ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/15550/14 23.09.14
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Джерело 1»
до відповідача 1 відповідача 2 Публічного акціонерного товариства «Київенерго» Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничиа фірма «Владислав»
провизнання договору недійсним
Суддя Шкурдова Л.М.
при секретарі судового засідання Ізетова Л.А.
за участю представників сторін:
від позивачаГайдаш О.В. за дов. №б/н від 01.06.2014;
від відповідача 1 від відповідача 2Добровольський Я.В. за дов.№91/2013/10/30-22 від 30.10.2013; не з'явився;
28.07.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело 1» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничиа фірма «Владислав» про визнання договору недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 суддею Шкурдовою Л.М. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 05.09.2014.
Ухвалою від 05.09.2014 в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та надходженням через канцелярію суду клопотання представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 23.09.2014. До участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, за клопотанням відповідача 1 залучено Громадську організацію «Джерело».
У судовому засіданні 23.09.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та заявив клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, яке судом було відхилене, виходячи з того, що розірвання сторонами договору в установленому порядку не позбавляє права сторін на звернення до суду з вимогами про визнання такого договору недійсним.
Представники відповідача 2 у судове засідання не з'явилися, хоча судом були вчинені всі належні дії для повідомлення їх про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду по даній справі надсилалися на поштові адреси відповідача 2, наявні в матеріалах справи та підтверджені відомостями з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки представників відповідача 2 у судові засідання покладаються на відповідача 2.
Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено, а відтак, суд не вважає за необхідне відкладати розгляд справи та, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
03.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело 1» (далі - Позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Владислав» (далі - Відповідач 2) з однієї сторони, та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - Відповідач 1) з іншої сторони, укладено Договір № 453/34-12 на оперативне обслуговування (далі - Договір).
Предметом Договору, згідно з п.п. 1.1, 2.1 Договору, є здійснення Відповідачем 1 оперативного обслуговування електрообладнання комплектної трансформаторної підстанції 7057 (КТП 7057), розташованої за адресою: м. Київ, пров. Інженерний, де 42% частки електрообладнання належить на праві власності Позивачеві, а 58 % - Відповідачеві 2.
Після введення КТП 7057 в експлуатацію Відповідач 2 уклав Договір про організацію та проведення діяльності з метою створення спільної власності від 02.10.2004 з Громадською організацією «Джерело».
У подальшому, в зв'язку з технічним переобладнанням КТП 6215, Відповідач 1 змінив номер КТП з 6215 на 7057. В результаті проведених робіт по переобладнанню жодні технічні характеристики, крім вводу живлення, КТП не змінились, тобто КТП 6215 і КТП 7057 є одним і тим самим об'єктом.
На підставі Окремої угоди про заміну сторони до Договору про організацію та проведення діяльності з метою створення спільної власності від 04.04.2005, Громадську організацію «Джерело» замінено на Позивача, а Відповідач 2 набув у власність 53% КТП 7057.
Рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 41/317 від 21.05.2013 Окрему угоду про заміну сторони до Договору про організацію та проведення діяльності з метою створення спільної власності від 04.04.2005 визнано недійсною.
На підставі викладеного Позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору № 453/34-12 на оперативне обслуговування від 03.12.2012 недійсним, обґрунтовуючи це тим, що в результаті визнання недійсною Окремої угоди про заміну сторони до Договору про організацію та проведення діяльності з метою створення спільної власності від 04.04.2005 Відповідач 2 втратив правові підстави набуття права власності на частку КТП 7057.
Оцінивши подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 3 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання, визнане судом недійсним, вважається недійсним з моменту його виникнення.
В результаті визнання недійсною Окремої угоди від 04.04.2005 положення щодо набуття Відповідачем 2 права власності на частку КТП 7057 втратили свою силу.
В той же час, визнання Окремої угоди від 04.04.2005 недійсною не скасовує положень Договору про організацію та проведення діяльності з метою створення спільної власності від 02.10.2004, відповідно до умов якого Громадська організація «Джерело» та Відповідач 2 домовилися про спільну діяльність та партнерське співробітництво по завершенню проектування, будівництва, підключення до КТП 6215 (7057) з метою подальшої спільної експлуатації на підставі об'єднання своїх зусиль та внесення у спільну діяльність засобів та матеріалів.
Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Кодексу.
Положеннями ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, Позивачем не зазначено, у чому конкретно полягає неправомірність укладеного сторонами правочину та яким саме нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Положеннями ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею ч.ч. 2-5 ст. 13 Кодексу.
Частиною 3 ст. 13 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відтак, враховуючи той факт, що Позивачем не зазначено, які саме його права та інтереси порушені внаслідок укладення Договору № 453/34-12 на оперативне обслуговування від 03.12.2012 та потребують захисту шляхом визнання зазначеного договору недійсним, суд визнає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 29.09.2014.
Суддя Л.М. Шкурдова