про забезпечення адміністративного позову
19 вересня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/2769/14-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Григораша В.О.;
секретаря судового засідання - Бурковської Ю.Т.;
за участю:
представника позивача - Гакмана С.П.;
представника відповідача 1 - не з'явився;
представника відповідача 2 - не з'явився;
представника відповідача 3 - Римарчука І.М.,
розглянувши клопотання про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вижницько-Путильского ОРВК Чернівецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово виконуючого обов'язки командира Військової частини НОМЕР_1 третьої батальйонної тактичної групи 80 окремої аеромобільної бригади - підполковника ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач), з урахуванням змін та уточнень до позовної заяви від 19.09.2014року, просить визнати протиправними дії Вижницько-Путильского ОРВК Чернівецької області (відповідач-1) з призову на військову службу ОСОБА_1 та зобов'язати командування в/ч НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
Ухвалою суду від 18.09.2014 року відкрито провадження за вказаним адміністративним позовом та призначено його до судового розгляду.
19.09.2014 року від представника позивача надійшло клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони командуванню в/ч НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії відправки ОСОБА_1 для продовження несення служби поза межі м. Чернівці до закінчення розгляду справи за його позовом та набрання чинності рішенням суду.
В обґрунтування заявленого клопотання представник позивач зазначив, що ОСОБА_1 в будь-який день можуть відправити для несення служби в зону здійснення АТО, що становить загрозу для його здоров'я та життя загалом, оскільки в зоні здійснення АТО ведуться бойові дії та гинуть люди в тому числі і військовослужбовці. При подальшому задоволенні судом позовних вимог, відновлення порушених прав позивача буде унеможливлене або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат. За інформацією позивача, він внесений в списки на відправку до зони здійснення АТО на 22.09.2014року. Також, представник позивача вказував на ознаки неправомірності оскаржуваних рішень та дій щодо незаконності мобілізації ОСОБА_1 , які чітко свідчать про наявність підстав за яких він не підлягає мобілізації.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав клопотання про забезпечення адміністративного позву.
Відповідача-3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.
Представник відповідачів 1 та 2 в судове засідання не з'явились, хоча їх було належним чином було повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання. Про причини неявки суд не повідомили, клопотань або заяв не подавали.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 118 КАС України питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративних судів є захист прав та інтересів, зокрема, юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст. 65 Конституції України та ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття на військову службу в добровільному порядку (за контрактом), призов на військову службу, проходження служби у військовому резерві.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 мобілізований на військову службу до Збройних сил України для виконання військового обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, процесуальним законом встановлено виключні обставини, які можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує як інтереси позивача, так і відповідача.
При цьому слід зазначити, шо інститут забезпечення адміністративного позову з урахуванням ст. ст. 3, 117 КАС України повинен відповідати завданню адміністративного судочинства - забезпечувати захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових, чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розглянувши клопотання про забезпечення адміністративного позову, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні вимоги про забезпечення позову, оскільки позивачем на час вирішення питання про забезпечення позову не надано суду обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, на думку суду, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні передбачені ч. 1 ст. 117 КАС України обставини для вжиття заходів забезпечення позову, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 117, 118, 165, 254 КАС України, -
У задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала відповідно до ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена повністю або частково в апеляційному порядку.
Згідно із ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 23.09.2014 року.
Суддя В.О. Григораш