ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
01 жовтня 2014 року м. Київ № 826/14875/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району м. Києва» Комунальної корпорації «Київавтодор»
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району м. Києва» Комунальної корпорації «Київавтодор» (надалі - Відповідач), в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо не проведення демонтажу незаконно встановлених елементів примусового зниження швидкості по вул. Маршака в м. Києві;
2) зобов'язати Відповідача демонтувати незаконно встановлені елементи примусового зниження швидкості по вул. Маршака в м. Києві.
Відповідно до п. 4, п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Разом з цим, завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Основними ознаками правовідносин, з яких виникають публічно-правові спори, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому -суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з частиною третьою статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з нездійсненням комунальним підприємством робіт з демонтажу елементів примусового зниження швидкості на ділянці дороги.
В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до рішення Київської Міської Ради від 14 березня 2002 року № 321/1755, прийнятого на IX сесії XXIII скликання, на підставі частини 1 статті 3, частини 1 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні", пунктів 30, 31 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішено Реорганізувати Київське комунальне об'єднання по експлуатації автомобільних шляхів та споруд на них "Київміськгідрошляхміст" шляхом перетворення його в комунальну корпорацію "Київавтодор" у складі низки комунальних підприємств, до яких, зокрема, входить на правах учасника комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району м. Києва".
Рішенням Київської Міської Ради від 19 липня 2005 року № 811/3386, яке прийнято на X сесії IV скликання, затверджено Статут комунальної корпорації "Київавтодор".
Відповідно до положень цього статуту корпорація створена з метою ефективного використання об'єднаних майнових, виробничих, фінансових та комерційних можливостей підприємств, що входять до її складу, для виконання комплексу робіт з технічного нагляду, утримання та ремонту автомобільних шляхів та шляхово-транспортних споруд на них, мереж зовнішнього освітлення вулиць, площ, парків, скверів та міжквартальних проїздів, архітектурно-декоративного освітлення пам'ятників історії та культури (пункт 2.1); корпорація створена за рішенням власника та за пропозицією підприємств шляхового господарства міста на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів цих підприємств, з делегуванням окремих повноважень по регулюванню діяльності кожного з підприємств-учасників (пункт 3.1); корпорація є юридичною особою відповідно до законодавства України, здійснює свою діяльність на засадах повної господарської самостійності, госпрозрахунку, має самостійний і зведений баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, круглу печатку із своїм найменуванням, штампи, бланки.
Таким чином, аналіз змісту Статуту комунальної корпорації "Київавтодор" свідчить про те, що його діяльність, як комунального підприємства, та діяльність КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району м. Києва», яке входить до його складу на правах учасника, носять господарський характер, в тому числі щодо виконання робіт з нанесення дорожньої розмітки та встановлення елементів примусового зниження швидкості.
Враховуючи вищенаведене суд звертає увагу, що в межах спірних правовідносин Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району м. Києва» не виконує владних управлінських функцій по відношенню до позивача, а тому не є суб'єктом владних повноважень, а діє як організація по утриманню та обслуговуванню міських шляхів, тобто фактично даний спір стосується цивільних відносин. При цьому, з наявних матеріалів не вбачається, що відповідач здійснює повноваження, які делеговані суб'єктом владних повноважень.
Частиною 1 статті 15 ЦПК установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У Кодексі адміністративного судочинства України не передбачено винятків з установленого ЦПК правила, зокрема щодо розгляду спорів пов'язаних із цивільними відносинами.
Отже, такі вимоги позивача можуть бути вирішені в судовому провадженні в порядку цивільного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на заявлені позивачем вимоги та наведені на їх обґрунтування доводи, а також беручи до уваги положення законодавства, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки позивачем фактично оскаржуються дії та бездіяльність відповідача, які є предметом розгляду суду у межах цивільного, а не адміністративного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Копію ухвали направити позивачу.
3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому надіслані супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про відмову у відкритті провадженні в адміністративній справі.
4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
5. Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду загальним місцевим судом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст. 254 та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Кармазін