ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 вересня 2014 року № 826/12260/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант"
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2014 №0001962201, №0001972201.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновок акту від 07.04.2014 №3162/26-51-22-01/31413242 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Адамант» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Варгус» за період діяльності з 01.10.2012 по 31.12.2013» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що представники позивача не заперечували проти вирішення справи в порядку письмово провадження, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Адамант» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Варгус» за період діяльності з 01.10.2012 по 31.12.2013 за результатом якої складено акт від 07.04.2014 №3162/26-51-22-01/31413242 (далі - акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем норм ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено об'єкт оподаткування прибутку підприємства у розмірі 66 882 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 13 101 грн.; п. 185.1 ст. 185, п .198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 13 376 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.04.2014:
- №0001962201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 16 376,25 грн. (за основним платежем 13 101 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 3 275,25 грн.),
- №0001972201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 16 720 грн. (за основним платежем 13 376 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 344 грн.).
За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.
Підставою для зазначених донарахувань стало невизнання податковим органом права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Варгус», зв'язку з фіктивністю цих операцій. На обґрунтування своєї правової позиції податковий орган посилається на те, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі №761/22932/13-к громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205,ч. 2 ст. 205 КК України, а саме: вчинив пособництво у створенні фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, яким встановлено, що останній запропонував ОСОБА_2 за винагороду зареєструвати на себе юридичну особу ТОВ «Варгус» та ОСОБА_2 без наміру здійснення господарської діяльності зареєстрував вказане товариство, відкрив розрахунковий рахунок у банку.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.
Як вбачається з установлених судами обставин справи позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Варгус» на підставі рахунків-фактури, копії яких долучено до матеріалів справи.
Також, ТОВ «Варгус» було складено видаткові та податкові накладні, оплата проведена у безготівковій формі згідно платіжних доручень, копії яких містяться у матеріалах справи.
На підтвердження використання придбаних у ТОВ «Варгус» ТМЦ позивачем надано копії актів списання товарів, звітів про видатки товарів, довіреностей на отримання товару, копії яких долучено до матеріалів справи.
Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання рахунків-фактури, видаткових та податкових накладних юридична особа ТОВ «Варгус» не була припинена.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин.
Як зазначено вище, безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Варгус» податкова інспекція обумовлює реєстрацією цих товариств на підставну особу громадянина ОСОБА_2
Проте відповідно до спеціального витягу з ЄДПОУ засновником юридичної особи ТОВ «Варгус» є ОСОБА_4.
Крім того, в матеріалах справи наявна постанова прокуратури Подільського району м. києві від 29.01.2014 про закриття кримінального провадження в частині, якою кримінальне провадження №12013110070006449, яке розпочато за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України - закрито.
З змісту вказаної постанови вбачається, що громадянин ОСОБА_2 пояснив, що він є директором ТОВ «Варгус», ним здійснюється фінансово-господарська діяльність товариства у відповідності до вимог чинного законодавства, всі фінансово-господарські операції є законними.
Суд зауважує, що порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.
Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Варгус» не були предметом дослідження у вказаних вище кримінальних провадженнях.
Саме по собі здійснення реєстрації товариства без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва, установлена у названому кримінальному провадженні, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані податковим органом як доказ безтоварності спірних господарських операцій.
Платник податків не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, враховуючи, що директором ТОВ «Вагрус» було надано пояснення, що спростовують один одного, наявність згадуваного вироку не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання ТМЦ у ТОВ «Варгус».
Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п .198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № №0001972201 від 24.04.2014 безпідставним та неправомірним.
За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0001962201 від 24.04.2014.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Варгус», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2014 №0001962201, №0001972201, прийняті Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у міста Києві.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда