивача було безкоштовно випущено міжнародну кредитну картку «Русский Стандарт»з доступним лімітом кредитних коштів на суму 10 000грн. із запропонованим тарифним планом: розмір відсотків, що нараховуються по кредиту, річних-45%, абонентська плата за користування ( щомісячно) - 10 грн., комісія за участь в програмі страхування клієнтів - 0,8%. Відповідачем був відкритий рахунок для розміщення коштів № НОМЕР_1, надана картка , як платіжний інструмент № НОМЕР_2, наданий договору про картку номер - НОМЕР_3, визначена валюта кредитування -гривня, визначена дата укладання договору 13 червня 2011 року. Позивач погодився з наданою пропозицією, оскільки раніше вже мав кредитні відносини із установою цього банку щодо можливості отримання кредитних коштів та довіряв фінансовій установі. Отримавши інформацію щодо порядку отримання та погашення кредитних коштів, відповідно до листа-пропозиції, позивач скористався кредитними коштами та починаючи з серпня 2011 року почав ними користуватися і з вересня 2011 року по вересень 2013 року на підставі тих же відомостей у пропозиції за виставленими відповідачем рахунками, здійснював погашення існуючої заборгованості за кредитними зобов»язаннями і за указаний вище період часу сплачував щомісячно в рахунок погашення заборгованості за кредитом загальну суму більше ніж 13 329грн. З серпня 2013 року відповідачу почали приходити повідомлення щодо погашення боргу перед банківською установою. Запити на адресу відповідача про надання копії договору кредиту, копії Правил користування кредитною карткою та кредитна інформація про реальну заборгованість за кредитним договором , які були направлені відповідачу 29.11.2013 року залишились відповідачем буз відповіді. Позивачем було виявлено, що відповідачем невідомо куди зараховувалися деякі грошові кошти сплачені позивачем, а також знімалися кошти, які не були обумовлені договором ( комісія за надання смс послуг , страхування , плата за направлення рахунків). Їз виписки з рахунку № НОМЕР_1 за період з 28.01.2010 року по 28.11.2013 року йому стало відомо, що відповідачем проводились нарахування фінансових зобов»язань та зарахування сплачених позивачем коштів, за розумінням відповідача без погодження цих дій з позивачем, без договірних засад обумовлених угодою. Позивач маючи намір укласти договір кредиту , був оманливо ознайомлений з його змістом, так як відповідач навмисне приховав від нього суттєві положення нарахування процентів за кредитними договором, що в свою чергу призвело до заборгованості по сплаті кредитних коштів.. Вважає, що укладений між сторонами договір, протирічить нормам діючого законодавства України та підлягає визнання його недійсним. Просить також стягнути з відповідача на його користь витрати за надання юридичної допомоги в сумі 1500грн та судові витрати.
У судове засідання позивач не з»явився, причина невідома,заява про розгляд справи без його участі до суду не надходила.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі. У своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у позовній заяві, про що надав суду відповідні докази. Доповнив, що позивач раніше користувався послугами Банку «Русский Стандарт» та кредит який він получив від банка , ним був погашений. Потім він отримав від відповідача кредитну кратку на 10 000грн. без умов надання цієї картки. Скориставшись карткою, отримав кошти та виконував умови , відповідно інформації в листі -повідомленні. Споживач не знаючи умов договору платив банку грошові кошти, але його кошти направлялись на інші потреби: стягнення послуг на смс, оплату товару та послуг, вимоги щодо страхування, що привело до заборгованості по кредиту. Сума сплачена банку позивачем склала 13 329грн., що перевищило встановлений ліміт за кредитною карткою . В листах, які він отримував , сума заборгованість збільшувалась кожного разу. В юридичній фірмі, куди він звертався пояснити утворення заборгованості не змогли. Після отримання документів позивач знайшов умови договору, які з ним особисто не погоджувались: комісія за надання смс послуг -10 грн., за видачу готівки-147грн., плата за рахункові послуги, 04.11.12013 року, списано за страховий захист. З 14.09.2011 по 13.10.2011 року. Тобто про ці умови договору позивач не знав і вони з ним не погоджувалися. Вважає це порушенням прав позивача як споживача послуг, тому просить визнати договір недійсним.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні 06.05.2014 року заперечував проти задоволення позову, подав до суду письмові заперечення на позов, в яких заперечував проти задоволення позову, пояснивши у судовому засіданні, що позивач , після надіслання йому картки, проявив бажання прийняти умови картки, підписав, що був ознайомлений з тарифами, погодився з ними, виявив бажання приймати участь в програмі страхування. Звернувшись на гарячу лінію , отримав інформацію про розмір тарифів, сервіз щодо смс повідомлень. Крім того тарифи розміщуються на сайті банку , де він мав можливість з ними ознайомитись. У подальшому представник відповідача у судове засідання не з»явився, подав заяву про розгляд справи без його участі та розгляду справи на підставі наданих документів.
Суд досліджує надані докази: копія паспорту та ідентифікаційного номеру позивача, копія заяви про надання інформації, повідомлення позивачу про випуск картки , вимоги про наявність заборгованості, копія договору про надання юридичних послуг, акт приймання-предачі наданих послуг, копія квитанція про оплату юридичних послуг, заперечення позов, копія заяви клієнта № 87624530, Умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк «Руский Стандарт», Додаток № 2 до Умов Правила користування платіжною карткою, Додаток до Умов № 1Прогрмаи страхування від нещасних випадків і хвороб, копії виписок по особовим рахункам, копія Статуту ПАТ «Банк «Руский Стандарт» , копія Свідоцтва про державну реєстрацію, виписка з ЄДРПОУ, письмові заперечення на позов, письмові пояснення по справі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що в червні 2011 року позивач будучи клієнтом ПАТ «Банк «Руский Стандарт» отримав від відповідача письмову пропозицію щодо надання йому кредитних коштів в сумі 10 000грн. , в якому зазначалось, що установою банку для позивача було безкоштовно випущено міжнародну кредитну картку «Руский Стандарт» з доступним лімітом кредитних коштів на суму 10 000грн. із запропонованим тарифним планом: розмір відсотків, що нараховуються по кредиту, річних-45%, абонентська плата за користування ( щомісячно) - 10 грн., комісія за участь в програмі страхування клієнтів - 0,8%. Відповідачем був відкритий рахунок для розміщення коштів № НОМЕР_1, надана картка , як платіжний інструмент № НОМЕР_2, наданий договору про картку номер - НОМЕР_3, визначена валюта кредитування - гривня, визначена дата укладання договору 13 червня 2011 року. Після надіслання йому картки, проявив бажання прийняти умови картки, підписав, що був ознайомлений з тарифами, погодився з ними. Це підтверджується тим, що з вересня 2011 року по вересень 2013 року позивач користувався банківською карткою, користувався банківськими грошима.
Відмовляючи у зволення позову суд виходить з наступного.
Правочин може вважатися недійсним, якщо його недійсність прямо встановлена законом ( нікчемний правочин).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України має вичерпний перелік вимог, на підставі яких, може бути визнано недійсність правочину:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленої законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Суд вважає, що посилання позивача на порушення відповідачем його прав відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» є без підставним.
Стаття 21 ч.1 п.4.5 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виході з відповідних положень законодавства у сфері захисту споживачів, вважається, що для цілей застосування Закону України «Про захист прав споживачів» та пов»язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином крім випадків передбачених законом, обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 5) ціну продукції визначено неналежним чином.
Позивач підписавши заяву, активував картку, зателефонувавши за спеціальним номером для активації надану йому банком, таким чином підтвердив згоду із запропонованими умовами договору, що відповідає його особистій вольовій дії. Банком був встановлений ліміт та позивач у подальшому отримував кредитні кошти відповідно до встановленого ліміту з власної ініціативи, що підтверджується наданими відповідачем копіями з особового рахунку позивача. Станом на 05.03.2014року заборгованість складає 15 556 грн.67 коп. з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 15001,34 грн., прострочена заборгованість за процентами 555,33 грн. Стосовно строку дії договору, то граничний строк дії картки( місяць та рік) указані на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту у повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці. Тому суд вважає, що укладений між банком та позивачем договір не протирічіть діючому законодавству та не підлягає визнанню його недійсним.
На підставі ст.ст. 203,207. 215, 639 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст..ст. 10, 11,60, 212-215, 218 ЦК України, суд,
У задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Руский Стандарт» про захист порушеного справа споживача( визнання недійсним кредитного договору» відмовити .
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги у 10-тиденний строк з моменту його проголошення, а особами, що брали участь у справі але не були присутні на його проголошенні, в тому самому порядку та в той самий строк з моменту отримання копії рішення.
Суддя Л.Б.Чернобривко