"17" вересня 2014 р.Справа № 916/2900/14
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Л.М. Ільєвій
за участю представників:
від позивача - Лакіза А.В.,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Молокозавод" до Відділу освіти Малиновської районної адміністрації м. Одеси, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент освіти та науки Одеської міської ради, про стягнення 118067,10 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Молокозавод" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відділу освіти Малиновської районної адміністрації м. Одеси про стягнення заборгованості за договором № 52 про закупівлю товарів за державні кошти від 09.04.2014 р. в сумі 118067,10 грн., посилаючись на наступне.
19 березня 2014 р. Департаментом освіти та науки Одеської міської ради (замовник) були проведені відкриті торги на закупівлю 10.51.4 сиру сичужного та кисломолочного сиру. Дата оприлюднення та номер оголошення про проведення процедури закупівлі, опублікованого в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель: від 03.03.2014 р., ВДЗ № 18 (864), оголошення № 059628.
Прийняте 28.03.2014 р. „Повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, або цінової пропозиції, або пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника" 03 квітня 2014 року опубліковано в державному офіційному друкованому виданні „Вісник державних закупівель" № 27 (873), оголошення № 099414. Переможцем відкритих торгів на закупівлю 10.51.4 сиру сичужного та кисломолочного сиру, які проводив Департамент освіти та науки Одеської міськради, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Молокозавод".
Як зазначає позивач, замовником та позивачем як переможцем торгів у встановлені законодавством терміни було укладено 09 квітня 2014 року договір про закупівлю товарів за державні кошти № 52, сторонами якого є позивач - ТОВ „Молокозавод" (учасник), Департамент освіти та науки Одеської міської ради (замовник) та Відділ освіти Малиновської райадміністрації м. Одеси (платник).
Наразі позивач вказує, що в договорі узгоджені всі істотні умови, характерні для договорів поставки, договір підписаний трьома сторонами та скріплений їх печатками, а дії сторін спрямовані на виконання спільного договору і на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.
В розділі IV договору визначено порядок здійснення оплати, за яким оплата здійснюється за фактично оставлений товар згідно накладних (або видаткових накладних) на протязі 10 банківських днів після надходження відповідних бюджетних коштів на рахунки платника.
В п. 6.1.1. розділу VI передбачено, що замовник (платник) зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. Підписавши договір, всі сторони підтвердили виконання взятих на себе зобов'язань.
Як стверджує позивач, відповідно до укладеного договору в період з 14 квітня 2014 року по 12 травня 2014 року до дитячих дошкільних закладів платника було здійснено 238 поставок молочної продукції на суму 118067,10 грн., що не були оплачені, що стало підставою для звернення до суду із заявленим позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.07.2014 р. позовну заяву ТОВ „Молокозавод" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2900/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 08.08.2014 р. Також вказаною ухвалою суду до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент освіти та науки Одеської міської ради.
Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала, також представник третьої особи у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена судом належним чином за юридичною адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду.
Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому надіслані судом ухвали суду про розгляд справи на зазначену у позові юридичну адресу була повернута до суду з посиланням на відсутність адресату.
Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
09 квітня 2014 р. між Департаментом освіти та науки Одеської міської ради (замовник) і ТОВ „Молокозавод" (учасник) та Відділом освіти Малиновської райадміністрації м. Одеси (платник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 52, згідно п. 1.1. договору позивач як учасник зобов'язується протягом 2014 року поставити відповідачу як платнику товари, зазначені в специфікації до договору (додаток № 1) за переліком, зазначеним в дислокації, а відповідач - прийняти і оплатити такі товари:
Відповідно до п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару: 10.51.4 сир сичужний та кисломолочний сир (сир сичужний та кисломолочний сир): лот 2 - сир твердий жир. 45-50 % - 1200 кг, сир кисломолочний жир. 9% - 10120 кг. Обсяги закупівлі товарів (робіт або послуг) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3 договору).
В п. 2.1. договору визначено, що учасник повинен поставити платнику товари, якість яких відповідає умовам договору та вимогам, встановленим законодавством щодо якості продуктів харчування. Надати на кожен вид товару документи, які підтверджують якість товару, та нести повну відповідальність за санітарно-гігієнічний стан тари та автотранспорту по доставці товарів.
Відповідно до п. 2.2. договору товар повинен бути поставлений у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності - способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування.
В п. 2.3. договору визначено термін придатності товарів, що постачаються, повинен перевищувати ј терміну придатності, встановленого для окремого виду товару.
Згідно п. 3.1. ціна договору становить за КЕКВ 2230 - 375600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 62600,00 грн. Ціна за 1 кг товару складає: сир твердий 45-50 % жир, - 60,00 грн. (з ПДВ), сир кисломолочний 9% жир. - 30,00 грн.(з ПДВ).
В п. 2.3. договору зазначено, що платежі відповідно до взятих бюджетних зобов'язань Платник здійснює лише за наявності відповідного бюджетного призначення (згідно з ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України).
Відповідно п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати платником після пред'явлення учасником накладних (або видаткових накладних) на оплату товару. Передача товару здійснюється матеріально-відповідальній особі закладу освіти, згідно накладних (або видаткових накладних).
За умовами п. 4.2. договору оплата здійснюється за фактично поставлений товар згідно накладних (або видаткових накладних) на протязі 10 банківських днів після надходження відповідних бюджетних коштів на рахунки платника.
В п. 5.1. договору передбачено строк поставки товарів, а саме протягом 2014 р. Товар повинен бути поставлений в повному обсязі згідно з замовленнями від закладів освіти та в узгоджений з закладами термін.
В п. 5.2. договору визначено, що місцем поставки товарів є заклади освіти Малиновського району м. Одеси відповідно до дислокації.
У відповідності з п. 6.1 замовник (платник) зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, приймати поставлені товари згідно з накладними (або видатковими накладними).
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року та до повного виконання обов'язків сторін.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір закупівлі товарів за державні кошти, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як з'ясовано судом, на виконання умов спірного договору № 52 позивач в період з 14 квітня 2014 року по 12 травня 2014 року поставив відповідачу обумовлену договором продукцію на загальну суму 118067,10 грн. згідно з товарно-транспортними накладними на постачання молочної продукції, копії яких містяться в матеріалах справи.
При цьому поставлену позивачем зазначену продукцію було отримано відповідними матеріально-відповідальними особами закладів освіти Малиновського району м. Одеси відповідно до дислокації, як це передбачено умовами договору № 52.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним договором.
За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідними закладами відповідача продукції від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити цю продукцію.
Наразі як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем і третьою особою, вартість поставленої позивачем продукції не було оплачено відповідачем. Так, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем вартості поставленої продукції або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин, в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відтак, суд доходить до висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором щодо оплати вартості поставленої продукції, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 118067,10 грн.
Між тим несплатою позивачу вказаної суми заборгованості за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем продукції відповідно до умов п. 6.1.1 цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості поставленої продукції) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Молокозавод" про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 118067,10 грн. відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача згідно поданої останнім до суду заяви, в якій позивач просив покласти судові витрати на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Молокозавод" до Відділу освіти Малиновської районної адміністрації м. Одеси, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент освіти та науки Одеської міської ради, про стягнення 118067,10 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Відділу освіти Малиновської районної адміністрації м. Одеси (65078, м. Одеса, вул. Ген. Петрова, буд. 22; код ЄДРПОУ 20994020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Молокозавод" (68400, Одеська область, м. Арциз, пров. Заводський, буд. 18, код ЄДРПОУ 31292740; р/р 2600427003 в ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) заборгованість у розмірі 118067/сто вісімнадцять тисяч шістдесят сім/грн. 10 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2014 р.
Суддя В.С. Петров