Справа № 569/10014/14-а
12 вересня 2014 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Бердій М.А., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,
26.06.2014 року до Рівненського міського суду Рівненської області звернулася ОСОБА_1 із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в місті Рівне щодо відмови в перерахунку та виплаті їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» по довідці встановленого зразка від 09.04.2014 року №14/58, що видана Рівненською обласною державною адміністрацією та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в місті Рівне здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_2 включивши додатково до вже врахованого заробітку для обчислення пенсії суми виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань та суми виплат, пов'язаних із індексацією заробітної плати працівників, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування відповідно до довідки від 09.04.2014 року №14/58, починаючи із 01.05.2014 року, виходячи із розміру 90% заробітної плати
В обґрунтування позову вказує, що вона перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». 15.05.2014 року Позивач звернулась до Відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати , починаючи із 90% розміру заробітної плати відповідно до довідки встановленого зразка від 09.04.2014 року №14/58, що видана Рівненською обласною державною адміністрацією. Листом від 26.05.2014 року за № 207/13 управління Пенсійного фонду України в м. Рівне їй було відмовлено в проведенні перерахунку з посиланням на те, що порядок та умови визначення розміру заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям визначено постановою Кабінету міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення розмірів заробітку для обчислення пенсії». Окрім того зазначає, що чинним законодавством не передбачено враховувати при обчисленні пенсії матеріальні виплати у формі допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, будь - які види винагород, оскільки вони не є складовими заробітної плати, які враховуються при обчисленні пенсії державного службовця. Відповідач стверджує, що складові заробітної плати для обчислення пенсії державним службовцям регламентується ст. 33 Закону України «Про державну службу», а саме: заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі, премій та інших надбавок.
Позивач вважає, що відмова Управління ПФУ в м. Рівне суперечить чинному пенсійному законодавству, зокрема ст. ст. 37, 33 п.2, 35 Закону України № 3723-ХІІ „Про державну службу", ст. 40 Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 2,33 Закону України «Про оплату праці». Підпунктом 2.3.3, 2.3 п.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, розробленої відповідно до Закону України «Про оплату праці», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5 передбачено, що матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників віднесена до інших компенсаційних виплат. Згідно ст. 35 Закону України «Про державну службу» щорічна відпустка надається із виплатою допомоги на оздоровлення. Відповідно Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100, індексація заробітної плати, допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення, - все це є складові заробітної плати і оскільки на них нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, то відповідно до ст. 37 Закону Ж3723-ХІІ вони повинні враховуватись при обчисленні пенсії.
Ухвала про відкриття скороченого провадження разом з адміністративним позовом та доданих до нього матеріалів була надіслана Відповідачу.
У встановлений строк Відповідач подав заперечення проти позову, де вказує, що підстав для задоволення позовних вимог немає. Позивачу призначена пенсія за віком на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу», згідно ст. 33 означеного Закону проведений розрахунок заробітної плати державного службовця для визначення розміру пенсії ОСОБА_1, яка складається із посадового окладу, доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі, премій та інших надбавок.
Посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно до законів, визначених у п.1 постанови КМ України від 31.05.2000 року № 865, враховуються в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії. Відповідно до п.5 постанови КМ України від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» з наступними змінами, врегульоване питання включення виплат в заробіток для обчислення пенсії згідно Закону України «Про державну службу», та передбачено, що перерахунок пенсій проводиться із місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державним органом за останнім місцем роботи. Суд повинен врахувати, що чинним законодавством не передбачено врахування при обчисленні пенсії матеріальні виплати у формі допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати, оскільки вони не є складовими заробітної плати і не зазначені в переліку складових заробітної плати, передбаченому частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу», які враховуються при обчисленні пенсії державного службовця. Обчислення пенсії позивача з урахуванням вказаних позивачем виплат буде суперечити положенням ч.2 ст. 37 Закону України «Про державну службу», що є спеціальним законом, що регулює дані суспільні відносини. Посилання позивача на Інструкцію по статистиці заробітної плати є безпідставним. На підставі наведеного просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши всі обставини справи, суд вирішив, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в місті Рівне та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». 15.05.2014 року вона звернулась до Відповідача із заявою про перерахування та виплату пенсії з урахуванням фактично отриманих матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, сум виплат, пов'язаних із індексацією заробітної плати, відповідно до довідки від 09.04.2014 року №14/58, видана Рівненською обласною державною адміністрацією. Листом від 26.05.2014 року за № 207/13 управлінням Пенсійного фондом України в м. Рівне було відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті пенсії.
Громадяни, згідно зі ст. 46 Конституції України, мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Статтею 8 Конституції України проголошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. В силу ст. ст. 22, 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до вимог статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95 ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно п. 2.3.3 ст. 2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за № 114/8713, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників входить до складу фонду оплати праці.
Згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року передбачено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є в тому числі заробітна плата, підстави для індексації грошових доходів населення наявні у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, те що індексація грошових доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.
Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Приймаючи до уваги судову практику Верховного суду України в справах щодо ідентичних правовідносин в тій частині, що перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, суд приходить до висновку, що для вирішення спірних правовідносин в справі підлягають застосуванню саме такі спеціальні норми, що визначають виплати /доходи/для обчислення пенсії, зокрема ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не положенням Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 33 Закону України «Про державну службу», саме на Кабінет Міністрів України покладається регулювання питань оплати праці державних службовців, встановлення розмірів посадових окладів, надбавок, доплат, матеріальної допомоги.
Таким чином, висновки управління Пенсійного фонду в місті Рівне про те, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення, що має систематичний характер, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, надана всім або більшості працівників, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права відповідачем, надання переваги положенням Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії здійснюється у наступні строки: «у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа».
Враховуючи, що 15.05.2014 року Позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки від 09.04.2014 року №14/58, то перерахунок пенсії Відповідач зобов'язаний був здійснити з 01.05.2014 року відповідно до п.2 ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд вважає, що порушене право Позивача підлягає захисту та відновленню шляхом визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії та зобов'язати Відповідача здійснити такий перерахунок відповідно до довідки від 09.04.2014 року №14/58, виданої Рівненською обласною державною адміністрацією.
Згідно вимог частини другої статті 161 КАС України, при прийнятті постанови суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 21-430а11.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11,57-61,71,158-163,167,186,254 КАС України суд , -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1, включивши додатково до вже врахованого заробітку для обчислення пенсії суми виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань та суми виплат, пов'язаних із індексацією заробітної плати працівників, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до довідки від 09.04.2014 року №14/58, виданої Рівненською обласною державною адміністрацією, починаючи із 01.05.2014 року, виходячи із розміру 90% заробітної плати.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Рівне здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_1, включивши додатково до уже врахованого заробітку для обчислення пенсії суми виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань та суми виплат, пов'язаних із індексацією заробітної плати працівників, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до довідки від 09.04.2014 року №14/58, виданої Рівненською обласною державною адміністрацією, починаючи із 01.05.2014 року, виходячи із розміру 90% заробітної плати.
Постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Рівненського
міського суду Бердій М.А.