Номер провадження: 22-ц/785/6116/14
Головуючий у першій інстанції Бурнусус О. О.
Доповідач Журавльов О. Г.
29 вересня 2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Оверіної О.В., Кравця Ю.І.,
при секретарі Счастлівцевої Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2014 року,
встановила:
В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, який уточнила та просила визнати за нею, як спадкоємицею за законом другої черги право власності на земельну ділянку площею 5,2989 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області колишнє КСП «Бесарабія» частка (пай) № НОМЕР_1 та право на майновий пай члена КСП «Бесарабія» с. Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області, що належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, мотивуючи тим, що нотаріальною конторою їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із тим, що відсутній витяг з Державного земельного кадастру на спадкову земельну ділянку.
В січні 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із зустрічним позовом, який уточнили та просили зобов'язати ОСОБА_2 передати ним правовстановлюючі документи, а саме державний акт на право приватної власності на землю серії РІ № 493709 від 12.03.2003 року та свідоцтво про право власності на майновий пай серії ОД-ХVІ № 10100200 від 22.07.2002 року і визначити ним додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті їх батька ОСОБА_6 на протязі шести місяців з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 було задоволено в повному обсязі.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 5,2989 га, розташовану на території Лощинівської сільської ради, колишнє КСП «Бесарабія», частка (пай) № НОМЕР_1, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 493709 від 12.03.2003 року.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на майновий пай члена КСП «Бесарабія» с. Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області, згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД - ХVІ № 10100200 від 22.07.2002 року, виданого Лощинівською сільською радою.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.
Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення щодо задоволення позову ОСОБА_2 та задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Інші сторони рішення суду не оскаржували.
Апелянт в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином.
Відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Зазначеним вимогам закону судове рішення у повній мірі не відповідає.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання права власності на спадкове майно суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог.
Проте, погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, тобто звернення до суду передбачає наявність спору між сторонами.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно п. 2.8 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02 липня 2003 року № 174 - оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації.
Відповідно до п. 1.2 наведеного Тимчасового порядку, оператори державного реєстру земель-структурні підрозділи Центру ДЗК, що проводять приймання, перевірку та систематизацію реєстраційних карток земельних ділянок, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, ведуть книгу реєстрації, формують Поземельну книгу та не мають прямого доступу до бази даних АС ДЗК.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ПК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.
Із відповіді Відділу Держкомзему у Ізмаїльському районні Одеської області вбачається, що запис про на земельну ділянку площею 5,2989 га, розташовану на території Лощинівської сільської ради, колишнє КСП «Бесарабія», частка (пай) № НОМЕР_1, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 493709 від 12.03.2003 року до автоматизованої системи Державного земельного кадастру не вносився.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 пояснила, що держаний акт на спірну земельну ділянку у встановленому порядку не зареєстрований.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку площею 5,2989 га, розташовану на території Лощинівської сільської ради, колишнє КСП «Бесарабія», частка (пай) № НОМЕР_1, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 493709 від 12.03.2003 року, в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у спосіб обраний позивачем задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права на майновий пай члена КСП «Бесарабія» с. Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області, згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД - ХVІ № 10100200 від 22.07.2002 року, виданого Лощинівською сільською радою, що належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, судова колегія прийшла до наступного висновку.
Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування».
У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.
Якщо нотаріус або орган державної реєстрації прав відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 показала, що позивач не зверталася до нотаріуса щодо видачі свідоцтва в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_6 на майновий пай члена КСП «Бесарабія» с. Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області, згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД - ХVІ № 10100200 від 22.07.2002 року, виданого Лощинівською сільською радою та відмови нотаріуса в оформленні права на зазначену спадщину не має.
Таким чином, позивачем не використано визначену законодавством сукупність дій оформлення права на спадщину, тому її позовні вимоги щодо визнання права на майновий пай члена КСП «Бесарабія» с. Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області, згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД - ХVІ № 10100200 від 22.07.2002 року, виданого Лощинівською сільською радою, що належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, задоволенню не підлягають.
За таких обставин судова колегія вважає, що рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволені позову.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні її позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, тому відсутні правові підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.
Головуючий О.Г.Журавльов
Судді
О.В.Оверіна
Ю.І.Кравець