ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 серпня 2014 року № 826/8351/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг"
до третя особаУправління Укртрансінспекції у м. Києві фізична особа - підприємець ОСОБА_1
провизнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 000515 від 21.05.2013
Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції у м. Києві, третя особа фізична особа - підприємець ОСОБА_1, про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 000515 від 21.05.2013.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що особою, яка на законних підставах володіла та користувалася транспортним засобом, а саме автобусом пасажирським марки Богдан, моделі А 09202, 2007 року випуску, жовтого кольору, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, у період складення постанови № 000515 від 21.05.2013 був ФОП ОСОБА_1, з огляду на що саме останній може визнаватися винним у вчиненні порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача та третя особа у судове засідання 09.07.2014 не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,
15.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг" та ФОП ОСОБА_1 укладений договір фінансового лізингу № 096/09-АВТ, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг" зобов'язано передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату транспортний засіб, а саме: автобус пасажирський марки Богдан, моделі А 09202, 2007 року випуску, жовтого кольору, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Згідно з пункту 1.9 зазначеного договору фінансового лізингу строк користування Лізингоодержувачем майном становить до 20.01.2015.
Відповідно до акту від 15.10.2009 приймання - передачі майна за договором фінансового лізингу № 096/09-АВТ від 15.10.2009 транспортний засіб був переданий ФОП ОСОБА_1 у тимчасове володіння та користування 15.10.2009.
21.05.2013 на підставі акту № 001500 від 09.04.2013, яким встановлено факт відсутності дозвільних документів на транспортний засіб д.н. НОМЕР_2 на ст.м. "Виставковий центр" винесено постанову про застосування фінансових санкцій № 000515 від 21.05.2013, якою визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг" винним у вчиненні правопорушення передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та застосовано фінансову санкцію у розмірі 1700,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг" не погоджуючись з постановою № 000515 від 21.05.2013, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Частиною першою статті 39 зазначеного Закону встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Пунктами 2 та 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Згідно з пунктами 14 та 15 зазначеного Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, у тому числі, виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом
Абзацом третім частини статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Отже, штрафні санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, у випадку виявлення за результатами проведеної перевірки факту надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів відповідно до положень статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" може бути застосовано до автомобільних перевізників, до яких віднесено фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан - Лізинг» предметом діяльності позивача може бути фінансовий та оперативний лізинг, а також оренда рухомого і нерухомого майна; інші види господарської діяльності у зв'язку з основним видом діяльності Товариства.
Отже, відповідно до Статуту позивач не є суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері автомобільного транспорту, не є автомобільним перевізником.
Відповідно до договору фінансового лізингу № 096/09-АВТ від 15.10.2009 та акту приймання - передачі від 15.10.2009 транспортний засіб, а саме: автобус пасажирський марки Богдан, моделі А 09202, 2007 року випуску, жовтого кольору, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, був переданий 15.10.2009 ФОП ОСОБА_1 у тимчасове володіння та користування та на час винесення оскаржуваної постанови перебував в його володінні та користуванні.
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосуван ня яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Як встановлено частиною четвертою статті 217 Господарського кодексу України господарські санкції застосовуються у встановленому законом по рядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - упов новаженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господар ських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійс нення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими ор ганами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушен ня суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачуєть ся суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здій снення господарської діяльності.
Таким чином підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарсь ких відносин відповідно є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Транспортний засіб - автобус пасажирський марки Богдан, моделі А 09202, 2007 року випуску, жовтого кольору, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 не перебував та не перебуває у володінні та користуван ні позивача, а отже позивач не є перевізником, а отже суб'єктом правопорушення відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до постанови № 000515 від 21.05.2013 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а отже оскільки позивач у даному випадку не є суб'єктом правопорушення передбаченого зазначеною нормою права, постанова № 000515 від 21.05.2013 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування фінансових санкцій № 000515 від 21.05.2013.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов