10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.
Суддя-доповідач:Моніч Б.С.
іменем України
"18" вересня 2014 р. Справа № 806/1453/14
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Моніча Б.С.
суддів: Бондарчука І.Ф.
Хаюка С.М.,
при секретарі Степанській А.В. ,
за участю
представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "19" червня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу,стягнення коштів ,-
26 березня 2014 року військовослужбовець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 №304 від 21.10.2013 року "Про результати проведення службового розслідування за фактом нестачі дизельного палива військової частини НОМЕР_1 в частині притягнення його до матеріальної відповідальності .
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду з підстав пропуску встановленого законом місячного строку для звернення до суду.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду з підстав пропуску встановленого законом місячного строку для звернення до суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ухвала судді першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм процесуального права. Просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розглянувши справу в межах ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Залишаючи без розгляду позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено встановлений ст.99 КАС України строк звернення до суду, доказів для визнання причин такого пропуску поважними не надав, а тому слід застосувати положення ст.100 КАС України.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є передчасними.
Згідно з ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як встановлено, предметом оскарження ОСОБА_1 є наказ про притягнення його до матеріальної відповідальності, виданий командиром військової частини в період проходження позивачем військової служби.
Згідно із нормою частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно із нормою частини четвертої статті 99 Кодексу якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Системний аналіз змісту вищенаведеної норми права свідчить про те, що досудовий порядок вирішення спору повинен бути передбачений законом.
Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243/95-ВР (далі Положення).
Пунктом 23 даного Положення визначено, що Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався із скаргою щодо наказу №304 від 21.10.2013 року до вищого командира (а.с.33-34) у березні 2014 року.
Проте ця обставина залишилась поза увагою суду.
На ці обставини вже звертав увагу суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі від 26.05.2014 року.
Проте, замість з'ясувати, чи є командир військової частини НОМЕР_2 вищим для військовослужбовця ОСОБА_1 в розумінні законодавства, що передбачає досудовий порядок вирішення спору, суд першої інстанції знову залишив позовну заяву без розгляду.
В ухвалі суд знову вказує на те, що перебіг строку звернення до суду розпочався з 31.01.2014 року. Разом з тим, із змісту відповіді прокуратури за № 2818 від 30.12.2013 року встановити цього неможливо.
Крім того, діюча редакція ст.100 КАС України не встановлює обов'язку особи подавати клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду. Навпаки суд зобов'язаний поновити строк, якщо додані до позовної заяви матеріали вказують на наявність таких підстав.
Також заслуговують доводи позивача про те, що відповідно до п.110 Дисциплінарного статуту Збройних сил України усі військовослужбовці мають право надсилати письмові звернення або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів досудового розслідування та інших державних органів у разі:
незаконних рішень, дій (бездіяльності) щодо них командирів чи інших військовослужбовців, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;
незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Відповідно до абз.3 п.117 Дисциплінарного статуту Збройних сил України забороняється надсилати заяви та скарги військовослужбовців тим посадовим особам або органам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Матеріали справи, а зокрема лист прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 13.01.2014 року підтверджують, що звернення позивача з приводу опротестування спірного наказу було направлено Генеральному штабу збройних Сил України.
Твердження позивача, що Генеральний штаб збройних Сил України всупереч Дисциплінарному статуту Збройних сил України направив його звернення командиру військової частини НОМЕР_2 судом взагалі не досліджені.
На думку колегії суддів такі дії прокуратури та штабу не залежали від волі позивача, а він мав право розраховувати на розгляд його звернення відповідно до вимог чинного законодавства.
Навіть якщо припустити, що позивачем пропущено строк звернення до суду, такі об'єктивні причини мали бути розглянуті судом з точки зору вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду.
Відповідно до ст. 204 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на викладене, оскаржена ухвала є передчасною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, без з'ясування причин поважності попуску строку на звернення до суду та належної оцінки доказів, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "19" червня 2014 р. скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч
судді: (підпис) І.Ф.Бондарчук
(підпис) С.М.Хаюк
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ Б.С. Моніч
Повний текст cудового рішення виготовлено "23" вересня 2014 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_1 АДРЕСА_1
представник ОСОБА_2 АДРЕСА_2 .
3- відповідачу/відповідачам: Військова частина НОМЕР_1 м.Радомишль,Житомирська область,12200 Військова частина НОМЕР_2 Повітрофлотський проспект,6,м.Київ 168,03168
4-третій особі: - ,