Справа №489/2749/14-ц 29.09.2014 29.09.2014 29.09.2014
Провадження №22-ц/784/2604/14 Головуючий у І інстанції Губницький Д.Г.
Категорія 59 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.
іменем України
29 вересня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Серебрякової Т.В. та Кушнірової Т.Б.
із секретарем судового засідання - Яценко Л.В.,
з участю:
позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
представників відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданої у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 серпня 2014 року, постановлену у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_4 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Росія» про визнання дій неправомірними і покладення обов'язку вчинити дії, -
14 квітня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 пред'явили до правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Росія» зазначений позов, який обґрунтувала наступним.
Вони є власниками квартир, відповідно черговості у перерахунку, № 2, № 3, № 4, № 39, № 40 № 73, № 111, № 37, № 74 та № 112, що розташовані на першому поверсі будинку АДРЕСА_1.
Одночасно вони є членами створеного в будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Росія» і повинні нести витрати об'єднання на утримання будинку та прибудинкової території, оплачувати відповідно до встановлених тарифів спожиті комунальні послуги.
Оскільки вони не користуються ліфтами, то вважають, що не повинні оплачувати технічне обслуговування ліфтів, тим більше, що постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року, яке розповсюджується на усі форми власності, встановлено, що розрахунок нормативних витрат на технічне обслуговування ліфтів визначається без урахування площі квартир першого поверху.
Проте відповідач не визнає за ними такого права і нараховує плату за технічне обслуговування ліфтів.
Звернення до загальних зборів товариства названу проблему не вирішило, оскільки більшість учасників зборів проголосувала за продовження таких нарахувань.
Посилаючись на виписані обставини, позивачі просили суд:
· визнати такі дії правління ОСББ «Росія» неправомірними;
· скасувати п.3 рішення загальних зборів ОСББ від 30 травня 2013 року, яким підтверджено їх обов'язок оплачувати послуги з утримання ліфтів;
· встановити тариф на обслуговування будинку для квартир першого поверху, виключивши з нього оплату за технічне обслуговування, диспетчеризацію та електроенергію ліфтів;
· здійснити перерахунок за правильним тарифом для цих квартир та повернути переплату по кожній квартирі;
· зняти незаконно нараховані борги;
· стягнути з відповідача на їх користь по 1 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2014 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСББ.
Його ж хвалою від 06 серпня 2014 року, на підставі п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України, залишені без розгляду позовні вимоги ОСОБА_14, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а ухвалою 18 серпня 2014 року, відповідно до заяви позивачів, залишені без розгляду позовні вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 серпня 2014 року у задоволені позову відмовлено за його безпідставністю.
ОСОБА_3, яка діє в своїх, та як представник ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити у справі нове рішення, про задоволення позову.
Скаргу обґрунтувала невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи і положенням чинного цивільного законодавства.
Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без змін, оскільки суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що законних підстав для його задоволення немає, оскільки інше - було б втручанням держави в статутну діяльність юридичної особи недержавної форми власності, а це є неприпустимим.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх, а також висновки, щодо результату вирішення справи вірними, обґрунтованими й законними.
Так, відповідно до статей 1, 4-5, 10, 15-16, 20, 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» за рішенням загальних зборів житлово-будівельні кооперативи можуть бути реорганізовані в об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку з моменту його державної реєстрації є юридичною особою, створеною власниками для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання.
В розрізі рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року, ухваленого у справі за конституційним зверненням ОСОБА_15 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 названого Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Спільне майно членів об'єднання поділяється на неподільне та загальне майно.
Під неподільним майном розуміють - неподільну частину житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.
До загального майна належать - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні, сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Крім того, вказаними вище нормами передбачено, що усі співвласники майна повинні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до частки у майні будинку.
Утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються власником приміщення, який зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших власників.
Видатки на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та договором про їх використання.
Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт загального майна та в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб.
Частка участі співвласника квартири, власника кімнати (кімнат) у квартирі, де проживають два і більше власників жилих приміщень, співвласника нежилого приміщення на утримання і ремонт визначається відповідно до його частки як співвласника приміщення.
Спори щодо визначення частки в обов'язкових платежах на утримання і ремонт неподільного та загального майна, в інших спільних витратах вирішуються в судовому порядку.
В силу Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - під житлово-комунальними послугами слід розуміти - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;
Утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; а також це комплекс робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження житлових будівель та технічного обладнання.
До послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відносяться послуги з: прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.
Ліфти - це частина будинку, така ж, як і сходові клітки, сміттєпровід, горище, підвал і т.д. Вони експлуатуються відповідно до НПАОП 0.00-1.02-08 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01.09.2008 N190 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України: 07.10.2008 за N937/15628.
Згідно них у послуги з технічного обслуговування ліфтів входять утримання ліфтів у справному технічному стані, забезпечення їх безпечної роботи, проведення комплексу взаємопов'язаних робіт попереджувального характеру, які виконуються в плановому порядку з метою забезпечення працездатності ліфтів.
Технічне обслуговування ліфтів є обов'язковою послугою для забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку.
З системно-логічного аналізу виписаних норм слідує висновок про те, що мешканці багатоквартирних будинків платять не за користування ліфтом, а беруть участь у покритті витрат на утримання ліфтів, що є їх обов'язком, як співвласників будинку. Покриття витрат на утримання ліфтів - це кошти, які сплачують мешканці будинку, обладнаного ліфтами, на технічне обслуговування та експлуатацію ліфтів, за електроенергію, що використовується ліфтами. Така ж схема встановлена щодо всіх будівельних та інженерних конструкцій і систем будинку (система димовидалення та пожежегасіння, сміттєпровід, сходові клітини, покрівля тощо). Зазначені витрати обраховуються залежно від вартості обслуговування (без електроенергії) одного ліфта у розрахунку на місяць, кількості ліфтів у житловому будинку (гуртожитку), а також сумарної загальної площі квартир (житлових приміщень у гуртожитку), нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) (за виключенням площі квартир першого поверху та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку), що не мають окремих виходів безпосередньо на сходові клітки).
З огляду на викладене, колегія вважає, що вимога позивачів про їх звільнення від плати за утримання ліфтів не ґрунтується на законі, а тому не може бути задоволена судом.
Тільки вищий орган управління об'єднання, яким є загальні збори членів об'єднання, які скликаються і проводяться згідно з вимогами статуту об'єднання, має право звільнити позивачів від обов'язку платити за утримання ліфтів.
Затвердження кошторису та балансу об'єднання, визначення розмірів внесків, зборів та платежів членами об'єднання є виключної компетенцією загальних зборів членів об'єднання, а, відповідно, ухвалені з цих питань рішення - обов'язковими для усіх членів ОСББ.
Оскільки рішенням зборів у межах їх компетенції позивачам відмовлено у звільненні від оплати утримання ліфтів, то суд не може вирішити питання по іншому, бо це було б незаконне втручання держави в господарську діяльність відокремленої недержавної юридичної особи, що є неприпустимим.
За такого у позові слід відмовити.
Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і районний суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Що ж до посилання осіб, які подали апеляційну скаргу, на Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869, яким визначено механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і, який поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, то він не може братися до уваги по даному спору, оскільки не може змінити характер відносин членів ОСББ з об'єднанням, як юридичною особою, бо регулює лише відносини останнього з надавачами послуг, щодо економічного обґрунтування тарифів на послуги.
Що ж до тверджень названої особи, про наявність процесуальних порушень при розгляді судом даної цивільної справи, то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки більша частина з них не має підтвердження, а ті ж, що мають місце, носять формальний характер і не вплинули на результат вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: