25.09.2014 р. Справа № 914/2911/14
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Приватного науково-виробничого підприємства «ЛВ Маркет» (м.Львів)
до відповідача:Українсько-польського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-Пласт» (м. Городок)
про:стягнення 57699 грн. 39 коп. (з яких: 39800,00 грн. - основний борг; 11940,00 грн.- штраф; 5056,00 грн.- інфляційні; 903,39 грн.- 3% річних)
Суддя: Цікало А. І.
При секретарі: Герасименко В. С.
Представники:
Позивача:не з'явився
Відповідача:не з'явився
12.08.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 3009 поступила позовна заява від Приватного науково-виробничого підприємства «ЛВ Маркет» до Українсько-польського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-Пласт» про стягнення 57699 грн. 39 коп. (з яких: 39800,00 грн. - основний борг; 11940,00 грн. - штраф; 5056,00 грн. - інфляційні; 903,39 грн. - 3% річних).
Ухвалою суду від 14.08.2014 р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 11.09.2014 р.
10.09.2014 р. до суду за вх. № 38634/14 від позивача поступило клопотання про долучення до матеріалів справи копії банківської виписки від 13.09.2013 р.
В судовому засіданні 11.09.2014 р. оголошено перерву до 18.09.2014 р.
18.09.2014 р. до суду за вх. № 39803/14 від представника відповідача поступило клопотання про припинення провадження у даній справі.
18.09.2014 р. до суду за вх. № 39804/14 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він повністю заперечив позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позову. До зазначеного відзиву долучено копію статуту відповідача.
В судовому засіданні 18.09.2014 р. оголошено перерву до 25.09.2014 р.
Позивач вимоги суду виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується підписом його повноважного представника на бланку оголошення перерви. Причин неявки повноважного представника в судове засідання суду не повідомив.
25.09.2014 р. до суду за вх. № 41145/14 від позивача поступили додаткові пояснення до позовної заяви. До зазначеного пояснення долучено копію листа до відповідача, копію пояснення колишнього директора відповідача ОСОБА_1, копію договору купівлі-продажу електротехнічної продукції від 10.05.2012 р. № 12/05, копії протоколів загальних зборів учасників Українсько-польського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-Пласт» від 22.07.2008 р. № 08, від 10.04.2013 р. № 01/13 та від 20.06.2013 р. № 2, копії фінансових звітів відповідача, довідку Українсько-польського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-Пласт» від 22.09.2014 р. про заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2013р. за договором 12/05 від 10.05.2012 р. на суму 79800,00 грн., копії податкових декларацій відповідача копії актів звірки взаєморозрахунків за договором № 12/05 від 10.05.2012 р. станом на 27.12.2013 р. та станом на 31.03.2014 р., копію наказу відповідача про прийняття на роботу головного бухгалтера, копію витягу з ЄДРЮОФОП щодо відповідача станом на 10.05.2012 р. та копії постанов Верховного Суду України.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу електротехнічної продукції від 10.05.2012 р. № 12/05 в частині оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за отриманий товар на суму 39800,00 грн. За неналежне виконання умов зазначеного договору, позивач просить стягнуто з відповідача, крім суми основного боргу, 11940,00 грн. - штрафу, 5056,00 грн. - інфляційних та 903,39 грн. - 3% річних.
Відповідач вимоги суду виконав частково, відзив на позов представив, проти позову заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується підписом його повноважного представника на бланку оголошення перерви. Причин неявки повноважного представника в судове засідання суду не повідомив.
Заперечуючи позовні вимоги, у відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначив, що акт звірки взаємних розрахунків не є доказом визнання заборгованості перед позивачем, а є документом, яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій. Наявність будь-яких зобов'язань сторін підтверджуються первинними документами (договорами, накладними тощо). Крім того, на думку представника відповідача, договір, стягнення заборгованості по якому є предметом даного спору, укладено з порушенням вимог, зазначених у статуті відповідача, а саме: договір не було підписано та скріплено печаткою Уповноваженого загальних зборів товариства, а тому такий договір є недійсний.
Враховуючи те, що сторонами надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
10.05.2012 р. між Приватним науково-виробничим підприємством «ЛВ Маркет» (позивач) та Українсько-польським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «Артгос-Пласт» (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу електротехнічної продукції № 12/05 (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) електромонтажну продукцію (товар), у кількості та за цінами, вказаними у відповідних накладних, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти товар у власність та оплатити його вартість на умовах даного договору.
На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 257485 грн. 44 коп., що підтверджується видатковою накладною від 12.02.2013 р. № 24 на суму 1645,44 грн. та довіреність на отримання цінностей від 06.02.2013 р. № 18, видатковою накладною від 24.05.2013 р. № 74 на суму 44040,00 грн. та довіреність на отримання цінностей від 20.05.2013 р. № 78, видатковою накладною від 17.10.2013 р. № 124 на суму 132000,00 грн. та довіреність на отримання цінностей від 17.10.2013 р. № 181, видатковою накладною від 28.11.2013р. № 136 на суму 79800,00 грн. та довіреність на отримання цінностей від 25.11.2013 р. № 192 (копії видаткових накладних та довіреностей на отримання цінностей долучено до матеріалів справи).
Зауважень щодо якості та кількості товару від відповідача на адресу позивача не поступало.
Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму 217685 грн. 44 коп., що підтверджується банківськими виписками від 06.03.2013 р. на суму 1645,44 грн., від 24.04.2013 р. на суму 44040,00 грн., від 13.09.2013 р. на суму 35000,00 грн., від 18.10.2013 р. на суму 44000,00 грн., від 14.11.2013 р. на суму 53000,00 грн., від 13.01.2014 р. на суму 40000,00 грн. (копії банківських виписок долучено до матеріалів справи).
Відповідно до призначень платежу у зазначених банківських виписках, відповідачем повністю оплачений товар, отриманий згідно видаткових накладних від 12.02.2013 р. № 24, від 24.05.2013 р. № 74, від 17.10.2013 р. № 124, а також частково на суму 40000,00 грн. відповідачем оплачено товар, отриманий згідно видатковою накладною від 28.11.2013 р. № 136.
Отже, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за товар, отриманий за видатковою накладною від 28.11.2013 р. № 136 на суму 39800 грн. 00 коп.
Сторонами погоджено стан взаємних розрахунків за договором № 12/05 від 10.05.2012 р., про що складено відповідний акт від 31.03.2014 р. (копію акту долучено до матеріалів справи). Відповідно до зазначеного акту, відповідач визнав факт отримання товару, факт часткової оплати за отриманий товар, а також заборгованість перед позивачем за отриманий товар на суму 39800 грн. 00 коп.
Відповідач не спростував факт заборгованості перед позивачем на суму 39800 грн. 00 коп., доказів погашення боргу суду не надав.
Відповідно до п. 5.6. Договору, у випадку протермінування оплати більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивачу) штраф у розмірі 30 % від протермінованої суми.
За неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем правомірно, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 5.6. Договору, нараховано відповідачу 11940,00 грн. - 30 % штрафу, 5056,00 грн. - інфляційних та 903,39 грн. - 3% річних (розрахунок долучено до матеріалів справи).
Станом на день розгляду справи, відповідач доказів погашення заборгованості не представив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Договором купівлі-продажу електротехнічної продукції від 10.05.2012 р. № 12/05 передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача по оплаті отриманого товару у виді штрафу у розмірі 30% від протермінованої суми (п. 5.6. Договору).
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На час розгляду справи, відповідач не заперечив факту отримання товару, доказів оплати боргу не представив.
Щодо заперечень відповідача в частині недійсності договору купівлі-продажу електротехнічної продукції від 10.05.2012 р. № 12/05, як такого, що не відповідає положенням п.19.3. Статуту відповідача, слід зазначити таке.
Як вбачається з пункту 19.3. статуту українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-пласт», якщо вартість договорів, що укладаються від імені Товариства та/або розпорядження оборотними активами, впродовж двох тижнів перевищує 30000,00 грн., вони підлягають погодженню Уповноваженим Загальних зборів Товариства, шляхом підписання та скріплення печаткою останнім таких договорів чи фінансових документів.
Як вбачається з тексту договору купівлі-продажу електротехнічної продукції від 10.05.2012 р. № 12/05 та незаперечно сторонами, такий договір скріплений підписом директора ПНВП «ЛВ Маркет» ОСОБА_3 та печаткою ПНВП «ЛВ Маркет», а також підписами колишнього директора СП ТзОВ «Артгос-Пласт» ОСОБА_1, уповноваженого представника ОСОБА_4 та печаткою СП ТзОВ «Артгос-Пласт». Відсутність печатки уповноваженого не свідчить про недійсність такого договору.
У своїх письмових поясненнях, ОСОБА_1 зазначив, що при укладенні довгострокових договорів, чи договорів на постачання товарів на значні суми, такий договір підписувався ним, як керівником, візувався підписом уповноваженого представника загальних зборів товариства, та скріплювався печаткою товариства. Жодної іншої печатки, спеціальної для представника загальних зборів, не було.
Крім того, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10.05.2010 р. (дата укладення Договору), обмеження стосовно представництва від імені юридичної особи не були зареєстровані. З огляду на зазначене, в силу ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, обмеження, передбачене п. 19.3. статуту відповідача, не має юридичної сили у відносинах з позивачем.
Відтак, суд відхиляє доводи відповідача стосовно недійсності купівлі-продажу електротехнічної продукції від 10.05.2012 р. № 12/05.
Окрім того, відповідач зазначає, що кожна видаткова накладна (оформлена відповідно до умов чинного законодавства України) за своєю суттю є окремим правочином - договором купівлі-продажу товарів, а тому, на думку відповідача, і кожен факт документального оформлення такої поставки повинен був відповідати п.19.3. Статуту відповідача.
Суд не бере до уваги вказані доводи відповідача, оскільки самим договором купівлі-продажу електротехнічної продукції від 10.05.2012 р. № 12/05 передбачено оформлення передачі товару покупцеві шляхом підписання сторонами відповідних видаткових накладних. Про те, що видаткові накладні підписувались на виконання умов договору, свідчить також посилання в кожній накладній на договір № 12/05 від 10.05.2012 р.
Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного науково-виробничого підприємства «ЛВ Маркет» до Українсько-польського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-Пласт» про стягнення 57699 грн. 39 коп. (з яких: 39800,00 грн. - основний борг; 11940,00 грн. - штраф; 5056,00 грн. - інфляційні; 903,39 грн. - 3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 грн.
Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 09.08.2014 р. № 241 (долучено до матеріалів справи).
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 92, 202, 204, 509, 510, 526, 546, 549, 625, 626, 627, 629, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230 ГК України, ст. ст. 4, 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Приватного науково-виробничого підприємства «ЛВ Маркет» до Українсько-польського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-Пласт» про стягнення 57699 грн. 39 коп. (з яких: 39800,00 грн. - основний борг; 11940,00 грн. - штраф; 5056,00 грн. - інфляційні; 903,39 грн. - 3% річних) - задоволити повністю.
2. Стягнути з Українсько-польського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Артгос-Пласт» (вул. Заводська, буд. 4, м. Городок, Львівська область, 81500; код ЄДРПОУ 30714984) на користь Приватного науково-виробничого підприємства «ЛВ Маркет» (вул. Б. Хмельницького, буд. 176, м. Львів, 79024; код ЄДРПОУ 31896724) 57699 грн. 39 коп. (з яких: 39800,00 грн. - основний борг; 11940,00 грн. - штраф; 5056,00 грн. - інфляційні; 903,39 грн. - 3% річних) та 1827 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30 вересня 2014 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Цікало А.І.